Введення
Захист навколишнього середовища є найважливішою соціально-економічною задачею.
В умовах промислово розвиненого суспільства при все зростаючому рівні розвитку сільського господарства, засобів транспорту, видобутку і переробки природних матеріалів відбувається поступовий наступ на навколишнє середовище, провідне до корінних, часом незворотнім її змін.
Забруднення атмосфери, водних джерел і грунту призводить до зниження віддачі всіх видів виробничих ресурсів. Економічний збиток від забруднень навколишнього середовища проявляється у зростанні захворюваності населення, прискоренні зносу і псування основних фондів та особистого майна громадян, падінні продуктивності земельних, водних та лісових ресурсів.
Планування функцій управління охороною навколишнього середовища повинно забезпечувати запобігання шкідливого впливу промислових відходів на навколишнє середовище та здоров'я людини. Зниження забруднення навколишнього середовища досягається шляхом розробки та впровадження різних методів, спрямованих на охорону навколишнього середовища. Під методами охорони навколишнього середовища від забруднень розуміється сукупність технічних і організаційних заходів, що дозволяють звести до мінімуму або зовсім виключити викиди в біосферу забруднень. Методи охорони навколишнього середовища від промислових забруднень включають як різні методи очищення з використанням спеціальної апаратури і очисних споруд, так і вдосконалення існуючих і розробку нових технологічних процесів і обладнання з скороченням відходів до мінімуму.
Стан атмосферного повітря характеризується вмістом забруднюючих речовин, концентрації яких залежать від кількості вступників шкідливих інгредієнтів у повітряне середовище (Викидів) і розсіювання їх в атмосфері.
В атмосферне повітря області викидається більше 300 найменувань забруднюючих речовин, пов'язаних з господарською діяльністю людини. Найбільш поширеними забруднюючими речовинами, які виявляються в атмосфері кожного населен
ого пункту, є зважені речовини (пил, сажа, зола, і т.п.), оксиди азоту, вуглецю, сірки, а також вуглеводні.
Контролюється вміст 19 шкідливих домішок (завислі речовини, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту, аміак, формальдегід, диметилтерефталат, капролактам, спирт метиловий, бензапірен, розчинні сульфати, ванадій, залізо, марганець, мідь, нікель, свинець, хром).
Основними джерелами забруднення атмосферного повітря в Курській області є викиди забруднюючих речовин від промислових, паливно-енергетичних, транспортно-дорожніх, сільськогосподарських та інших підприємств.
Незважаючи на очевидні досягнення науково-технічного прогресу, сучасне виробництво, особливо в такої галузі, як машинобудування пов'язане з безліччю факторів, здатних істотно погіршити умови праці.
При виробництві робіт по нанесенню лакофарбових матеріалів шкідливому впливу можуть піддаватися всі складові біосфери - грунт, вода, атмосфера. Нанесення збитку земельною ресурсів відбувається в основному за рахунок викидів відходів лакофарбових матеріалів, слива на грунт складів хімічної обробки та їх знешкодження. Відходи фарби, злиті на грунт, роблять її непридатною для господарського використання на багато років. Поступово день за днем ​​відчужуються всі нові і нові ділянки землі, куди зливають промислові відходи, в тому числі і відходи лакофарбових матеріалів. До ще більш важких наслідків призводить шкідливий вплив промислових відходів на водні ресурси. При виробництві робіт по нанесенню лакофарбових матеріалів використовується велика кількість води в Як розчинник, а також для попередньої обробки поверхні перед забарвленням, промивання і гідроочищення повітря, забрудненого аерозолями лакофарбових матеріалів, та інших технологічних потреб.
Тому необхідна розробка заходів щодо захисту навколишнього середовища при нанесенні лакофарбових матеріалів.
1. Коротка характеристика джерела викидів
1.1 Способи нанесення лакофарбових покриттів
Способи фарбувальних робіт дуже різноманітні. За характером виконуваного праці та застосовуваного фарбувального обладнання методи нанесення можна умовно розбити на групи: кистьова забарвлення, фарбування зануренням, фарбування валками, пневматичне розпилення, безповітряний розпорошення, ручне електростатичне розпилення, автоматичне електростатичне розпилення, забарвлення струменевим обливом або зануренням з витримкою в парах розчинників, фарбування електроосадження, фарбування нанесенням порошкових полімерних матеріалів, забарвлення за допомогою роботів.
Ручна механізована забарвлення здійснюється в основному трьома видами розпилювачів: пневматичним, безповітряним і в електричному полі високої напруги або їх різновидами (пневмоелектростатіческім, гідроелектростатіческім та ін.) Цими методами завдається більше 75% лакофарбових матеріалів і з них близько 70% - Пневматичним розпиленням. Втрати в повітряне середовище залежать від виду розпилювачів і складають 5-75%. Пневматичний метод нанесення супроводжується найбільшим надходженням шкідливих виділень в робочі приміщення. При цьому велике вплив на величину втрат фарби при розпиленні надають властивості фарби і режими розпилення: в'язкість фарби, форма факела розпилу, тиск повітря, відстань від фарборозпилювача до поверхні, що фарбується, кут між віссю факела і офарблює поверхнею і ін Нові методи забарвлення (безповітряний і за допомогою ручних електростатичних розпилювачів, що застосовуються замість пневматичного способу) дають тільки 5-35% втрат лакофарбових матеріалів, тобто менш шкідливі і економічно вигідніші.
Автоматизована забарвлення широко застосовується у великосерійному і масовому виробництві. Автоматизована забарвлення здійснюється наступними методами: електроосадження, струменевим обливом з витримкою в парах розчинників, зануренням, стаціонарної електроокраской. При застосуванні автоматизованих методів і обладнанні їх відповідними вентиляційними установками виділяються шкідливі речовини майже не надходять у повітря робочих приміщень, так як вони знаходяться всередині установок.
Кистьова забарвлення. Найбільш простим способом нанесення покриттів є ручна забарвлення китицями. Вона використовується лише для окремих виробів трудомісткого одиничного виробництва, в якому операція забарвлення займає невеликий відсоток часу. Перевага методу забарвлення пензлем полягає в простоті і універсальності, однак він трудомісткий і малопроизводителен, пов'язаний з надходженням у повітря парів розчинників з пофарбованої поверхні і безпосереднім контактом працюють з лакофарбовими матеріалами. У порівнянні з іншими ручними методами забарвлення кистьовий метод найменш небезпечний, оскільки при низькій продуктивності (від 6 до 10 м 2 /год) і невеликій витраті фарби виділяється менша кількість парів розчинників і не утворюється барвистого аерозоля, що особливо важливо при використанні свинецсодержащих матеріалів.
Фарбування зануренням. Забарвлення зануренням (Зануренням) здійснюється в стаціонарних ваннах, куди фарбу подають насосом, а при малому обсязі робіт заливають вручну.
Ванни з фарбою зазвичай підносяться над рівнем підлоги приблизно на 0,8 м або при розташуванні нижче цього рівня захищаються бар'єром висотою не менше 0,8 м. в залежності від обсягу виробництва і габаритів виробів їх занурення у ванну здійснюють вручну, за допомогою пневмо-і електроредуктори або на підвісних конвеєрах з безперервним або періодичним рухом транспортного ланцюга.
При застосуванні безперервних конвеєрів використовують ванни занурення великої довжини, так як конвеєр над ванною повинен мати спуск і підйом. При конвеєрах періодичного дії під час зупинки здійснюється автоматичний підйом ванни або опускання виробу, що дозволяє обмежити розмір ванни розмірами вироби.
Дос...
