Вступ
Вода входить до складу всіх організмів біосфери, в тому числі і до складу тіла людини. У ньому вона виконує роль структурного компонента, розчинника і переносника поживних речовин, учасника біохімічних процесів, регулятора теплообміну, з навколишнім середовищем. Від забезпеченості водою залежить життєдіяльність усіх живих організмів. Вода регулює клімат планети, забезпечує господарську та промислову діяльність людей.
Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. У сільському господарстві воду використовують для поливу рослин, приготування корму, для домашніх тварин, у комунальному господарстві - для пиття і приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник, для проведення різних технологічних процесів, а також для промивання сировини й продуктів тощо.
Всі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів та споживачів.
Користувачі використовують воду як середовище або джерело енергії і не забирають її з джерел (Водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції, і тому подібне).
Споживачі забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (пиття, приготування їжі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів, на виробництві, обігрівання приміщень тощо).
Під багатьох випадках вода після використання частково або повністю повертається до джерелами, але зі зміненим якістю.
Забезпеченість водними ресурсами
Світові запаси води на Землі величезні. Однак, це переважно солона вода Світового океану. Запаси прісної води, потреба людей у ​​якій є особливо великий, незначні (35029, 21 тис. км3) і вичерпні. Під багатьох місцях планети відчувається нестача її для зрошення, потреб промисловості, пит
тя та інших побутових потреб.
Більшість прісної води сконцентрована в льодовиках Антарктиди і Гренландії. Льодом покрито 16 млн. км2 суходолу. Третій за величиною джерело води - підземні води. Вони залягають на глибині 150 - 200 м. Загальний їх об'єм приблизно в 100 разів більше обсягу поверхневих прісних вод річок, озер, боліт.
В Протягом останніх років за приблизними підрахунками потреба у воді зросла в 10 разів. Сучасне місто використовує води з розрахунку на одну людину 300-500 л/добу, що значною мірою перевищує мінімальну потребу у воді однієї людини (25 л/добу). Протягом століття витрати води в таких містах, як Париж, Нью-Йорк, Москва, зросли більш ніж у 100 разів. У багатьох країнах виникли проблеми з постачанням води у великі міста.
Співвідношення приходу і витрат води з урахуванням змін її запасів за вибраний інтервал часу для певного об'єкту називається водним балансом.
Взагалі обліку підлягають атмосферні опади, конденсація вологи, горизонтальний перенос і відкладення снігу, поверхневий і підземний притік, випаровування, поверхневий і підземний стік, зміна запасів вологи в грунті та ін В окремих випадках немає необхідності детального обліку всіх складових частин водного балансу.
Наприклад, якщо водобалансових розрахунки виконуються стосовно достатньо великих об'ємів води, можна не враховувати конденсацію, тому що вона має відносно мале значення.
В межах середнього багаторічного річного водного балансу з усієї території суходолу земної кулі випаровується кількість води, яка дорівнює кількістю опадів мінус річковий стік.
Під водними ресурсами в широкому розумінні сприймаються всі види води, які знаходяться в Землі, на її поверхні і в атмосфері. У більш вузькому розумінні під водними ресурсами розуміються ті природні води, які можна використовувати в Нині, керуючи їх режимом, а також води, що можуть бути використані в найближчій перспективі й над управлінням якими йде робота. Таке визначення водних ресурсів відповідає їх економічному розумінню й знаходиться в тісному зв'язку з рівнем розвитку людського суспільства.
Виходячи з цього визначення, в поняття "водні ресурси" включаються тільки прісні води суходолу, що безпосередньо використовуються або визначені для використання в процесі матеріального виробництва. На практиці до такої категорії доступних для використання вод зараз відносять річковий стік і придатні для експлуатації підземні води.
Водні ресурси вважаються фізично невичерпними, але в своєму розміщенні та режимі стоку вони витримують пряме і опосередкований вплив інших компонентів природного комплексу та антропогенний тиск, в наслідок чого відрізняються значними коливаннями та нерівномірністю розподілу, а також по своїм якісним характеристикам.
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України та її окремих регіонів, що характеризується збільшенням антропогенного навантаження на природу, особливо гостро стоїть проблема використання й охорони водних ресурсів країни.
Основним джерелом формування та поповнення водних ресурсів служать атмосферні опади, розподіл яких досить нерівномірно. З цим в значній мірі пов'язані відмінності в природному забезпеченості України водними ресурсами. Важливим фактором, який впливає на формування водних ресурсів, є також випаровування з поверхні, яке зростає з північного заходу на південний схід.
Різниця між кількістю опадів і випаровуванням (величина стоку), а також відносини величини стоку з певної території до кількості опадів на цій території (коефіцієнт стоку) обумовлюють водозабезпеченість території, формуючи власні водні ресурси в обсязі 50, 7 км3/рік.
Водні ресурси річок є одним з найважливіших природних ресурсів. Вони характеризуються об'ємом стоку річок, що щорічно стікає з певної території. На відміну від більшості інших природних ресурсів водні ресурси поновлюються і їх середня багаторічна величина протягом тривалого часу залишається постійною.
Годинна і просторова динаміка водних ресурсів знаходиться у безпосередній Залежно багатьох водобалансових факторів - величини, інтенсивності і розподілу атмосферних опадів по території, випаровування, факторів підстилаючої поверхні, господарської діяльності, тощо. Водобалансових дослідження дають можливість проводити співставлення об'єктивно існуючих в природі співвідношень і взаємозв'язків між надходженням і витратами вологи на будь-якій території і, в першу чергу, на річкових водозборах, за різні інтервали часу. А взаємна ув'язка окремих компонентів водного балансу дозволяє більш глибоко вивчати умови їх формування, виявляти можливі помилки вимірів та розрахунків і оцінювати вплив господарської діяльності та інших факторів на водні ресурси.
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзиту. Останній надходить по Дунаю, Дніпра, Сіверського Дінця, та деяких інших водних артеріях. За межами країни формується близько 30 км3 стоку (загальний обсяг становить 210 км3). Річкова мережа України належить до басейнів Чорного та Азовського морів і частково (близько 4%) до басейну Балтійського моря (притоки Вісли - Сян і Буг). Всі річки території України належать до 10 основних басейнів. Найбільший з них басейн Дніпра. На території України є майже 23 тис. річок і струмків, з яких 2938 мають довжину понад 10 км і 116 - понад 100 км.
В Відповідно до загальними закономірностями розподілу річних опадів на території України змінюється також і багаторічний шар стоку. У північних і північно-західних рівнинних районах України шар річного стоку становить 140-160 мм На південь його величина поступово зменшується і в південних районах степової зони не перевищує 5-10 мм На тлі загального широтного зменшення багаторічного шару стоку з півночі на південь на окремих водозборах спостерігається збільшення стоку. Це зумовлено місцевими фізико-географічними умовами і, перш за все, відносними коливаннями висоти місцевос...