МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ
Доповідь
ДИСЦИПЛІНА "Етичні засади в соціальній роботі"
ТЕМА: " Етичне виховання соціального працівника "
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Культура спілкування
2 . Екстрені ситуації і конфлікти
3. Психологія успіху
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
З кожним днем ​​розширюються і збільшуються категорії населення, з якими контактує соціальний працівник. Отже, питання етичного плану, в тому числі питання спілкування, стають особливо актуальними і соціально значимими, що, в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності виховання соціальних працівників. Формування принципів професійної етики і етичних ном поведінки у соціальних працівників неможливо без виховання відповідних переконань. Доведено, що переконання як віддзеркалення потреб особистості не переймають, не заучують, а виробляються шляхом самостійних роздумів, самоосмисліванія власної соціально-значущої трудової діяльності. При цьому формування переконань по суті стає самовихованням, індивідуально неповторним як за способами, так і по змістом, розкриваючи психічні особливості особистості. Самовиховання взагалі, принципів і переконань професійної етики зокрема, - особливий вид розумової та емоційної діяльності людини, що вимагає хоча б уявлення про елементарні психологічних основах. Перш за все, необхідно чітко і конкретно поставити мету роботи над собою - зробит
и доброту, співчуття до інших, які потребують твоєї допомоги, в милосерді, своєю усвідомленої, спеціально професійно значущої моральної потребою. Зробити це виявиться неважко, якщо, побачивши вдячну посмішку літньої людини, соціальний працівник не придушить в собі почуття задоволення собою, радість досягнутим.
Значущим при цьому буде і психологічний ефект емоційного підкріплення. Робота над собою буде легше і поставлена ​​мета ближче, коли колеги по роботі будуть підтримувати, радіти кращому настрою літньої людини, утвердженню в ньому впевненості. Принципи професійної етики, етичні норми поведінки, моральний вигляд соціального працівника знаходять вираження, насамперед, через спілкування з літніми, інвалідами, людьми, що потребують соціальної підтримки, їх близькими, колегами, товаришами по службі. Проблема спілкування - складний багатоплановий процес встановлення контактів між людьми, що включає обмін інформацією, сприймання та розуміння, а часто і оцінку іншої людини. Спілкування - важлива психологічна категорія зі своїми залежностями. Міжособистісне спілкування, найчастіше діалогове, - неодмінний компонент професійної діяльності соціального працівника. Воно в багато визначає ті відносини, які з самого початку складаються між соціальним працівником і його клієнтом, сприяють встановленню між ними необхідних довірчих відносин. Важливим аспектом психолого-педагогічного змісту є поведінка соціального працівника. Інтелігентність, почуття такту, уміння слухати і направляти хід думки клієнта по потрібному руслу - ці та інші якості завжди повинні бути притаманні соціальному працівнику.
Соціального працівника нерідко і по праву називають "лікарем душі" і психологом. Жодна професія не має стільки сторін зіткнення з людською долею, як соціальна. Повинні опановувати основами психології, культури спілкування, так як професійна діяльність соціального працівника починається саме з спілкування з клієнтом. Від мистецтва спілкування багато в чому залежать результати подальшої роботи соціального працівника. Спілкування малознайомих або незнайомих людей на початку припускає міжособистісні сприйняття одного іншим, в яких проявляються як пізнавальні, так і емоційні компоненти. Оскільки перше враження про людину складається нерідко на основі обмеженої інформації про нього, то істотне значення має інтерпретація іншого ототожненням або зіставленням з собою (ідентифікація), роздумом за іншого (Соціально-психологічна рефлексія), прагненням відтворити емоційний світ його переживань (емпатія), поширенням на іншого відомих характеристик якої соціальної групи (стереотипізація). При будь-якому вигляді спілкування багато залежить від культури і морального обличчя людей: одні чемні і намагаються зрозуміти, допомогти іншим, інші грубі, нетактовні, прагнуть звільнитися від співрозмовника, ставляться до нього нешанобливо і навіть образливо.
1. КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ
Спілкування виступає як багатоплановий фактор впливу на різні сторони духовного світу особистості. Воно містить у собі політичні, соціальні, моральні, інформаційні, естетичні, пізнавальні, емоційні аспекти.
Можна виділити наступні принципи спілкування:
1. У будь-якій життєвій ситуації потрібно вести себе так, як хотілося б, щоб інші поводилися по відношенню до нас.
2. Необхідно зрозуміти, що потрібно клієнтові (його характер, звички).
Важлива техніка спілкування: вміння увійти і встановити контакт, зрозуміти і налагодити відносини, проникнути у внутрішній світ іншого. Відомі різні засоби комунікативного процесу: жести, міміка, інтонація, але найважливіше - це мова.
Багато старі люди пройшли важке життя, крім того, вони обтяжені різними недугами. Всі ці обставини вимагають самого уважного до себе ставлення соціальних працівників. Літні люди, інваліди не завжди легко йдуть на контакт, нерідко капризні або докучають незліченними скаргами. Спілкування з ними вимагає особливого такту, терпіння, витримки, уміння, бо нерідко це залишається єдиним втішним засобом у руках соціального працівника, який зобов'язаний проявити Свого милосердя. Найбільш поширений вид роботи - проведення бесіди, дозволяє виявити характер взаємодій і впливу соціального працівника на тих людей, з якими він спілкується. Перша частина цілеспрямованого спілкування полягає в обговоренні заздалегідь передбаченої теми.
Друга частина розмови - задаються, можуть бути, а часто так і відбувається, зовсім не передбачуваними. І тут нерідко вигляд виступаючого виявляється яскравіше, чіткіше, ніж у самому виступі. Перевіряються миттєво не тільки його ерудиція, але його моральність і культура. Дуже важлива значимість відповідей для самого клієнта. Як показує практика, саме відповіді на задані питання сприймаються з особливим інтересом, а отже, сам виховно-моральний акцент як би переміщається, концентруючись саме на процес "запитання - відповідь". На заключному етапі бесіди важливо визначити ступінь впливу на клієнта: чи вдалося аргументовано, переконливо відповісти? Задоволений чи клієнт? Повністю? Частково?
Лише облік всіх головних компонентів бесіди дозволить наблизитися соціальному працівнику до високих морально-етичним стандартам, основу яких становить не тільки майстерність, але й повага до людей, прагнення допомогти їм у вирішенні їх проблем. Люди легше приймають позицію того, людини до якого відчувають емоційно позитивне ставлення, відкидають і не приймають позицію людини, до якого відчувають емоційно негативні відношення, тому головним завданням соціального працівника є викликати до себе емоційно позитивне ставлення. Практика і аналіз вчинків людей показує, що в процесі спілкування вони використовують спеціальні психологічні прийоми формування взаєморозуміння. Розмовляти з клієнтом найкраще наодинці, далеко від сторонніх, бажано в окремій кімнаті.
Вести бесіду слід не поспішаючи, відключившись від інших справ і турбот, уважно, не перебиваючи, вислуховувати співрозмовника. Небажано, щоб співрозмовники стояли, це завжди мимоволі говорить про обмеженість часу контакту, ...
