План
Вступ
1. Поняття предмета юридичної деонтології
2. Історичні джерела формування деонтологічних норм
3. Мета, завдання, значення, структура юридичної деонтології як навчальної дисципліни.
Висновок
Список літератури
Вступ
Формування в Україні правової держави та громадянського суспільства, яке за своєю сутністю мають правовий характер, засновуються на праві, обумовило як підвищення ролі і значення права в соціальних перетвореннях, так і юристів - особливою професійної прошарку в суспільстві, виявили їх недостатню чисельність, недоліки у професійній підготовці.
Розширення самостійності суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності, поява недержавних нотаріальних та правоохоронних об'єднань, здійснення правової взаємодії громадян за принципом В«дозволено все, що прямо не заборонено законом В», зростання злочинності та інші фактори зумовили зміни суспільних потреб в юристах, причому це стосується як державних, так і недержавних організацій.
Ці зміни зумовили необхідність переглянути ставлення до формування корпусу юристів. Вивчення окремих видів юридичної діяльності, зокрема суддівської, прокурорської, слідчої та інших не може замінити загальнотеоретичну модель юридичної діяльності. Юридична деонтологія є єдиною навчальною дисципліною, яка розкриває загальну В«картинуВ» юридичної діяльності як практичної, так науковій.
1. Поняття предмета юридичної деонтології
Юридична деонтологія - Галузь юридичних наук і навчальна дисципліна, яка являє собою узагальнену систему знань про юридичну практичної діяльності і кодексі професійної поведінки юриста, тобто про оптимальний зводі правил дозволялося, який зобов'язує, забороняє і рекомендаційного характеру, якими повинен оволодіти і керуватися юрист у відносини, що виникають при виконанні службових повноважень.
дозволялося норми у своєму тексті містять слова В«вправіВ», В«можеВ» (суддя вправі займатися педагогічною діяльністю); забороняють - В«не можеВ», В«не повиненВ» (Адвокат не може використовувати конфіденційну інформацію в своїх інтересах); зобов'язуючі - В«зобов'язанийВ», В«повинен дотримуватисяВ» (слідчий не повинен брати участі в страйках); рекомендаційні - В«повиненВ» в сенсі В«бажаноВ» або В«Доцільно утриматисяВ» (суддя повинен утримуватися від фінансових і ділових відносин, які можуть кинути тінь на його безсторонність). Є норми, які містять в собі і дозвіл (до встановленого межі), і заборона (не переходячи через встановлену межу). Наприклад, в США агенту ФБР дозволено приймати подарунки від своїх громадян не дорожче 200 доларів - це дозволялося і одночасно - забороняє норма, оскільки агенту ФБР заборонено приймати подарунки понад 200 доларів.
Правила, які визначають поведінку юриста в процесі практичної діяльності, називають нормативами (регулятивами) його культури. Нормативи психологічної, етичної, політичної, правової , економічної, екологічної, естетичної, інформаційної культур юриста обумовлюють його професійну діяльність, регламентують відношення до об'єкта праці - клієнтові, а також колегам і забезпечують загалом режим найбільш оптимального та гарантованого поведінки осіб у стані їх взаємозалежності.
У тлумаченні поняття В«Юридична деонтологіяВ» намітилися такі підходи: 9
Вузький - Наука про застосування загальних і спеціальних норм моралі у специфічних умовах практичної діяльності юриста (це, як правило, норми, що носять рекомендаційний характер).
Широкий - Наука, яка разом з моральними аналізує вимоги (нормативи) психологічного, політичного, правового, економічного, екологічного, етичного, естетичного, інформаційного характеру. Пропоновані до професійній культурі юристів (крім норм рекомендаційного характеру, це норми - зобов'язуючі, забороняючі і дозволяють).
Юридична деонтологія не може обмежуватися вивченням професійної моралі. Вона повинна з'єднувати в одну систему взаємопов'язані аспекти (психологічно, політичні, правові та ін) формування професійних та особистих якостей юриста. Без наявності цих якостей юрист не відбудеться як професіонал, здатний усвідомлено і кваліфіковано виконати свій обов'язок.
Деонтологія юриста - цілісність, в якій не можна механічно відокремити психологічне, політичне, етичне та естетичне від юридичної, можливо лише виділити психологічну, політичну, естетичну, інформаційну підсистеми культури особистості юриста, які знаходяться у розвитку, зв'язку і гармонії. Професійний борг юриста, відповідальність за виконання професійних обов'язків - основні морально - правові цінності професії, її канони. Вони знаходяться в центрі вивчення деонтології.
Особливість юридичної деонтології полягає в тому, що вона характеризує юриспруденцію крізь призму юридичної професії та діяльності юриста як особистості 8 . Під час здійснення професійних повноважень юрист постійно стикається з необхідністю вирішувати (а деколи в лічені хвилини) складні проблеми, за якими коштує життя і честь людей. Прийняття юридичних рішень вимагає від професіонала - юриста великої напруги моральних сил, мобілізація досвіду та знань, глибокого розуміння ступеня відповідальності перед клієнтом, колективом, в якому, він працює, перед суспільством. Юрист не може обмежуватися в своїй діяльності тільки приписами закону, оскільки в законі неможливо передбачити всі без винятку ситуації, в які може потрапити юрист. Тому поряд із законом діяльність та поведінку всіх представників юридичної професії регулюється деонтологическими (у тому числі етичними) нормами.
Юрист зобов'язаний опанувати в необхідній мірі системою дозволяють, зобов'язуючих, що забороняють і рекомендаційних норм психології, політики, етики та ін Це та сума культурних цінностей, яка, разом з правовою культурою, повинна забезпечити ефективність і надійність виконання професійного обов'язку 6 .
Охоплення юридичної деонтологією широкого кола питань дозволяє виділити в її межах такі частини: 4
Загальна деонтологія - розглядає особливості юридичної практичної діяльності і визначає основні нормативи культури юриста, що відповідають стандарту його професіоналізму.
Нормативна деонтологія - Визначає і обгрунтовує соціальні нормативні приписи - моральні, правові та інші рекомендації, дозволу, заборони, що пред'являються до юриста будь професії - про правила поведінки, нормах спілкування, тактиці взаємодії, як з колегами, так і з клієнтами.
Спеціальна деонтологія - Освячує специфічні аспекти належної поведінки окремих юридичних професій - адвоката, прокурора, слідчого або співробітника певного відомства. Наприклад, можна вести мову про деонтології адвоката, судді, нотаріуса, працівника органів внутрішніх справ, працівника податкової поліції та ін Спеціальна деонтологія вивчає не все в цілому, а конкретні юридичні професії, їх своєрідність. За допомогою спеціальної деонтології можна проникнути в глибину тієї чи іншої юридичної спеціальності та розкрити їх особливості, в тому числі вплив професійної юридичної діяльності на психіку особистості, її моральні якості, естетичні смаки і т. д.
Предмет юридичної деонтології 10 - оптимальний звід правил - норм - рекомендацій та норм-вимог, норм - заборон у сукупності визначальних соціально - правової ражим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами, його професійну поведінку в процесі практичної юридичної діяльності. Правовий режим профеcсіонального спілкування юриста - це атмосфера взаємин по лінії В«юрист - громадянинВ», розкривається в особливих психологічних, моральних зв'язках.
Юридична деонтологія є узагальненням деонтологічних стандартів поведінки та основних принципів професійної діяльності ю...
