Сьогодні часто виникає потреба в якомога більш глибокому і детальному вивченні тієї чи іншій ситуації, з подальшими пропозиціями щодо її поліпшення. Для цього необхідно мати чітку класифікацію, до якої можна прирівнювати стан території. Також потрібно знати, які параметри навколишнього середовища доцільно враховувати, як вони впливають на конкретну ситуацію. Тобто потрібно мати на певної приватної ситуації ту базову основу, від якої можна було б відштовхуватися і робити порівняння.
типізації і оцінкою екологічних ситуацій займалися Б. І. Кочуров, В. М. Котляков, А. Г. Ісаченко, Г. А. Ісаченко, А. С. Шестаков, Л. Г. Руденко, І.. О. Гор-ленко та інші. Екологічні ситуації розрізняють за такими характеристиками [4]: ​​набором проблем; типом техногенних перебудов; провідними чинниками формування; типом умов; масштабами прояву; часом існування; місцем застосування та рівнем гостроти прояву. Остання класифікація найпопулярніша, у разі її застосування необхідно враховувати стан суб'єктів та їх оточення. Інший підхід до типізації екологічних ситуацій грунтується на розподілі об'єктів за типами організації середовища. Можна розглянути кожну ситуацію по кожному компоненту середовища, тобто докладніше. Виділяють ситуації за характером діяльності людини: природно-екологічні, економіко-екологічні, соціально-екологічні, медико-екологічні, політико-екологічні та техніко-екологічні.
Для оцінки екологічної ситуації пропонують використовувати медико-географічні, соціально-економічні показники, показники екологічного стану повітряного і водного середовища, біотичні, біохімічні і ландшафтні показники. За ступенем відхилення їх від певних норм вибудовують ряд ситуацій - від нормальної до катастрофічної.
Деякі автори за ступенем гостроти розрізняють п'ять видів екологічних ситуацій [2, 3]: катастрофічні, критичні (кризові), напружені, задовільні, умовно задовільні. Для визначення виду екологічної ситуації використовують сукупність стану водойм, грунтів, рослинності, ландшафтів, соціально-економічного ситуації та ін У роботі [4] застосовано інші набори показників та інші системи інтеграції.
Однак з усіх цих праць не зрозуміло, скільки показників треба враховувати в разі визначення типу екологічної ситуації, які з них важливіші, ніж інші, як виконувати інтеграцію оцінок. Також оцінку екологічної ситуації дано без урахування просторових і часових масштабів прояву процесів, що позначається на результатах. Ще одним важливим моментом є те, що екологічну ситуацію не можна глибоко визначати в межах однієї або декількох типів території, лише аналіз даних на всіх територіях, прилеглих до досліджуваної, допоможе оцінити екологічну ситуацію. Всі ці питання також пов'язані із застосуванням відповідної термінології в тій чи іншій ситуації.
Для чіткості у формуванні типів і оцінки екологічних ситуацій треба виділити три простору (глобальний, регіональний, локальний) і три тимчасових масштабу (Віковий, сезонний, добовий). Для багаторічного періоду рекомендують вживати термін проблема, для сезонного - порушення, для добового - відхилення (Відхилення від норми). Терміни екологічне лихо, катастрофічна ситуація і кризова ситуація логічно вживати щодо багаторічного періоду і для регіональних масштабів. На локальному рівні доцільно використовувати словосполучення ділянки екологічної деградації (багаторічний період), ділянки екологічних порушень (сезонний період), ділянки відхилень від екологічної норми. У разі врахування просторових і часових масштабів ситуацію слід вже називати не просто екологічної, а геохроноекологічною [1].
Слід розрізняти екологічні ситуації, що стали наслідком тривалих процесів, і надзвичайні ситуації, що виникли за короткі проміжки часу в результаті природних стихійних лих або техногенних аварій, а також виділити в окрему категорію інтегральну ситуацію, яка охопила всі екологічні об'єкти і всі екологічні показники.
Якщо взяти за основу характеристику екологічних ситуацій, то за гостротою прояву можна розглядати:
стан компонентів чи явищ середовища щодо їх норми - необхідна для забезпечення нормального функціонування геосистеми в цілому;
стан компонентів чи явищ середовища щодо вимог людини, техногенної системи або типу будь-якої діяльності - необхідно для нормального існування;
стан людини, техногенної системи чи типу будь-якої діяльності по норми - необхідна для виконання всіх завдань та вимог сучасної людини.
Оцінка екологічних ситуацій припускає наявність людини або тип її діяльності як суб'єктів, задають критерії оцінок. Інший тип оцінки - оцінка стану компонента або явища середовища щодо деякої його норми, яку визначають за історичними даними, за аналогією або на підставі побудови теоретичної моделі. Ще один тип оцінки - оцінка стану суб'єкта порівняно з його нормальним станом (наприклад, стан здоров'я людини). Оцінку екологічних ситуацій потрібно проводити з урахуванням типів природно-господарських систем та територій, які охороняють. Такий підхід можна розглядати як один з можливих варіантів. Він, зокрема, дає можливість порівняти ділянки в деякій єдиній системі координат. Крім того, необхідно оцінювати геоекологічні ситуації на підставі просторово диференційованих критеріїв. У цьому випадку стан кожної території, відповідній визначеною природною або природно-господарській системі, оцінюють не щодо вимог одного суб'єкта (найчастіше людини), а у відношенні різних суб'єктів і критеріїв, сформульованих на основі врахування різних форм діяльності.
Самое цікаве те, що екологічну ситуацію не можна оцінювати по-справжньому глибоко в межах лише однієї або навіть декількох типів територій. Лише аналіз даних на всіх територіях (в межах деякого збалансованого по просторового з'єднанню регіону) дає можливість оцінити ситуацію в цілому, що пов'язано з дією ефекту компенсації. Важлива наприклад, площа лісів не тільки в межах зеленої зони міста, але й за її межами, хоча ще досить близько від міста.
Стан міського середовища не можна оцінити без розгляду міста у взаємодії зі усіма територіями, які створюють його екологічний простір. Це не тільки приміські території, але і розташовані далеко, особливо з боку вітрів, переважають. Необхідність урахування можливого впливу об'єктів, розташованих за межами розглянутої території, випливає з відмінностей наявним між поняттями екологічний стан і екологічна ситуація. Якщо екологічне стан стосується конкретних об'єктів і суб'єктів, то екологічна ситуація визначена, по-перше, сукупністю всіх об'єктів і суб'єктів на розглянутій території, по-друге, впливом, що мають на цю територію об'єкти, розташованих за її межами. Особливо важливо врахувати це у випадку потенційної загрози, яка є ззовні. У цьому випадку прямого впливу немає. Однак імовірність такого впливу існує (наприклад, небезпека, яка виходить від АЕС, розташованої за межами розглянутої території), що необхідно виділити в оцінці ситуації.
Ще одне - відносність і умовність інтегральних показників потребує збалансованому обліку приватних та інтегральних показників. Вони додатково, їх не можна порівнювати в аспекті оцінок "гірше". Одним з недоліків інтегральних показників є разномасштабність (і в просторових, і під тимчасових аспектах) показників різного типу, оскільки вони формуються в різні відрізки часу і в межах різних за площею територіях. Тому додавання показників без урахування цього неправильно розкриває екологічну ситуацію.
В випадку оцінювання екологічної ситуації важливо з'ясувати, чи є вона успадкованої, чи виникла в результаті недавніх подій. Важливо також визначити знак зміни гостроти прояву: простежується погіршення ситуації або її поліпшення.
З сказаного вище випливає, що оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати багато факторів, зокрема:
тип природно-господарської системи. У кожному з них різні суб'єктно-об'єктні відносини, пріори...
