В відтворювальної моделі економіки Казахстану експорт відіграє ключову роль, маючи тенденцію до збільшення: з 1998 по 2003 р. він зріс від 30, 3 до 42% ВВП. За рахунок експорту забезпечується не просто фінансування потоку імпортних товарів, але і розвиток промисловості та виробництва в цілому, розширення мережі об'єктів інфраструктури, зміцнення економічного потенціалу республіки, зростання добробуту її громадян. У той же час експортна орієнтація економіки та незначна частка в структурі експорту товарів з високою доданою вартістю призводять до низького рівня диверсифікованості національного виробництва, незбалансованості і залежності економіки республіки та її регіонів від кон'юнктури зовнішніх ринків сировини і паливно-енергетичних ресурсів.
Немаловажною проблемою, пов'язаною зі зростаючою експортною орієнтацією економіки Казахстану, є нерівномірність розвитку регіонів, в яких розміщуються експортно-орієнтовані виробництва і в яких вони відсутні (або присутність їх незначно). Диференціація регіонів у сфері зовнішньоекономічної діяльності дуже висока. Так, максимальне і мінімальне значення експорту суб'єктів РК розрізняються за даними 2003 р. в 57 разів (Атирауська область - 3399751, 7 тис. дол, Північно-Казахстанська область - 59940, 3 тис. дол). Спостерігається різке розходження між регіонами в інтенсивності здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Підвищилася роль регіонів - експортерів сировини. Одночасно знизилася частка регіонів, що спеціалізуються на виробництві продукції обробної промисловості (наприклад, Карагандинської і Східно-Казахстанської областей). Підвищилася чутливість економіки країни і регіонів до коливань світової кон'юнктури цін, попиту, пропозиції.
В ході дослідження стану експортно-орієнтованих регіонів і зіставлення їх з іншими регіонами ставилася мета (диспропорції) їх розвитку. Для досягнення поставленої мети була проведена класифікація регіонів за ступенем орієнтації їх виробництв на експорт з використанням відтворювальної моделі
кругообігу вартості ВВП в регіональному розрізі для виявлення позитивних і негативних сторін.
Для більш точної оцінки пропонується класифікація регіонів за величиною індексу експортної локалізації (ІЕЛ), який розраховується як добуток експортної квоти (частка експорту у ВРП) та частки регіону в сумарному експорті країни.
В основному регіони Республіки Казахстан зі значною експортною орієнтацією характеризуються високими рейтингами за показником ВРП на душу населення (крім Кизилординської області, що займала 13-е місце), переважною часткою в експорті продукції підприємств з участю іноземного капіталу, значною перевагою в регіоні експорту над імпортом.
Аналіз диспропорцій в системі відтворення експортно-орієнтованих регіонів грунтується на вивченні руху доданої вартості від стадії створення до кінцевого використання. Це дозволяє отримати інтегровану характеристику процесу відтворення регіонального продукту, виявити канали та інструменти перерозподілу економічних ресурсів, а також роль окремих секторів регіональної економіки у формуванні валового нагромадження.
Забезпечення стабільного відтворення, службовця основою для ресурсів накопичення і зростання економічного потенціалу, а також зниження істотних диспропорцій у цьому процесі - найважливіша умова ефективного розвитку регіональних економічних систем. Разом з тим проведення такого аналізу на регіональному рівні в координатах системи національних рахунків утруднене методологічними складнощами. По-перше, регіональна економіка, особливо експортної орієнтації, має досить високий ступінь відкритості потоків товарів, послуг і капіталу як у міжрегіональному обмінному процесі, так і з зовнішнім світом. У зв'язку з цим на всіх етапах відтворення регіональної доданої вартості достатньо складно розділити ці потоки за ознакою резидентства (тобто вироблених місцевими виробниками або іншими агентами).
друге, досить складним завданням представляється аналіз на регіональному рівні передують етапу використання кінцевого продукту, процесів формування первинних доходів економічних агентів з подальшим аналізом їх розподілу і перерозподілу по секторах. Але без дослідження регіональної специфіки багатостадійного процесу відтворення доданої вартості аналіз процесів в регіональній економіці не може бути комплексним і коректним. Виходячи з цієї позиції необхідно використовувати економічні показники, які визначають тенденції в динаміці чинників формування первинних доходів і кінцевого попиту, впливають на інтенсивність і спрямованість використання ресурсів у їх кругообігу в рамках регіональної економіки.
Згідно методологічного підходу структура дослідження представляється послідовним аналізом стадій регіонального відтворювального процесу в експортно-орієнтованих регіонах Казахстану.
При аналізі таблиць простежуються наступні тенденції: значну частку в ВРП республіки складають показники валової доданої вартості за таким експортно-орієнтованим регіонах республіки, як області Західного Казахстану, які сумарно дали 18, 4% ВРП республіки в 1998 р., і поступово наростили свою частку в ВРП до 27, 2% в 2003 р. Другу за розміром істотну частку в ВРП республіки дають підприємства Карагандинської, Східно-Казахстанської областей та міста Алмати - 9, 1% (11, 3); 7, 2 (11, 1) і 18, 3% (17, 8) у 2003 р. (у 1998 р.) відповідно; найменша питома вага у ВРП республіки у Північно-Казахстанської, Жамбилська і Акмолинської областях - в межах 2-3, 5% за 1998-2003 рр.. Хоча приріст ВРП в цих регіонах має в основному позитивну динаміку (в окремі роки відзначався спад), темпи приросту в них менше, ніж у експортно-орієнтованих.
В структурі експорту переважає частка регіонів, що спеціалізуються на гірничодобувної промисловості. Цей факт визначає посилення сировинної спеціалізації експорту Казахстану, зміцнює його позицію на світовому ринку як "Сировинного придатка" промислових держав.
Спостерігається значне випередження темпів росту виробництва у регіонах-експортерах сировини - Газу і сирої нафти і відставання регіонів зі спеціалізацією на оброблювальних галузях промисловості. Зміна цієї тенденції можливо при реалізації стратегії індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан, прийнятої 17 травня 2003, яка спрямована на досягнення сталого розвитку країни шляхом диверсифікації галузей економіки, сприяє її відходу від сировинної спрямованості, підготовка умов для переходу в довгостроковому плані до сервісно-технологічної економіці.
Регіони, в яких розташовані основні експортоорієнтовані виробництва, мають неоднорідну структуру виробництва. У більшості з них переважає частка продукції промислового, сектора (в 2003 р. в Атирауська області - 53, 3%, Карагандинської - 53, 1, в Мангістауської - 53, 7%). Виділення по регіонах експортно-орієнтованих підприємств за участю іноземного капіталу показало, що саме в регіони з високою експортною локалізацією залучаються основні потоки іноземних інвестицій. Так, до п'ятірки увійшли: Карагандинська, Мангістауська, Алматинська, Атирауська і Західно-Казахстанська області.
Міжгалузеві інтеграційні процеси в експортно-орієнтованих регіонах. Наші дослідження показали, що дані процеси, що відбуваються в корпоративній сфері промисловості, націлені на формування повного циклу виробництва, починаючи з ресурсної бази і закінчуючи інфраструктурними об'єктами, що забезпечують постачання електроенергії, води і газу для безперебійного функціонування всієї виробничо-технологічного ланцюжка і ланцюжка створення доданих вартостей. Високий ступінь неоднорідності всередині таких міжгалузевих технологічних ланцюжків, як в частині ресурсної бази та витрат, так і структури попиту на продукцію, нівелюється прагненням виробників до максимізації рентабельності виробництва і реалізації кінцевого в цій ланцюжка продукту. Рівень рентабельності в істотному ступені залежить від частки експорту в кін...
