План
Введення
Глава 1. Теоретико-правові засади державного управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
1.1 Теоретичні основи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
1.2 Правові основи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування
Глава 2. Аналіз системи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування в Калузькій області
2.1 Діяльність органів державного управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування в Калузькій області
2.2 Проблеми державного управління в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування в Калузькій області і можливі шляхи їх вирішення
Висновок
Список використаної літератури
Додаток
ВСТУП
Необхідність державного регулювання в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування пов'язана із загостренням проблеми екологічної безпеки. Процес виробничої діяльності, а також особисте споживання супроводжується значними викидами (різного виду забруднення, шуми, випромінювання і т.п.) в навколишнє середовище (атмосферне повітря, грунт, водне середовище).
Навколишнє Середа володіє асиміляційної здатністю, тобто здатністю поглинати забруднення і відходи без шкоди для екологічних систем. Наприклад, біологічну рівновагу в водоймах підтримується, якщо шкідливі органічні речовини, що потрапили у воду в результаті забруднення, повністю знищуються бактеріями без будь-яких негативних наслідків. Однак можливості природи в самоочищення і самовідновлення не безмежні. Із зростанням обсягів викидів, особливо високотоксичних речовин, і їх концентрації збільшується збиток, що наноситься навколишньому середовищу. Відбувається екологічна деградація навколишнього середовища і біосфери: опустелювання, скорочення площі лісів, зменшення кількості сировини і прісної води, виникнення парникового ефекту, забруднення Світового океану, скорочення біологічного розмаїття, накопичення твердих, токсичних і радіоактивних відходів, випадання кислотних дощів і т.п. Все це може призвести до непередбачуваних наслідків і загрожуватиме існуванню людини як виду. [1]
Більшість нинішніх екологічних проблем мають глибоке коріння і дісталися "у спадок" з радянських часів. Радикальні ринкові реформи і низка економічних криз призвели до загострення проблем у сфері екології, розбалансування процесів управління і контролю, сприяли протиставлення екологічних інтересів економічним. Результат - повсюдне погіршення якості навколишнього середовища, деградація відновлюваних і скорочення невідновних природних ресурсів, зростання числа екологічно обумовлених захворювань та реальна загроза генофонду населення країни. Не можна забувати і про значну інерційності екологічних процесів. [2] Екологічна безпека - важлива складова національної безпеки Росії.
Гострота і необхідність вирішення екологічних проблем, які у все більшій мірі набувають глобальний характер усвідомлені сьогодні практично у всіх країнах світу. На рубежі 1960-1970-х рр.. в розвинених країнах почався пошук регуляторів в області охорони навколишнього середовища. Практично в усіх розвинених країнах з'явилися центральні органи, що здійснюють керівництво природоохоронної політикою в національному масштабі. Отримала розвиток законодавча діяльність в області охорони навколишнього середовища: прийняті закони і акти, що регламентують норми, процедури природокористування, що дають методичні рекомендації, які декларують природоохоронні принципи. У них закріплена роль держави в регулюванні природоохоронної діяльності, визначені права та обов'язки природокористувачів.
Про зростання уваги до проблеми захисту навколишнього середовища свідчить той факт, що 1987 р. був оголошений Радою Європейського співтовариства В«європейським роком захисту навколишнього середовищаВ». У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з розвитку та навколишньому середовищу, в роботі якої взяли участь представники 179 держав світу. На Конференції були прийняті документи, в основі яких лежить так звана концепція сталого (самопідтримки, допустимого) розвитку (sustainable development). У відповідності з концепцією сталого розвитку усунення сформованих протиріч між зростаючими потребами світового співтовариства і неможливістю біосфери забезпечити ці потреби в рамках стабільного соціально-економічного розвитку потрібно поступове відновлення природних екосистем до рівня, гарантує стабільність навколишнього середовища. Цього можна досягти тільки зусиллями всього людства, але починати рух до цієї мети кожна країна повинна самостійно.
В роботі Конференції ООН з розвитку та навколишньому середовищу взяла участь і російська делегація, яка підготувала доповідь про стан навколишнього середовища в Росії. Після Конференції була розроблена стратегія національного розвитку РФ В«Порядок денний для Росії на XXI століття В», заснована на принципах сталого розвитку. У квітні 1996 р. Президент РФ підписав Указ (№ 440) В«Про концепцію переходу Російської Федерації до стійкого розвитку В». [3]
Необхідність державного регулювання в галузі охорони навколишнього середовища зумовлена ​​і тим, що неможливо вирішити дану проблему тільки за рахунок чисто ринкових механізмів. При використанні природних ресурсів виникають екстерналії (зовнішні ефекти) - витрати, пов'язані з усуненням шкоди, що завдається навколишньому середовищі, та витратами на його запобігання. Подібні витрати важко оцінити кількісно (дати їм грошове вираження). Вони не беруться до уваги суб'єктами виробництва і (або) не залежать від них. Як правило, вони являють собою витрати для суспільства, а іноді і для майбутніх поколінь. Наприклад, народно-господарські витрати на переробку чи утилізацію відходів при виробництві та споживанні деяких товарів не завжди повністю враховуються в розрахунках витрат і доходів підприємств. В результаті товари пропонуються за більш низькою ціною, ніж та, яка була б при обліку всіх витрат, викликаних охороною навколишнього середовища.
Ціноутворення, спотворене зовнішнім ефектом, веде до помилок в управлінні виробництвом і споживанням. Відповідно виникає необхідність усунути розбіжності між витратами і доходами окремих господарюючих суб'єктів та витратами (Збитками) суспільства в цілому.
Мета державного регулювання в галузі охорони навколишнього середовища в Росії - перехід до сталого розвитку, що забезпечує збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь росіян.
Забезпечення екологічної безпеки та реалізація конституційного права громадян РФ на здорове навколишнє середовище - ось ті основні завдання, які мають бути вирішені в процесі державного управління охорони навколишнього середовища та природокористування.
У цьому зв'язку дана курсова робота представляється мені найбільш важливою і актуальною.
Об'єктом курсової роботи є охорона навколишнього середовища та природокористування, а предметом - система державного управління в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування в Калузькій області.
Мета дослідження - запропонувати рекомендації щодо вдосконалення державного управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування в Калузькій області.
Завданнями курсової роботи є:
v вивчення теоретичних і правових засад державного управління в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування;
v аналіз діяльності органів державного управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування в Калузькій області;
v виявлення основних проблем, а також пропозиція рекомендаці...
