Зміст
Введення
Глава 1. Особливості і методика моделювання спеціалізації і поєднання галузей
1.1 Сільськогосподарського підприємства
Глава 2. Обгрунтування ефективності використання ресурсів підприємства
2.1 Постановка економіко-математичної задачі
2.2 Структурна економіко-математична модель
2.2 Обгрунтування вихідної інформації завдання
2.3 Аналіз рішення
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Введення
Правильне визначення спеціалізації виробництва і поєднання галузей у кожному сільськогосподарському підприємстві є важливою науковою і практичною проблемою економіки сільського господарства. Співвідношення галузей в кожному сільськогосподарському підприємстві має відповідати, з одного боку вимогам держави по продажу певного обсягу і асортименту сільгосппродукції, а з іншого - створювати можливість найбільш повного і ефективного використання ресурсів господарства.
У сформованих економічних умовах, коли ціни на сільськогосподарську продукцію значно нижче цін на продукцію промисловості, коли заробітна плата працівників сільського господарства в кілька разів нижче, ніж в інших галузях народного господарства, коли знос основних засобів в сільськогосподарських підприємствах досяг 60-70% проблема оптимального поєднання галузей сільгосппідприємства встала на перший план, оскільки від правильної спеціалізації виробництва і поєднання галузей залежать такі найважливіші економічні показники господарства, як рівень рентабельності, вихід продукції на одиницю земельної площі, продуктивність праці.
Складність і багатогранність даних проблем вимагають широкого застосування математичних методів і сучасної електронно-обчислювальної техніки. Сучасні економіко-математичні методи забезпечують знаходження найкращих, тобто оптимальних варіантів у плануванні та управлінні народним господарством. Розрахунок оптимальної спеціалізації виробництва і поєднання галузей - одна з найбільш виправданих і ефективних областей застосування економіко-математичних методів у сільському господарстві.
Метою даного курсового проекту є виклад методики математичного моделювання спеціалізації і поєднання галузей сільськогосподарського підприємства; складання економіко-математичної моделі на прикладі СВК "Батаєва" Хотимський району Могильовської області; розрахунок збалансованої програми розвитку цього господарства і аналіз отриманого рішення.
При написанні курсового проекту використовувалися розробки багатьох вітчизняних вчених, методичний матеріал кафедри, а для розрахунку вихідної інформації були використані дані річних звітів СПК "Батаєва" Хотимський району Могильовської області за 2006-2007 рр..
Глава 1. Особливості і методика моделювання спеціалізації і поєднання галузей
1.1 Сільськогосподарського підприємства
В системі моделей оптимального планування сільського господарства на рівні підприємства центральне місце займає модель оптимізації виробничо-галузевої структури. Вона дає можливість визначати основні параметри розвитку виробництва для поточного та перспективного планування, може використовуватися для аналізу сформованої структури виробництва, що дозволяє виявити більш доцільні шляхи використання ресурсів і можливості збільшення обсягів виробництва продукції, спираючись на фактичні дані за попередні роки.
Виниклі при плануванні труднощі, пов'язані з визначенням основних і допоміжних галузей, усуваються шляхом застосування економіко-математичних методів у поєднанні з обчислювальною технікою. При цьому всі питання ув'язуються в процесі вирішення завдання. Економіко-математичні методи забезпечують формування збалансованого плану спеціалізації і поєднання галузей, який визначається як найкращий при заданих умовах виробництва.
Значить, обгрунтування спеціалізації і концентрації виробництва в сільськогосподарських підприємствах, доцільно здійснювати методами оптимального планування спеціалізації та поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах є: моделювання аграрно-економічних процесів, пов'язаних з розміщенням, спеціалізацією, концентрацією і кооперацією сільськогосподарського виробництва; розробка конкретних економіко-математичних моделей, обгрунтування для них вхідний інформації. За основні невідомі в цих моделях приймаються площі посіву різних культур і поголів'я тварин з різним ступенем деталізації [3].
М.Є. Браславець [1] пропонує дві можливі постановки економіко-математичної задачі оптимізації спеціалізації сільського господарства.
У першій постановці складається і вирішується завдання за фактичними даними. Мета вирішення такого завдання - економічний аналіз фактичного розміщення і спеціалізації даного об'єкта. Результати рішення задачі дозволяють зробити оцінку фактичного розвитку, розміщення та спеціалізації сільського господарства. З точки зору найкращого використання наявних природно-кліматичних та економічних умов для забезпечення максимально можливого рівня виробництва.
Таким чином, аналіз результатів вирішення цього завдання дозволяє виявити недоліки існуючого розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва та їх причини, виробничі резерви і конкретні напрями вдосконалення та поглиблення розміщення і спеціалізації даного об'єкта. У цьому полягає основне значення рішення економіко-математичної задачі оптимізації спеціалізації сільського господарства за звітними даними.
Друга постановка припускає рішення прогнозної або планової економіко-математичної задачі на основі відповідної вихідної інформації.
Завдання розвитку, розміщення та спеціалізації сільського господарства вирішується з урахуванням двох аспектів: часового та територіального.
Дане завдання вирішується як статистична задача лінійного програмування з матрицями блочно-діагональної структури.
У завдання вводяться змінні, які повинні бути визначені в результаті рішення задачі. Розрізняють змінні галузі рослинництва, тваринництва та змінні, що відображають склад і обсяг використовуваних ресурсів.
М.С. Браславець, також, пропонує і свою систему обмежень, куди входять:
1. Обмеження по кормах;
2. За основним виробничим фондам;
3. По капіталовкладеннях;
4. З транспортних перевезень;
5. За обсягом виробництва.
Модель Колеснева В.І. виробничої структури сільгосппідприємства з урахуванням комерційних взаємозв'язків [4].
Дана модель спрямована на обгрунтування спеціалізації з метою оптимального поєднання галузей сільгосппідприємства. При постановці моделі необхідно врахувати особливості розвитку сільськогосподарського підприємства, які важливі для складання ЕМЗ:
особлива роль у визначенні оптимальної виробничої програми об'єкту належить такому ресурсу, як сільськогосподарські угіддя, з урахуванням не тільки їх розміру, а й структури (рілля, сінокоси поліпшені, заливні і суходільні, пасовища природні і поліпшені і т.д.);
необхідно передбачити раціональне використання трудових ресурсів, причому в силу нерівномірного використання в окремі періоди року кількість працівників може бути дефіцитним. Тому в ЕММ вводять обмеження не тільки по річному праці, але й по його використанню в напружений період або ж з урахуванням окремих видів (праця механізаторів, тваринників та ін.)
Для окремих сільгосппідприємств слід врахувати можливість - залучення трудових ресурсів з боку (наприклад, надання шефської допомоги, залучення школярів і студентів, найчастіше при прибиранні трудомістких культур) Взаємозв'язок виробничої і соціальної програм припускає, що трудові ресурси підприємства можна умовно розділити на дві частини: забезпечені і не забезпечені житлом. Такий підхід спрямований на те, що при обгрунтуванні оптимальної програми потрібно перед...
