Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Проблема взаємодії людського суспільства і природи стала однією з найважливіших проблем сучасності. Положення, яке складається у відносинах людини з природою, в багатьох випадках стає критичним: посилюється засуха, відбувається опустелювання великих територій, вичерпуються запаси води та корисних копалин, погіршується стан грунту, водного та повітряного басейнів, ускладнюється боротьба з шкідниками сільськогосподарських культур. Стрімке індустріальний прогрес одночасно з матеріальними благами та небаченим раніше комфортом, несе нарощування забруднення середовища, руйнування природних комплексів, виснаження природних ресурсів.
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації навколишнього середовища України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Поняття "Природна середа" і "навколишнє середовище"
В зв'язку з погіршенням стану навколишнього середовища необхідно звернути увагу на рівні держави на процедуру охорони навколишнього природного середовища, яка пов'язана з організаційними та технічними заходами щодо поліпшення середовища (Навколишнє середовище). У першу чергу необхідно визначити поняття природна і навколишнє середовище. Навколишнє середовище - це комплекс усіх об'єктів, явищ і процесів, зовнішніх стосовно даного організму, популяції або сукупності організмів. Взаємодія всередині комплексу здійснюється через круговорот речовин. Таким чином, навколишнє середовище включає речовини і організми біоти, з якими взаємодіє даний організм, а також популяція і сукупність організмів. Навколишнє середовище характеризується передусім за все концентраціями хімічних сполук, які споживають живі організми. З навколишнім середовищем взаємодіє зовнішнє середовище, тобто те середовище, в якому живі організми не функціонують. Однак, регулюючи потоки речовин в навколишньому середовищі, біота впливає і на концентрації біогенів у навколишньому середовищі.
Природна Середа - мало змінена дією антропогенного чинника сукупність природних умов існування людського суспільства, тварин, рослинних та інших організмів, які, проте, постійно зазнають прямого чи непрямого впливу людства, з яким пов'язана господарською діяльністю. Природна середовище є джерелом найважливіших природних ресурсів, таких, як біопродуктивність грунту, вода, мінерали, носії тепла (нафта, газ, вугілля, уран, торф), які забезпечують існування та розвиток біосфери. Поняття "Навколишнє середовище" і "природна середа" не збігаються за обсягом. Навколишнє середовище включає соціальне середовище, а з поняття "природна Середа "вилучається частина біосфери, яка корінним чином перетворена людиною в об'єкти господарської діяльності (будинки, дороги, механізми, рілля та інші угіддя, промислові відходи, зелені насадження тощо), тобто відносяться до техносфери. З наведеного визначення терміна "навколишнє Середа "випливає, що стан захищеності навколишнього середовища визначається станом захищеності суспільства і природного середовища. Також існує ще одне поняття природного середовища. Природне середовище - це мегаекзосфера постійних взаємодій і взаємопроникнення елементів і процесів чотирьох її складових Екзосфера (приповерхневих оболонок, геосфер: атмосфери, літосфери, гідросфери та біосфери - під впливом екзогенних (зокрема космічних) та ендогенних факторів і діяльності людини. Кожна з екзосфера має свої складові елементи, структуру та особливості. Три з них - атмосфера, літосфера і гідросфера - утворені неживими речовинами і є ареалом функціонування живої речовини - біоти - головного компоненту четвертої складової довкілля - біосфери. Атмосфера є зовнішньою газовою оболонкою Землі, що сягає від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км. В історії розвитку Землі склад атмосфери не був постійним. Склад і властивості атмосфери неодноразово змінювалися, але протягом останніх 50 млн. Під час утворення Землі виникла первинна атмосфера. Вулканічна діяльність створила вторинну атмосферу, в якій були азот, водяна пара, вуглекислий газ, але майже не було кисню. Потім вода конденсувалася в Світовий океан. Сучасна атмосфера почала формуватися з моменту зародження життя на Землі, тобто близько 3 млрд. Вчені вважають, що близько 50 млн. Сучасна атмосфера складається з таких основних компонентів:
В· Азот (78%);
В· Кисень (21%);
В· Аргон (0, 93%);
В· Вуглекислий газ (0, 03%);
В· Малі домішки: водень, гелій, неон, криптон, метан (0, 009%).
Літосфера - Це зовнішня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених магматичних (до 95%) і метаморфічних порід.
Товщина літосфери в різних місцях земної кулі різна:
В· На континентах - 25-200 км;
В· Під океанами - 5-100 км. Найглибші шахти, пройдені людьми, досягають глибин 3-4 км, найглибша в світі свердловина (пройдена на Кольському півострові) досягла глибини 12 км. Про стан і будову більш глибоких зон літосфери нам відомо лише на основі попутних методів, таких як сейсмо-та електророзвідки, гравіметрія т. д. Значення літосфери:
В· На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі і людина;
В· Верхня тонка оболонка літосфери на материках - це грунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основною умовою для отримання продуктів харчування людей середовище для мінеральних ресурсів;
В· Літосфера є джерелом отримання корисних копалин - енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів і т. п. Гідросфера - це водна сфера (оболонка), це сукупність океанів, морів, вод континентів і льодовикових покривів.
Загальний обсяг природних вод становить 1, 39 млрд. З 510 млн. Маса гідросфери - 1. 39х109т, що складає 0. 023% від маси Землі.
Екологічне значення гідросфери:
В· Середовище, в якому зародилося життя;
В· Основна складова частина всіх живих організмів, середовищем життя багатьох з них;
В· Головний агент-переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів;
В· Основний механізм здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах - обмін речовина, теплорегуляції, росту біомаси;
В· Водяна пара виконує роль фільтра сонячної радіації; нейтралізує екстремальні температури;
В· Найважливіша мінеральна сировина, головний природний ресурс споживання;
В· Води Світового океану є основним кліматоутворюючими фактором, основним акумулятором сонячної енергії;
Формування поверхні Землі, її ландшафтів.
Охорона природного середовища та її правові аспекти
Охорона навколишнього середовища - це комплекс міжнародних, регіональних, державних і локальних заходів, включаючи адміністративні, політичні, технологічні, соціальні, юридичні і суспільні, спрямовані на збереження в необхідному обсязі природної біоти на землі, що забезпечує стійкість нав...
