Зміст
Введення
1 Теоретична глава. Зайнятість і безробіття в теорії ринкової економіки
1.1 Безробіття і зайнятість як економічні категорії
1.2 Державне регулювання трудових процесів в країні
1.3 Державна служба зайнятості як посередник держави на ринку праці
2. Практична глава. Основні напрямки підвищення рівня зайнятості в країні
2.1 Аналіз сучасного стану ринку праці
2.2 Проблеми функціонування ринку праці
2.3 Основні напрямки вдосконалення процесів регулювання трудових відносин
Висновок
Глосарій
Список використаних джерел
Список скорочень
Додаток А
Введення
У сучасних умовах підйом економіки, підвищення ефективності виробництва, подальший економічне зростання не в останню чергу пов'язані з відтворенням робочої сили і, насамперед, з тенденціями розвитку сфери зайнятості населення Росії та її регіонів. У свою чергу, стан зайнятості в середньостроковій і довгостроковій перспективі залежить від зміни динаміки і структури виробництва, від фінансово-кредитної та інвестиційної політики, від міри участі держави в регулюванні відтворення населення і трудових ресурсів, його впливу на локальні ринки праці (регіональні, галузеві, професійні).
В економіці в цілому, в її секторах і галузях діє ряд факторів, які сформувалися в минулі роки (наприклад, статево-вікова структура кадрів, вікова структура виробничих фондів, особливості технологічного розвитку, монополізм окремих підприємств, психологія населення тощо) і впливають сьогодні на розвиток зайнятості. У зв'язку з цим темпи і соціально-економічні витрати досягнення якісно нового стану зайнятості населення країни в значній мірі визначаються сформованим становищем, існуючими інерційними, далеко
не завжди бажаними тенденціями і деколи вимушеними шляхами руху до мети.
Проблеми зайнятості, ринку праці та безробіття неодноразово обговорювалися представниками самих різних теоретичних напрямків економічної думки. Погляди економічних шкіл на ці проблеми досить різноманітні, що є перш всього наслідком прийнятих ними різних передумов аналізу економічних явищ.
Для практики державного управління в даний час очевидним є той факт, що політика зайнятості є не лише складовою частиною соціальної політики, але й являє собою інтегральну частину макроекономічного регулювання, а не прикладну проблему регіонально-галузевого характеру. Як найважливіший об'єкт державного регулювання вона повинна сполучатися зі структурною та інвестиційною політикою. Найважливіше значення в цьому зв'язку набуває розробка механізмів вбудовування параметрів зайнятості в загальну схему соціально-економічного розвитку.
Політика зайнятості як найважливіша складова соціальної політики повинна бути сфокусована на проведенні заходів, що сприяють створенню умов для можливо повнішого використання потенціалу трудової та ділової активності працездатних громадян, протидіючих збіднення населення і масового безробіття. В той же час в програмі соціально-економічного розвитку на середньострокову перспективу повинні бути передбачені заходи щодо забезпечення продуктивної зайнятості, несумісною з практикою надлишкового резервування робочої сили на підприємствах і розростанням прихованого безробіття. Ці проблеми повинні вирішуватися паралельно - на макро, мезо- і мікро рівнях.
Від ефективності зайнятості багато в чому залежить здатність працюючих підтримувати своєю працею соціально-прийнятний рівень життя всього населення країни, включаючи дітей і престарілих, інвалідів, нарешті, осіб працездатного віку, які мають труднощі з працевлаштуванням, незайнятих видами діяльності, які приносять дохід як джерело засобів існування (безробітних).
При цьому необхідно враховувати складність переходу економіки більшості держав світу, в тому числі і Росії, до постіндустріальної моделі економічної системи. Вивченню характеру і змісту праці в постіндустріальному суспільстві присвячено чимало робіт зарубіжних і вітчизняних учених, таких як: Х. Арендт. Ч. Хенді, У. Бек, Дж. Ріфкін, А. Горц. Р. Дарендорф, З. Бауман, Л.І. Абалкін, Б. С. Лісовик, Т.Р. Морозов, І.А. Заславський, В.В. Кашин, А.І. Нещадін, Л.К. Немова. Т.С. Четверкин, Т.Г. Морозова, Боровик В. С. та ін
З урахуванням вище зазначеного метою даної бакалаврської роботи є вдосконалення процесів регулювання зайнятості економічно активного населення в господарську діяльність Росії.
Дана мета передбачає реалізацію наступних завдань:
- розкриття сутності понять В«зайнятістьВ» і В«безробіттяВ» з урахуванням світового досвіду;
- вивчення змісту процесів регулювання трудових відносин з боку держави;
- оцінка ролі державної служби зайнятості як посередника між державою і рештою учасниками соціально-трудових відносин в Росії;
- аналіз сучасного стану російського ринку праці;
- виявлення проблеми функціонування ринку праці в сучасній Росії;
- формування основних напрямів вдосконалення процесів регулювання трудових відносин.
Предмет дослідження бакалаврської роботи - стан зайнятості й безробіття в російській економіці, а також фактори, що сприяють росту зайнятості в народно-господарському комплексі Росії.
Об'єкт дослідження бакалаврської роботи - сукупність соціально-трудових відносин, що формуються на ринку праці в сучасній Росії.
Структура бакалаврської роботи. Бакалаврська робота складається з вступу, трьох глав (кожна включає три підрозділу), укладення, глосарію, списку використаних джерел, списку скорочень і додатка.
1 Теоретична глава. Зайнятість і безробіття в теорії ринкової економіки
1.1 Безробіття і зайнятість як економічні категорії
Необхідність праці як цілеспрямованого створення благ для задоволення людських потреб існувала на всьому протязі історії [1], але ставлення до цієї діяльності було різним (табл. А1).
Світ праці стає все більш строкатим за рахунок широкого поширення нестандартних форм зайнятості, серед яких [10]:
- неповний робочий час (неповний робочий день або ж тиждень);
- поділ робочого місця, при якому на одне робоче місце наймаються два (або кілька) працівника, які працюють по черзі;
- тимчасова робота, що обмежує трудові відносини певним строком або об'ємом робіт;
- робота В«без робочого місцяВ», що припускає виконання трудових обов'язків поза стінами підприємства;
- робота за сумісництвом;
- самозайнятість;
- неформальна зайнятість, яка не відображається в офіційних документах (або відбивається лише частково);
- лізинг персоналу (практикується в тих випадках, коли послуги кваліфікованого фахівця вимагаються з певною регулярністю);
- виведення персоналу за штат;
- зовнішнє джерело.
У країнах з перехідною економікою проблеми зайнятості займають одне з центральних місць в колективно-договірній практиці, що пов'язано із серйозними змінами на ринку праці.
Можна констатувати, що в постсоціалістичних країнах, особливо в країнах СНД, характер склалися в перехідний період соціально-трудових відносин, поряд з іншими факторами, мало сприяв формуванню розвиненого ринку праці, конкуренції на ньому, мобільності робочої сили, розвитку і реалізації трудового потенціалу працівника.
Основна завдання кожної країни - розробити оптимальну політику на ринку праці, яка могла б забезпечувати як його гнучкість, так і гарантії зайнятості для працівників. З'явилися в перехідний період різні варіанти політики на ринку праці умовно можна віднести до двох моделей. Перша модель характерна для країн Центрально-Східної Європи та країн Балтії [17]. Відповідно до цієї моделі відповідальність за підтримку звільнених працівників в основному покладається на державні інститути, а не на підприємства. Законодавство про захист за...
