В.Ф.Попов, О.Н.Толстихин
Найбільш масштабні і небезпечні для природних об'єктів і людини наслідки техногенезу проявляються в забрудненні природних середовищ.
Під забрудненням розуміється привнесення в середу або виникнення в ній нових, зазвичай не властивих для неї фізичних, хімічних, інформаційних чи біологічних агентів або перевищення в розглядається час природного середньобагаторічного (в межах його крайніх коливань) рівня їх концентрації.
Це визначення вимагає наступних пояснень. Забруднення природних середовищ може бути викликано як техногенними, так і природними процесами. Наприклад подсасиванія морський високомінералізованої води в берегові водозабори, забруднення нафтопродуктами водних об'єктів у місцях природного виходу нафти на поверхню і в інших подібних ситуаціях. Типовим прикладом виникнення нових забруднювачів є процес евтрофікації - активного розвитку в водосховищах синьо-зелених водоростей, в результаті якого різко знижується вміст у воді розчиненого кисню, а в придонному частини може сконцентруватися розчинений у воді сірководень.
Чисельно, ступінь забруднення визначається концентраціями забруднюючих речовин, відповідно в повітряному басейн, грунті, рослинності, водних джерелах. Ці концентрації можуть бути безпечні для об'єктів живої природи, можуть призводити до їх пригнічення і в крайніх випадках до загибелі. Максимальна концентрація забруднюючої речовини в природних середовищах, яка практично не впливає на стан природних об'єктів отримала найменування гранично допустимої концентрації або ГДК. Для повітряного середовища ГДК наводяться в мкг/м3 або мг/м3, а для водної у г/дм3, мг/дм3 або мкг/дм3.
Спочатку ГДК оцінювалися тільки по відношенню до людини і його реакції на забруднювачі, однак надалі цей показник використовується і щодо інших природних об'єктів: грунтів, диких тварин, риб, природних ландшафти в цілому.
Враховуючи виробничі процеси і досить складну і мінливу ситуацію з вмістом забруднюючих речовин у повітряному середовищі промислових комплексів, міст і селищ поняття ГДК у відношенні людини диференційовано. В Зокрема, прораховуються такі показники:
ПДКрз. - гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні;
ПДКсс - Гранично допустимі середні добові концентрації;
ПДКмр - Гранично допустимі максимальні разові концентрації
Кл - Концентрації летальні
Величини гранично допустимих концентрацій визначаються експериментально і затверджуються Мінохоронздоров'я в якості нормативів для проектування споруд, що забруднюють природні об'єкти, оцінки роботи очисних станцій і установок та вирішення багатьох природоохоронних питань.
Аналогічно повітряному середовищі, аналізуються і концентрації забруднюючих речовин у водних джерелах. Тут можуть бути диференційовані ПДКв - гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у водоймі взагалі і ПДКвр - гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин для риби.
Вельми важливим показником стану водних об'єктів є вміст у воді розчиненого кисню, кількість якого може бути істотно зменшено в результаті окислення забруднюючих воду речовин. Вміст у воді кисню оцінюється величинами біологічного споживання кисню БПК на 1, 2, 5, ... N добу і, відповідно позначається БПК1, БПК2, БСК5, ... БПКn і хімічної потребою в кисні - ХПК, тобто кількість кисню, еквівалентну кількості витраченого окислювача, необхідного для окислення всіх відновників, що містяться у воді, мг О2/мг речовини.
Розглянувши показники забруднення природних середовищ, представляється необхідним звернути увагу ще на деякі обставини. Наприклад, вміст розчинених речовин у питній воді становлять 1 г/л. Отже, якщо в результаті очищення забрудненої води концентрація розчинених речовин в ній знизиться нижче цієї величини, при інших сприятливих умовах її складу така вода може бути визнана очищеною. Однак, при природному мінералізації, наприклад Байкальської води, менше 100 мг/дм3 і підвищенні концентрації розчинених у ній мінеральних речовин до 1 г/дм3 в результаті скидання забруднених вод, цю воду слід визнати забрудненої, хоча, бути може, і придатною за ГОСТом для використання в питних цілях.
З вимог до обмеження концентрації забруднюючих речовин у природних об'єктах випливають вимоги до обмеження скидів забруднюючих речовин гранично допустимим викидом - ПДВ, для повітряної і гранично допустимим скиданням ПДС, відповідно для водного середовища (іноді вони визначаються як ПДУВ - гранично допустимий рівень викиду і ПДУС - гранично допустимий рівень скидання). Відповідно, ПДВ (ПУДВ) визначає гранично допустиму кількість шкідливих речовин, що скидаються в атмосферу джерелом, що забезпечує гранично допустимі їх концентрації в приземному шарі повітря. Зазвичай ці концентрації розраховуються для створу, розташованого на якому то заданій відстані до джерела, определяющимся особливостями ландшафту чи районної плануванням території. Або, в більш загальному формулюванні, ПДВ представляє собою кількість (Об'єм або масу) забруднюючої речовини, що викидається джерелом за одиницю часу, перевищення якого веде до несприятливих наслідків для навколишнього природного середовища або здоров'ю людей.
Гранично допустимий скид (ГДС) у водні об'єкти - маса речовини в стічних водах, максимально допустима до відведення в установленому режимі у даному пункті в одиницю часу, яка забезпечує розбавлення до ГДК цих речовин в розрахунковому створі або в місцях водокористування.
Принципова різниця між ПДВ у повітряне середовище і ПДС у водне полягає в тому, що крім розсіювання (в повітрі) і розведення (у воді), в вододжерел діють також процеси самоочищення, тоді як в повітряному середовищі під впливом вологи, низької температури або сонячного випромінювання виникають фотохімічні ефекти, ведуть до формування складних і високотоксичних сполук, що підсилюють негативний вплив забруднювачів на організм живих істот, включаючи в першу чергу - людини.
Спрямованість та інтенсивність техногенного впливу на природне основу визначають реакцію і стан природного середовища, здатність адаптуватися до техногенних навантажень. Хоча сама по собі адаптація природних комплексів аж ніяк не завжди передбачається функціонуванням ПТГС. Можна бачити принаймні чотири заздалегідь заданих для природної основи ситуації, коротко розглянутих нижче у таблиці 1. і скоординованих з техногенезу ландшафтів, розкритому раніше.
Таблиця 1.
Принципи класифікації території по планованому впливу на навколишнє природне середу
Передбачається повне перетворення природного середовища
ПТГС пов'язані з видобутком корисних копалин відкритим способом, забудова міських територій, промислових комплексів, водосховищ
Передбачається збереження частини властивостей і параметрів навколишнього природного середовища, її біопродуктивність
Сільськогосподарські угіддя, мелеорірованние з/госп землі лісомеліоративні і лісопромислові комплекси
Зміна природного середовища не передбачається, але походить від неправильного застосування гербіцидів, внаслідок недосконалості технології або недотримання норм і правил охорони природи
переосушення підвищених ділянок місцевості при лісомеліорації, забруднення повітря і т.п.
Зміна природного середовища не до пускаються
Природні архітектурні парки, заповідники національні природні парки, зелені зони міст, охорона курортних факторів
З наведеної класифікації випливає, що в системі "вплив на природний об'єкт і наслідки цього впливу "можливі різні випадки: поряд з позитивними планованими змінами природного середовища (наприклад - поліпшення властивостей грунтів і підвищення на цій основі їхньої родючості і врожайності земель) завжди проявляються (або, принаймні, можуть виникати!) і негативні наслідки. Вони можуть бути необхідні (наприклад руйнування сільськогосподарських угідь при будівництві розрізів або міст), але настільки ж часто виявляються в результаті неприпустимого зневаги до природоохоронних заходам, недосконалою відсталої технології виробництва робіт або в силу якихось аварійних ситуацій.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .sitc.ru/
