Зміст
оратор мова публічний
Введення
1. Ораторська мова
2. Специфіка спілкування
3. Мета і ідеї виступу
4. Побудова виступ
5. Успішний виступ
6. Висновки та рекомендації за темою
Висновок
Список літератури
Введення
Тема даної роботи В«Публічна мова як форма ділових і суспільних відносинВ».
В нашій країні довгий час ділові контакти в управлінській сфері зводилися, в основному, до віддачі і виконання розпоряджень. В цьому була суть адміністратівнокомандной системи. Можливість підприємницької діяльності зажадала від початківців бізнесменів вміння знаходити партнерів, співробітничати з ними, контактувати з чиновниками, тобто активно спілкуватися. Відсутність навичок ділового спілкування не раз ставило в скрутне становище навіть того, хто у своїй області вважається професіоналом! А адже спілкується кожен
з нас постійно. У чому своєрідність ділового спілкування в порівнянні із звичним нам приятельських, дружніх?
Проблема спілкування традиційно перебуває в центрі уваги вітчизняних соціальних психологів у зв'язку з її значущістю у всіх сферах життєдіяльності людини і соціальних груп. Людина без спілкування не може жити серед людей, розвиватися і творити. Це обумовлює актуальність вивчення процесів спілкування. До того ж сучасна соціально-економічна ситуація в Росії посилює увагу до питань спілкування і визначає новий погляд на нього як на чинник стабілізації підприємництва, оскільки саме спілкування супроводжує більшість сервісних послуг по реалізації будь-якої продукції.
У структурі міжособистісного спілкування виділяють основний зміст спілкування, а саме: передачу інформації, взає
модія, пізнання людьми один одного. Передача інформації розглядається як комунікативний аспект спілкування; взаємодія як інтерактивний аспект спілкування; розуміння і пізнання людьми один одного як перцептивний аспект спілкування
Мова є основними засобом спілкування.
Мета даної роботи - виявити закономірності успішного публічного виступу і виробити ряд рекомендацій для людей, яким доводиться публічно виступати.
Досягнення даної мети реалізується за допомогою вирішення наступних завдань:
1. Вивчити літературу по темі;
2. Класифікувати вивчену інформацію у вигляді концентрованого тексту і графічних ілюстрацій;
3. Запропонувати комплекс рекомендацій щодо вдосконалення навичок публічного виступу.
Проблема з теми роботи полягає в невідповідності між існуючих і бажаним станом справ в області публічних виступів в сучасному російському світі.
1. Ораторська мова
Якщо оратор добре вимовляє (голос і мова благозвучні), то слухачі добре чують його. Якщо він яскраво модулює, В«малює голосом думкиВ», то його легко розуміють.
В сприйняття мови оратора слухачами надзвичайно важливо те, як звучить голос виступаючого: звучить чи він вільно, м'яко, довірливо, на низьких топах (низькі тони голосу сприймаються більш сприятливо, вони збирають увагу слухачів, настроюють їх на сприйняття змісту) або, навпаки, звучання різке, напружене, завищене по тону або дуже тихе, В«безопорнийВ», не летить у зал. І тоді слухачам доводиться витрачати перший найцінніші хвилини спілкування на те, щоб В«ПристосуватисяВ», В«пристосуватисяВ» сприймати немилозвучне, часто дратівливу мова говорить.
Перша функція голосу і полягає в тому, щоб забезпечити чутність звучного зі сцени слова.
Мова ораторська - різновид публічного мовлення, противополагается функціонально і структурно мови розмовної, приватному, В«ПобутовомуВ» спілкуванню. На противагу розмовної мови - обміну більш- менш нескладними і короткими репліками (окремими фрагментарними висловлюваннями) двох або кількох співрозмовників - публічна промова організується у формі монологу, тобто складно побудованого, розгорнутого і тривалого висловлювання, зверненого до багатьох, до суспільства (монологічний мовний обмін в умовах масового спілкування). Монологічна форма спілкування, при якому вислів розгортається в В«моваВ» для планомірного і цілісного розкриття змісту, реалізується то в умовах безпосереднього обміну - як мова усна, то опосередкованого - як мова письмова (через книгу, газету і пр.). Усна публічна мова передбачає особливу організацію спілкування, а саме В«збориВ» - безпосереднє наявність колективу слухачів-співрозмовників. Кількісні та якісні ознаки готівкового В«зібранняВ» грають важливу роль, так само як і умови безпосередньої взаємодії мовця особи з аудиторією в процесі самого речеведенія, як і колективне одночасне сприйняття мови на тлі всієї обстановки В«зборівВ» і зокрема сприйняття реального вигляду мовця (голос, міміка, жести та ін.) Всі ці умови відсутні в практиці письмово-публічній промові, що відбивається на іншому характері останньої. Компромісний характер набуває усне публічне мовлення, опосередкована радіопередачею (В«мова по радіоВ»), при якій наявний тільки момент проголошення та сприйняття мови на слух, а в умовах телебачення - ще В«ЗображенняВ» мовця; специфічна сукупність умов усно-мовного спілкування відсутній.
Мова ораторська визначається не зовнішньо-формальними ознаками, а внутрішньою структурою, обумовленої її змістом і функцією. Будь-яка форма усно-публічного монологу - Академічна мова, мова на банкеті або на похоронах і т. п. - набуває ораторський характер в залежності від конкретних умов суспільної практики, оскільки зміст і функція мови отримують те чи інше безпосередньо політичне значення.
2. Специфіка спілкування
Зазвичай спілкуванням називають процес встановлення і розвитку контактів між людьми, обумовлений потребами у спільній діяльності і включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини. З цього визначення ми будемо виходити в нашому курсі.
Логіка виділяє три форми мислення.
Поняття - форма мислення, яка відображає загальні і найбільш істотні властивості предмета або явища. Вони являють собою зміст поняття.
Поняття характеризується і об'ємом - сукупністю предметів або явищ, що відносяться до даному поняттю. Наприклад, зміст поняття
В«автомобільВ» - Транспортна самодвижущаяся безрейкового машина, а обсяг цього поняття надзвичайно великий: всілякі марки легкових, вантажних, спортивних та інших автомобілів.
Судження представляє собою форму думки, в якій відбивається зв'язок між предметами чи явищами. Наприклад: В«Сьогодні вівторокВ».
Умовивід - ланцюжок суджень, останнє з яких - висновок - є новим знанням, виведеним з вже відомих суджень, званих посилками.
Вимога визначеності висловлювання означає, що слухачі повинні ясно розуміти всі слова й вирази, вжиті виступаючим.
Невизначеність виникає, коли оратор вимовляє незнайомі для аудиторії терміни. Часто зустрічається і така ситуація: виступаючий вживає начебто всім відомі слова і не здогадується, що слухачі тлумачать їх кожен по-своєму.
Запитайте у своїх друзів, що означають для них слова В«чесністьВ», В«уміння житиВ», В«демократіяВ», В«РинокВ» і т.д., і ви отримаєте повну ілюстрацію до сказаного.
Послідовність викладу означає, перш за все, логічний зв'язок думок, коли одна думка готує іншу. В«Для успіху мовлення важливо протягом думки оратора. Якщо думка скаче з предмета на предмет, перекидається, якщо головне постійно переривається, то таку промову майже неможливо слухати В», - писав відомий російський юрист, теоретик красномовства А.Ф. Коні. Для дотримання послідовності він радив: В«Треба побудувати промову так, щоб друга думка випливала з першої, третя з другої і т.д., або щоб був природний перехід від ...
