Мінський Державний Вищий Радіотехнічний Коледж
Контрольна робота № 1
з дисципліни В«Етика і естетика В»
Варіант № 0
Помазанко А.К.
гр.94381
Мінськ 2009
1. Етико-філософські системи Стародавньої Індії
Остаточно вони оформилися в середині 1 тис. до н.е., хоча виникли значно раніше. За своєму відношенню до ведическому канону вони поділяються на дві групи. Ортодоксальні системи, що спираються на Веди, являє брахманізм і виникли на його основі філософські школи (даршани): веданта, міманса, санкх'я, йога, ньяя, вайшешика. До неортодоксальних напрямків відносяться буддизм, джайнізм, локаята - чарвака. Брахманізм (Брахма. - верховне божество Стародавньої Індії, ім'я якого означає "благочестива життя", "Благоговіння" представляє світ як з'єднання духовної субстанції (Брахма) з матеріальним началом, в результаті чого утворюється все суще. Ближче всього до Брахмі знаходяться боги і напівбоги - асури, за ними слідують чотири касти людського суспільства: жерці (брахмани), воїни (кшатрії), землероби (вайш'ї), раби, слуги (шудри). Ще нижче знаходяться тварини, духи померлих і т.д. Для кожної з каст передбачена сукупність правил поведінки (дхарма), якими визначається моральна цінність всякого істоти. Індивідуальна душа безсмертна, вона переходить з одного тіла в інше (сансара) відповідно накопиченої за час життя позитивною або негативною карму (принцип посмертного спокутування). Будь-яке порушення кастових норм оцінюється негативно. Моральним ідеалом є покірливе виконання громадських обов'язків, навіть найбільш неприємних, і постійне професійне вдосконалення, що дає надію на більш високе народження в майбутньому житті. Нещастя, які іноді осягають високоморальних людей, пояснюються як результат негативної карми, накопиченої ними в минулому житті. Дещо по-іншому будується етика буддизму, яка виникл
а в Індії VI в. до н. е.., а пізніше перемістився в Китай, Японію та інші країни. Згідно з ученням Будди (Сіддхартха Гаутама, який жив у 563-483 до н.е.) всяке перебування в недосконалій тілесній оболонці негативно, тому істинний просвітлений праведник прагне до нірвани - вищого блаженства, пов'язаному з повною зупинкою кругообігу тілесних перероджень і злиттям з духовним першоосновою світобудови. Досягти нірвани можна вже в цьому житті, засвоївши "Чотири шляхетні істини":
1) життя в тілесній оболонці є страждання;
2) джерело страждання - бажання;
3) щоб уникнути страждань і нових фізичних народжень слід позбутися бажань;
4) засіб позбавлення від бажань - проходження "восмірічного шляху спасіння".
Суть останнього полягає в усвідомленні чотирьох істин і реалізації їх через повне самозречення і відчуженість від зовнішнього світу.
Восьмеричний шлях включає в себе:
1) правильне розуміння;
2) правильне прагнення;
3) правильну думку;
4) правильну мову;
5) правильне дію;
6) правильний спосіб життя;
7) правільниe зусилля;
8) правильну концентрацію.
Моральним ідеалом є мудрець - архат, байдужий до всього, повністю занурений в медитацію, а також благочестивий чернець - бодхісатва, самовіддано проповідує істини буддизму серед інших людей.
Схожим чином розкривається і етика джайнізму, в основу якої покладено принцип "Ахімса" - неспричинення шкоди живому. Матеріалістичний напрямок локаята-чарвака в етиці розвивало ідеї крайнього гедонізму, закликало прагнути до насолод, проте не набуло широкої популярності.
Кожна з неортодоксальних шкіл по-своєму прагне зняти соціальну напруженість, виниклу в Індії в середині 1 тис. до н.е. і угрожавшую усталеною кастової системі. Відводячи людини від суспільного життя, даючи йому інші моральні орієнтири, вони періодично набувають актуальності і в більш пізні епохи, в Зокрема, в наш час.
2. Сутність, структура і функції моралі
мораль етичний індію
Мораль - це слово прийшло з Франції, а до Франції - з Давнього Риму, але поняття про мораль, тобто про правилах поведінки людини серед інших людей, існувало задовго до того, як з'явилося це слово. Пояснення в словнику В.Даля: В«правила для волі, совісті В». Але можна сказати ще простіше: мораль - це загальновизнане поняття про те, що таке добре і що таке погано. Правда, треба уточнити: коли і ким визнано ... Звичаї суспільства і поняття про моральному поведінці, мораль формуються в конкретних історичних умовах.
Наша сучасна мораль припускає, що до дітей треба відноситься дбайливо, ласкаво, а вже тим більше - до дітям хворим або мають небудь фізичний недолік. Ганебно, просто підло сказати "кульгавою" хлопчикові, який кульгає, або "очкарик" тому, хто змушений носити окуляри. Це загальновизнано. У транспортній товкучці навіть літній людина, як би він не втомився, поступиться місцем хворій дитині. Такі звичаї сьогоднішнього суспільства, такі моральні норми (тобто, проявляючи турботу про хвору дитину, людина не робить якийсь винятковий по доброті вчинок, а веде себе нормально, природно, як повинно). Але чи завжди ці норми були такими? Ні. Наприклад, відповідно до закону Лікурга, по якому древня Спарта жила не одне сторіччя, діти піддавалися спеціальному огляду, і, якщо у дитини виявлявся фізичний недолік, який заважав згодом стати повноцінним воїном, його вбивали, скидаючи в Апофети - глибоку ущелину в горах Тайгета.
За книгах і фільмах ми знаємо про подвиг царя Леоніда і предводімих їм 300 спартанців, які всі до єдиного загинули, перегороджуючи дорогу загарбникам-персам біля Фермопіл. Вдячні нащадки увічнили їх подвиг в мармурі, накресливши на ньому, що воїни загинули, В«чесно виконавши законВ». Але той же закон дозволяв вбивати дітей, не вважаючи це чимось непристойним.
Ще приклад.
Застрелити людини - злочин, вбивство. Але в роки війни снайпер не тільки стріляє по ворогові, але і веде рахунок загиблим від його руки. У цій ситуації одна людина (снайпер) як б виносить іншій людині (солдату-ворогу) вирок і сам наводить його в виконання. Мораль війни дозволяє йому виступати в ролі обвинувача, судді і виконавця вироку, що абсолютно неможливо в умовах мирного часу. Тут діють інші норми відносин між людьми. Вирок злочинцеві може винести тільки суд, а будь самосуд, яким би справедливим не був, карний.
Структура моралі.
Мораль --- це результат роздумів людей про своє життя, про хороше і погане в ній, про добро і зло в справах і вчинках. До моралі відносяться певні принципи, ідеали, норми, які направляють, регулюють поведінку людей. Наприклад принципи гуманізму (людяність, милосердя, справедливість), норми (не вбивай, не кради, не бреши) правила (не роби іншому того, чого не бажаєш собі; почитай старших; не заздри і не зазіхай на чуже). Мораль протистоїть злий моральності прикладом якої можуть служити такі судження:,, Людина людині --- вовк,,,, з вовками жити --- по вовчому вити,,,, своя сорочка ближче до тіла,, У моралі добре серце, в ній завжди проявляється турбота не тільки про себе, але і про інших. Повною протилежністю є аморальність і аморальність вчинків і переконань, які егоїстичні, себелюбні, завжди стверджують свою винятковість: тільки я, тільки для себе, а решту ---- Гори все синім полум'ям, мені все до лампочки. Подібні переконання народжуються у людей, які стверджують:,, я краще за всіх і важней,,,, наша нація краще за всіх, ,, Наша країна краще всіх,, і т.д. Найстрашніше наслідок подібних аморальних суджень у тому, що вони ведуть до руйнування, ворожнечі, розділяють людей, штовхають їх на згубний шлях. Ось ми і підібралися до поняття,, Зла,,. За допомогою понять,, Добра,,,, Зла,,,, Совісті,,,, Боргу,, етика вивчає мораль і викладає своє утримання.,, Зло,, --- це порушення моралі. Це поняття виражає все те, що заслуговує осуду, презирства, і обов'язково має бути подолано людиною, суспільством.,, Зло,, знаходиться там...
