Глeб Гeннaдьeвіч Фeтіcoв, доктор економічних наук, член-кореспондент РАН (відділення суспільних наук), член координаційної ради РАН по прогнозуванню при Президії РАН.
В якому регіоні країни краще розвивати певний бізнес або галузь? Які фактори необхідно обов'язково враховувати при розміщення продуктивних сил, щоб мінімізувати витрати на виробництво і транспортування продукції до споживача? Принципи розміщення продуктивних сил являють собою вихідні положення, якими керуються при встановленні відповідності в розвитку елементів виробничих ресурсів відповідно до поставлених цілей розвитку.
З зміною відносин власності, структури управління та сфери господарських взаємин змінюється система вертикальних і горизонтальних зв'язків, трансформуються економічні інтереси суб'єктів регіональної економіки, проте техніко-економічні зв'язки зберігають свою силу.
Методологічні положення сучасної теорії регіонального відтворення включають наступні моменти:
регіональний відтворювальний процес, з одного боку, являє собою підсистему суспільного відтворення, а з іншого - інтегрує одиничні відтворювальні процеси на рівні підприємств, збагачуючи їх і формуючи умови для комплексного розвитку економіки регіону;
соціально-економічний розвиток регіональних систем здійснюється відповідно до законів розширеного відтворення: відтворювальний аспект є основоположним у дослідженні соціально-економічних процесів регіонів;
економіка регіону розглядається як система взаємодіючих суб'єктів - підприємств і організацій різних форм власності, між якими існують матеріальні, фінансові та інформаційні зв'язки на основі технології виробництва і звернень;
регіональний відтворювальний процес охоплює всі фази суспільного відтворення: виробництво, розподіл, обмін, споживання.
Принципи розміщення продуктивних сил являють собою основоположні вихідні положення, якими керуються при встановленні відповідності у розвитку елементів виробничих ресурсів згідно
поставленим цілям розвитку. Можна виділити три групи принципів розміщення продуктивних сил.
До першій групі принципів відносяться:
принцип наближення її до джерел сировини енергії, а по ряду галузей і виробництв - до районам і центрам споживання готової продукції;
принцип раціональної просторової концентрації (агломерації) у вигляді ТПК і галузево-територіальних комплексів, а також промислових районів, зон та вузлів, відповідних основної спеціалізації району їх розміщення;
принцип кооперування виробництва між різними підприємствами з всемірним скороченням нераціональних перевезень, при максимально можливому комплексному розвитку господарства районів розміщення.
Ці принципи, а також різні фактори розміщення окремих галузей і виробництв відображаються в показниках загальної та порівняльної економічної ефективності з визначенням мінімуму приведених витрат на виробництво і транспортування продукції до споживача.
Друга група принципів обумовлена ​​раціональним поєднанням природи та економіки. При розміщенні виробництва обов'язково повинні враховуватися такі принципи, як екологічний (запобігання шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище), містобудівна (ув'язка з генеральними планами розвитку міст), недопущення надмірної концентрації промисловості і витікаючих звідси негативних соціальних наслідків.
Третю групу принципів формують основи, що випливають з раціональної просторової організації території країни. Основними з них є:
принцип спеціалізації окремих частин країни з раціональними територіальними економічними зв'язками між ними. Він базується на оптимальному з об'єктивних передумовам територіальному поділі праці при використанні сприятливих умов кожного регіону, його виробничого і науково-технічного потенціалу;
принцип вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку різних частин країни, ліквідації економічного і культурного нерівності у розвитку окраїнних, особливо національних, районів;
принцип врахування міжнародного поділу праці.
Перераховані принципи не можуть розглядатися ізольовано один від одного, вони взаємодіють між собою, доповнюючи і замінюючи один одного.
Під факторами розміщення продуктивних сил розуміються конкретні причини і умови, що роблять вплив на розміщення галузей виробництва і опосередковують дію закономірностей і принципів розміщення продуктивних сил.
В галузях обробної промисловості, розміщення яких представляється найбільш складним, одночасно діють різні фактори. Роль більшості з них характеризується питомими показниками (витрати сировини, палива, електроенергії, води на одиницю готової продукції і виробів, частка витрат на робочу силу, сировину, паливо в собівартості промислової продукції і капітальних вкладеннях). Однак значення цих показників істотно змінюється під впливом науково-технічного прогресу, змін у техніці і технології виробництва, що впливають на витрати живої праці і різних ресурсів.
Енергетичний фактор має найбільш важливе значення у зв'язку з дефіцитністю енергоресурсів та необхідністю проведення енергозберігаючої політики.
В високоенергоемкіх виробництвах хімічної промисловості та кольорової металургії (Капроновий і віскозний шовк, алюміній, нікель) витрата палива значно перевищує вагу готової продукції, досягаючи на кожну тонну 7-10 т. і більш. Сумарні енергетичні витрати на виробництво такої продукції більше, ніж на сировину і матеріали, а капітальні вкладення в енергетичну базу приблизно рівні або навіть вище, ніж в основне виробництво. Відповідно частка енергетичної складовою є найбільшою, крім електроенергетики, в металургії, хімічній і нафтохімічної промисловості. У чорній металургії, целюлозно-паперової промисловості, виробництвах міді, свинцю, гідролізних дріжджів, каустичної соди і деяких інших питома енергоємність складає 1-3 т. умовного палива, але сумарна потреба в енергоресурсах внаслідок великих обсягів виробництва дуже значна. Тому подальший розвиток енергоємних виробництв намічається в східних районах, насамперед у Сибіру, ​​на базі наявних там багатих і дешевих енергоресурсів, що дозволяє отримувати електроенергію в даний час і в перспективі на 25-40% дешевшу, ніж у Центральному районі.
Водний фактор відіграє вирішальну роль при розміщенні підприємств хімічної, целюлозно-паперової, текстильної промисловості, чорної металургії, електроенергетики.
Витрати на весь водогосподарський комплекс включаючи відведення і очищення стічних вод складають від 1-2 до 15-25% вартості споруджуваного підприємства в водоємних виробництвах. Внаслідок цього вони повинні розміщуватися в Сибіру, ​​на Далекому Сході, а також на Європейському Півночі, де вартість 1 куб.м. свіжої води в 3-4 рази менше, ніж в районах Центру і Півдня європейської частини, Закавказзя. Одночасно ширше повинні застосовуватися оборотна і інші прогресивні системи водопостачання та охолодження води.
Трудовий фактор (витрати живої праці на виготовлення продукції) зберігає важливе значення при розміщенні машинобудування (зокрема, приладобудування), легкій промисловості, а також найбільш великих підприємств інших галузей.
Так як витрати праці на 1 т. продукції і частка заробітної плати в собівартості не дають правильного уявлення про трудомісткість продукції, то при раціоналізації розміщення продуктивних сил з урахуванням трудового фактора доцільно орієнтуватися на потребу кожного підприємства в робочій силі.
Земельний фактор набуває особливої вЂ‹вЂ‹гостроти при відведенні майданчиків для промислового будівництва (їх розміри для великих підприємств сягають сотень гектарів) у районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва та містах в умовах обмеженості земельного фонду і високої вартості міських комунікацій і інженерних споруд. Важливим засобом економії в цьому відношенні є групове розміщення підприєм...
