Введення
Економіка Китайської Народної Республіки в останні 30 років постійно зростає і в 2009 році посідала 3 місце в світі за величиною номінального ВВП (після США і Японії). ВВП в 2009 році дорівнював , 02 трлн. За даними 2010 року, в квітні-червні Китай обігнав Японію за цим показником. За ВВП з урахуванням паритету валют Китай на 2-му місці в світі (за даними МВФ 10,1 трлн. міжнародних доларів в 2010 році, прогноз на 2011 рік -11.2 Трлн.), Поступаючись тільки США.
Китай на початку XXI століття є космічною державою. Побудова ринкової економіки здійснюється в Китаї під керівництвом Комуністичної партії на основі п'ятирічних планів. Економіка зберігає свою багатоукладність. При високій частці іноземних інвестицій майже 80% всіх іноземних інвесторів в економіку КНР - це етнічні китайці, що проживають за кордоном. У 2020 р. Китай повинен за планами КПК наздогнати США по сукупному доходу ВВП.
Щоб сприяти структурним змінам, Китай розвиває власну систему освіти, навчання студентів за кордоном (особливо в США і Японії), заохочує імпорт технологій, що дозволяють розвивати такі прогресивні сектори економіки як виробництво програмного забезпечення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехнології та охорона здоров'я.
1. Загальна характеристика основних галузей економіки країни після Другої світової війни
Населення Китаю становить близько 1,341 млрд. людей. Територія Китаю на 65% складається з гір, плато і височин. Більше половини земельних угідь Китаю піддаються стихійним лихам, можливостей для освоєння земель більше немає.
Після другої світової війни економіка Китаю зберігала свій аграрно-сировинний характер. Головну роль відігравало сільське господарство, де панували примітивні форми. Сільське господарство перебувало в стані занепаду. Тр
ивале панування феодально-поміщицького ладу з його відсталою, примітивною технікою, з багатомільйонною армією безземельних і малоземельних селян сковувало продуктивні сили села. Сільське господарство Китаю зберігало майже в недоторканності риси, властиві йому вже сотні років.
Питома вага промисловості у валовій продукції в 1949 році становив всього 30,1%. При цьому на частку сучасних галузей припадало трохи більше половини валової продукції промисловості, а решта складали кустарне виробництво і мануфактура. У промисловості фабрично-заводського типу переважна частина припадала на легку та харчову галузі. Недоліки системи торгівлі в Китаї були наступні: надмірне однаковість форм товарного обігу з переважанням монопольного господарювання державної торгівлі, неритмічність, застосування адміністративних методів управління, надмірна централізація та жорсткість управління. Регіональна замкнутість, нерозмежованість адміністративних і господарських функцій, багатоланкову, тривалі терміни звернення, високі витрати і низька економічна ефективність.
На території Китаю, звільненій Народно-визвольною армією, відразу ж починали проводитися аграрні перетворення. До осені 1949 НОА звільнила всю територію Північно-Західного і Центрального Китаю.
1 жовтня 1949 сесія Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКРК) проголосила утворення Китайської Народної Республіки. В економічній області вирішальними заходами з'явилися націоналізація майна великих представників монополістичного капіталу а також націоналізація великих лісових масивів, іригаційних споруд, цілинних і порожніх земель, водойм і річок, великих рудників і копалень. Були націоналізовані всі залізниці, засоби зв'язку, банки. Націоналізація забезпечила створення державного сектора, який став економічною опорою народно-демократичної держави. В 1950 році на частку державного сектора припадало 71,3% видобутку вугілля, 100% видобутку нафти, 74% електроенергії, 97% виробництва сталевих виробів, 45% продукції машинобудування, 44% бавовняної продукції, 43,6% шерстяний, 49% паперової, 37% борошномельної промисловості.
Господарство країни переживало розруху. Були виведені з ладу майже всі залізниці, морський та річковий транспорт. Народно-демократична держава проводило величезну роботу по відновленню народного господарства. Самовіддана праця робітничого класу зіграв величезну роль у справі швидкого відновлення промисловості, перш за все вугільної, чорної і кольорової металургії.
Для росту сільськогосподарського виробництва величезне значення грала земельна реформа. 28 червня 1950 був прийнятий закон, що йшов з принципів: опора на бідняків і наймитів, союз з середняками, нейтралізація куркульства. На цих основах ліквідувалася феодальна експлуатація в сільському господарстві. Революційно-аграрні перетворення здійснювалися в кілька етапів. Була знижена орендна плата до рівня позикового відсотка, селяни залучалися до селянські спілки, конфісковані поміщицькі землі і майно розподілялися серед безземельних селян безоплатно. До початку 1953 року більше 300 млн. селян отримали близько 46,6 млн. га землі, сільськогосподарські знаряддя та худобу. Ці заходи в короткий термін призвели до позитивних результатів, у найважливіших галузях сільського господарства був досягнутий довоєнний рівень. За три роки були повністю відновлені транспорт і зв'язок.
Народна влада приймала заходи для зміцнення фінансів і запобігання інфляції. Була створена єдина загальнодержавна фінансова система, централізовано керівництво фінансами та грошовим обігом, встановлена ​​державна валютна монополія. В відповідно до лінії партії був розроблений перший п'ятирічний план розвитку народного господарства КНР на 1953-1957 роки. Основою плану було велике промислове будівництво. У 1955-1956 рр.. широкий розмах отримали соціалістичні перетворення в усіх галузях економіки. Співпраця з соціалістичними країнами полегшило китайському народу отримання обладнання, машин і матеріалів для промислового будівництва. 14 лютого 1950 між СРСР і КНР було підписано Договір про дружбу, союз і взаємодопомогу.
У КНР була нестача кваліфікованих промислових кадрів. Для вирішення цього питання була створена мережу промислово-технічного навчання, в яку були залучені сотні тисяч робітників. Більше 1 млн. робочих отримали потрібну технічну підготовку, 2,5 млн. робітників і службовців підвищили свою кваліфікацію. З метою збільшення підготовки технічних кадрів розширювали технічні вузи. Були організовані нові наукові установи. У першій п'ятирічці були створені нові для Китаю галузі промисловості, такі як автомобілебудування, тракторобудування, транспортне машинобудування, верстатобудування, виробництво енергетичного і металургійного устаткування. Високоякісних легованих сталей. Закладена основа авіабудування. В результаті виконання першої п'ятирічки питома вага сучасної заводської промисловості у валовій продукції народного господарства підвищився з 26,7% у 1953 році до 40% у 1957 році. В валової продукції промисловості в 1957 році частка виробництва засобів виробництва склала більше половини. Середньорічний темп приросту промисловості продукції досяг 18%.
У сільському господарстві також пройшли реформи. У 1955-1956 роках розгорнувся рух за кооперування селян. Проведення кооперування розширювало можливості іригаційного будівництва. За першу п'ятирічку питома вага зрошуваних земель набагато виріс. У 1949 зрошувані поля становили 20,7% сільськогосподарських угідь, а в 1957 вже 31%. Позитивними факторами розвитку сільського господарства були механізація сільськогосподарських робіт, впровадження нової агротехніки, застосування добрив. Капіталістична промисловість і торгівля були перетворені шляхом використання різних форм державного капіталізму. Рівень впливу держави на капіталістичні господарства зростав у міру переходу нижчих форм державного капіталізму (замовлення на переробку сировини, готову продукцію) до вищих форм (змішані державно-капіталістичні підприємства). В кінці 1955 року ЦК КПК (Цен...
