оборотного капіталу підприємства
1. Поняття, класифікація та структура оборотних коштів
Будь виробничий процес на підприємстві є результатом з'єднання робочої сили із засобами виробництва, які представлені основним і оборотним капіталом. Оборотні засоби - найважливіший елемент виробництва, який забезпечує його необхідними фінансовими ресурсами і обумовлює безперервність функціонування підприємства.
Оборотні кошти являють собою суму грошових коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів звернення.
Оборотні виробничі фонди - це частина засобів виробництва, яка один раз бере участь у виробничому процесі, відразу і повністю переносить свою вартість на вироблену продукцію і в процесі виробництва змінює (сировина, матеріали) або втрачає (паливо) свою натурально-речову форму. До них відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, не закінчена виробництвом продукція, паливо, тара, спецодяг, витрати майбутніх періодів та ін
Фонди обігу включають засоби, що обслуговують процес реалізації продукції (готова продукція на складі; товари, відвантажені замовникам, але ще не оплачені ними; кошти в розрахунках; грошові кошти в касі підприємства і на рахунках в банках). Вони не беруть участі у виробничому процесі, але необхідні для забезпечення єдності виробництва і обігу.
Частка оборотних виробничих фондів і фондів обігу у структурі оборотних коштів залежить від галузевої приналежності підприємства, тривалості виробничого циклу, рівня спеціалізації і кооперування та інших факторів.
Оборотні кошти підприємства знаходяться в постійному русі і функціонують одночасно в двох сферах: сфері виробництва та сфері обігу. Протягом виробничого циклу вони проходять три стадії кругообігу:
- перша стадія (постачання) припускає затрачивания грошових коштів та поставку предметів праці. На цій стадії відбувається перехід оборотних коштів з грошової форми в товарну;
- на другій стад
ії (виробництво) оборотні фонди надходять у виробництво, в остаточному підсумку перетворюючись на готову продукцію;
- третя стадія (збут) настає, коли готова продукція реалізується споживачам. Оборотні кошти переходять зі сфери виробництва в сферу обігу і знову міняють форму - з товарної на грошову.
Таким чином, кошти роблять один оборот, потім все повторюється знову: грошові кошти від реалізації продукції спрямовуються на придбання нових предметів праці і т. д.
В процесі руху оборотні кошти одночасно знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах, в результаті чого досягається безперервність і ритмічність процесу виробництва на підприємстві. Тривалість знаходження оборотних коштів на кожній стадії кругообігу неоднакова і залежить від технологічних властивостей сировини та готової продукції, тривалості виробничого циклу, особливостей матеріально-технічного постачання і збуту продукції. Так, наприклад, сезонність надходження сировини в деяких галузях (плодоовочева промисловість) зумовлює затримку оборотних коштів на першій стадії кругообігу; в галузях з тривалим виробничим циклом (суднобудування) відбувається затримка оборотних коштів на другій стадії кругообігу у вигляді незавершеного виробництва; нерівномірність реалізації продукції викликає акумулювання коштів на третій стадії кругообігу.
У практиці економічної роботи для вивчення складу і структури оборотні засоби класифікуються за кількома ознаками.
За сфер обороту (з економічного змістом) оборотні засоби поділяються на оборотні виробничі фонди (сфера виробництва) і фонди обігу (сфера обігу).
Окремі частини оборотних коштів мають різне призначення і по-різному використовуються в виробничо-господарської діяльності, тому вони класифікуються за наступним елементам.
Оборотні фонди:
виробничі запаси - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запчастини;
• незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва;
• витрати майбутніх періодів. Фонди звернення:
• готова продукція на складах;
• продукція відвантажена, але не сплачена;
• кошти в розрахунках;
• грошові кошти в касі та на рахунках.
Вартість незавершеного виробництва складається з вартості витраченого сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, води, перенесеної на продукт частини вартості ОПФ, а також заробітної плати, нарахованої працівникам. величина заділу незавершеного виробництва залежить від тривалості виробничого циклу і розміру партії.
Витрати на освоєння нової продукції, підготовчі та інші роботи, розраховані на тривалий час, складають витрати майбутніх періодів і списуються на собівартість продукції в майбутньому. Їх необхідність викликана проведенням робіт, пов'язаних з фінансуванням перспективних змін у структурі продукції, що випускається, технології та ін
За охопленням нормуванням оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. За нормованих оборотних коштів встановлюються нормативи, тобто мінімальні розміри (обігові кошти в запасах товарно-матеріальних цінностей). Величина ненормованих оборотних коштів контролюється не за нормативами, а за фактичними даними (дебіторська заборгованість, кошти в розрахунках, грошові кошти в касі та на рахунках підприємства).
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові. Власні - це оборотні кошти, що знаходяться в постійному користуванні підприємства. До них відносяться кошти, якими підприємство наділяється при його організації (статутний капітал), відрахування від прибутку, стійкі пасиви (наприклад, заборгованість персоналу по заробітній платі). Однак у процесі виробничо-господарської діяльності за різними причин у підприємства нерідко з'являється додаткова потреба в фінансових ресурсах, яка покривається за рахунок позикових коштів (наприклад, кредитів банків).
Наявність власних і позикових коштів в обороті пояснюється особливостями організації виробничого процесу. Перед кожним підприємством стоїть завдання підтримки оптимальної пропорції між власними і позиковими засобами, яка характеризує фінансову стійкість підприємства. Вважається, що постійна мінімальна сума коштів для фінансування потреб виробництва забезпечується власними оборотними коштами. Тимчасова потреба в коштах, що виникла під впливом залежать і не залежать від підприємства причин, покривається за рахунок позикових коштів.
Під структурою оборотних коштів розуміється співвідношення їх окремих елементів у всій сукупності. Вона залежить від галузевої приналежності підприємства, від рівня спеціалізації і кооперування, від якості і конкурентоспроможності виробленої продукції, тривалості виробничого циклу, темпів науково-технічного розвитку підприємства. На підприємствах з тривалим виробничим циклом (наприклад, в важкому машинобудуванні, суднобудуванні) велика частка незавершеного виробництва; в легкій і харчовій промисловості, де виробничий цикл порівняно короткий, в структурі оборотних коштів переважають виробничі запаси при невисокою частці незавершеного виробництва; в електроенергетиці взагалі відсутня незакінчена продукція; на підприємствах гірничо-видобувної галузі значна частка витрат майбутніх періодів.
Аналіз структури оборотних коштів на підприємстві має велике значення, оскільки вона є свого роду дзеркалом, в якому відбивається фінансовий стан підприємства. Так, надмірне збільшення частки дебіторської заборгованості, готової продукції, незавершеного виробництва свідчить про погіршення фінансового стану. Дебіторська заборгованість характеризує відволікання коштів з обороту даного підприємства і використання їх дебіторами у своєму обороті. Незадовільна організація збуту готової продукції веде до підвищення частки готової продукції на складі (затоварювання), відволіканню значної частини оборот...
