Реферат Адвокатська етика. Психологічні особливості діяльності адвокатури

-->> Мораль являє собою особливу систему приписів, правил поведінки, що регулюють суспільні відносини у відповідності зі сформованими в суспільстві критеріями добра, зла, справедливості, чесності, сумлінності, правди, неправди і т.п. Виконання норм моралі забезпечується не державним примусом, а авторитетом громадської думки, боязню осуду з боку оточуючих, страхом втратити повагу і хорошу репутацію.

Норми моралі і права знаходяться в нерозривній взаємодії, оскільки грають в системі регулювання суспільних відносин однаково значущі ролі, немислимі у відриві один від одного, взаємо-обумовлюють і взаємодоповнюють один одного.

Терміни В«моральВ» та В«етикаВ» багатьма вживаються як синоніми, часто доводиться чути щодо одного і того ж вчинку: В«він аморальнийВ» або В«він неетичнийВ». У науковому ж розумінні терміни В«моральВ» та В«етикаВ» не рівнозначні.

Мораллю, як ми вже вказали, є система правил, нормативних регуляторів поведінки суб'єктів у суспільних відносинах. Етика - наука про моралі, вчення про норми моралі і моральності, що склалися в суспільстві. Етика - Більш багате за своїм змістом поняття, ніж мораль, як і будь-яка наука по порівнянні з досліджуваним нею предметом.

Адвокатська етика являє собою систему науково обгрунтованих уявлень про морально-етичних аспектах адвокатської діяльності та їх оцінок.

Адвокатська етика є складова частина науки про адвокатуру, її відносно відособлений інститут, а також частина загальної юридичної етики (поряд, наприклад, з судовою етикою, професійною етикою підприємця). Необхідність виділення адвокатської етики з етики інших юридичних професій випливає з особливостей адвокатської діяльності. Адвокат, з одного боку, здійснює функції щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, покладені на нього державою, а з іншого боку, виконує доручення особи, яка потребує юридичної допомоги, щодо захисту його суб'єктивних прав, найчастіше від того ж держави в особі його посадових осіб. Таким чином, на адвокаті лежить подвійна відповідальність, йому доводиться в своїй повсякденній роботі вирішувати проблему суперечностей між державними інтересами та інтересами індивіда.

Особливо яскраво ця проблема проявляється в сфері кримінального судочинства. У процесі захисту особи, яка вчинила небезпечне правопорушення, адвокат повинен виконувати свій тобто, використовуючи всі законні засоби, здійснювати захист підозрюваного, обвинуваченого. Але як громадянин адвокат не може не засуджувати правопорушника. У таких випадках досить складно будувати відносини з підзахисним, особливо коли він повідомляє адвокатові про те, що дійсно скоїв інкриміноване йому злочин. З приводу подібних ситуацій ще А.Ф. Коні у зазначеній вище роботі відзначав, що кримінальна захист являє особливі приводи для пред'явлення вимог, почерпнутих з області моральної.

У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського співтовариства говориться, що в будь-якому правовому суспільстві адвокату відведено особливу роль. Його призначення не обмежено сумлінним виконанням свого обов'язку у рамках закону. Адвокату слід діяти в інтересах як права в цілому, так і тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені довірителя, але й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій.

У цьому зв'язку на адвоката покладено цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність і умовно поділяються на такі категорії зобов'язань:

- перед довірителем;

-перед судом та іншими органами влади, з якими адвокат вступає в контакт, будучи довіреною особою довірителя або діючи від його імені;

- перед іншими адвокатами;

- перед суспільством, для членів якого існування свободної незалежної професії поряд з додержанням правових норм виступає найважливішою гарантією захисту прав людини.

Завдання адвокатської етики - пошук балансу між усіма цими категоріями зобов'язань, між професійним обов'язком адвоката-захисника, адвоката-представника та інтересами суспільства і держави. Наріжним каменем у системі побудов етики адвоката є постулат про необхідність суворого дотримання принципу законності в адвокатській діяльності, розуміння того, що виконання професійного обов'язку законними засобами і методами в кінцевому підсумку призводить і до виконання адвокатом свого боргу як громадянина. В результаті борг професійний не вступає в протиріччя з боргом цивільним.

У зміст адвокатської етики входять:

I ) моральні принципи, яких повинні дотримуватися адвокати в ході здійснення адвокатської діяльності;

2) норми моралі і моральності, що виражаються в певних правилах, створених і діючих у різних сферах профессіональнрй діяльності адвокатів і наповнюють принципи адвокатської етики змістом, конкретизують їх;

3) оцінка повноти відображення в законодавстві про адвокатську діяльність і адвокатуру вимог моралі, думки щодо ступеня дотримання вимог адвокатської етики в діяльності органів адвокатського спільноти, адвокатських утворень та окремих адвокатів, представлення суспільства про інститут адвокатури в цілому, про доцільність, справедливості в його діяльності; ступінь довіри громадян до адвокатів і поваги їх професії;

4) методи втілення в життя адвокатською спільнотою моральних вимог, що розробляються адвокатської етикою, способи забезпечення виконання адвокатами етичних правил.

Федеральний закон про адвокатську діяльність і адвокатуру містить ряд положень, орієнтувальних адвокатів на реалізацію морально-етичних правил, моральних норм. Пункт 1 ст. 7 Закону, формулюючи обов'язки адвоката, закріплює, що він зобов'язаний чесно, розумно і сумлінно відстоювати права і законні інтереси довірителя усіма не забороненими законодавством Російської Федерації засобами. Однак Закон не розкриває понять чесності, розумності та добросовісності. Щоб їх усвідомити, необхідно звертатися до розроблюються адвокатської етикою принципам і категоріям.

Категорії В«чесністьВ» і В«сумлінністьВ» містяться і в ст. 13 Зак...