Курсова робота
Естетичні погляди І.А. Бродського (на матеріалі нобелівської лекції 1987 року)
Введення
Йосип Олександрович Бродський став, можна сказати, знаковою фігурою XX сторіччя, епохи В«порубіжжяВ». Фігурою своєрідною, що належить до двох культурам, російської та американської. Його вірші, есе, критичний статті переведені на багато мов світу.
Вивченням його поезії займається величезна кількість наших дослідників, серед яких найбільш відомі Л.Лосев, Я.Гордін, Е.Рейн, П. Вайль, В.Полухіна, А.Генис. Ні в кого з дослідників не викликає сумніву приналежність Бродського до течії постмодернізму, оформив в кінці XX століття, але разом з тим робіт, присвячених саме творчості поета в руслі постмодернізму не так вже й багато. Найбільш докладно і цікаво цю тему розкрив А.А.Фокін в своїй роботі В«Спадщина Бродського в контексті постмодернізмуВ».
Мистецтво постмодернізму стало якісно новим по відношенню до мистецтва класичному. Це пов'язано з новим розумінням світу, переоцінкою цінностей, з применшення роллю людини в сучасному суспільстві. У своїй поезії Бродський втілив всі ці особливості епохи. Його навіть можна назвати розгорнутої метафорою епохи, доведеної до крайнього своєї межі. Тому щоб зрозуміти поета, нове мистецтво та й саму епоху в цілому, необхідно звернутися до естетичних поглядам поета, який найбільш детально і структуровано поет зобразив у своїй Нобелівській лекції 1987 року. Майже всі дослідники, що займаються творчістю Йосипа Олександровича, звертаються до цього його праці, нерідко відзначаючи В«відкриту полемікуВ» Бродського з його сучасником А. І. Солженіцина. Тут можна назвати роботи Л.Лосева В«Бродський і Солженіцин як сусідиВ», Н.Іванова В«Мене дорікали у всьому окромя погоди ...В», М.Назарова В«Два кредо. Етика і естетика у Солженіцина і Бродського В».
Вивчення різних джерел привело до розуміння того, що дослідники хоча й стосувалися побіжно питання про естетичних поглядах поета, але цільного аналізу проведено не було. Все вищесказане говорить про актуальності даної роботи і забезпечує потреба її появи.
Предмет дослідження - Нобелівська лекція І.А.Бродского, прочитана ним при отриманні Нобелівської премії в 1987 році.
Об'єкт дослідження - Своєрідність естетичних поглядів поета, їх реалізація в плині постмодернізму
Мета роботи - Виявити особливості естетичних поглядів І. Бродського в комплексі
Для виконання мети поставлені наступні завдання :
1. Спроба розглянути і узагальнити теоретичні джерела, присвячені темі В«Бродський і постмодернізм В»; ​​
2. Виявити принципи поетики Й.Бродського в системі естетики постмодернізму
3. Дати аналіз Нобелівській лекції поета з позиції трьох основних моментів - відносини поета до мови, мистецтва і категорії естетичного.
Композиція даного дослідження: курсова робота складається з наступних частин: введення, двох розділів, висновку і бібліографічного списку. У першому розділі робиться спроба узагальнити теоретичні відомості, що стосуються становища Й.Бродського в руслі постмодернізму. Друга глава містить аналіз естетичних поглядів поета на прикладі Нобелівській лекції.
1. Йосип Бродський як поет-постмодерніст
1.1 Загальна концепція постмодернізму
Жити в епоху звершень, маючи піднесений вдачу,
на жаль, важко.
Й.Бродський
Спробуйте мене від століття відірвати, -
Ручаюся вам - собі повернете шию!
Й.Мандельштам
Мабуть, важко тепер знайти людину, незнайому з творчістю Йосипа Олександровича Бродського. Його можна любити і приймати, можна не приймати, але в будь-якому випадку не помітити його не можна. Ніна Мандельштам називала Бродського В«людина - духовий оркестрВ». І дійсно, можна сказати, що багатоголосим хором свого В«оркеструВ» він увірвався в 20 вік, щоб нестрункими акордами слів-віршів міцно закріпитися на нотному стані епохи. Епохи постмодернізму.
Отже, постмодернізм (фр. postmodernisme - після модернізму) - це напрямок в мистецтві, яке прийшло на зміну модерну і відрізняється від нього не скільки оригінальністю, скільки різноманітністю елементів, цитатний, заглибленістю в культуру, що відображає складність, хаотичність, децентрованность сучасного світу. До цих пір немає однозначної оцінки цього феномена літератури кінця 20 століття. Найчастіше погляди критиків на постмодернізм прямо протилежні. Так, під поглядах деяких західних дослідників культура постмодернізму отримала назву В«слабо пов'язаної культуриВ» (Р.Мерелмен). І.Берлін представляв культуру постмодернізму як викривлене древо людства. За висловом американського письменника Джона Барта, постмодернізм - це художня практика, сисна соки з культури минулого, література виснаження. Література постмодернізму, з точки зору Іхаб Хассана (В«Розчленування ОрфеяВ»), по суті, є антілітературой, так як перетворить бурлеск, гротеск, фантастику і інші літературні форми і жанри в антіформи, що несуть у собі заряд насильства, божевілля і апокаліптичності і перетворюють космос в хаос. [16]
Якщо говорити про вітчизняну теорії постмодернізму, то погляди на неї ще більш неоднозначні і полярні. Одні критики стверджують, що в Росії немає ні постмодерністської літератури, ні, тим більше, постмодерністської теорії і критики. Інші, запевняють, що Хлєбніков, Бахтін, Лосєв, Лотман і Шкловський - В«Самі собі ДеррідаВ». [16] Що ж до літературної практики російських постмодерністів, то, на думку останніх, російський літературний постмодернізм був не тільки прийнятий в свої ряди його західними В«батькамиВ», але і спростував відоме положення Доуве Фоккема про те, що В«постмодернізм соціологічно обмежений головним чином університетською аудиторією В». [16] За десять з невеликим років книги російських постмодерністів стали бестселерами. (Наприклад, Й.Бродського, В.Єрофєєва, В.Сорокіна, Б.Акуніна та ін автори). Але в цьому випадку ми натикаємося на наріжний камінь постмодернізму. І Бродського і, скажімо, Сорокіна ми справедливо називаємо представниками російського постмодернізму. Але постмодернізм Бродського з його інтелектуальної насиченістю і естетизмом НЕ постмодернізм Сорокіна з його розлогими В«нудотними В» описами. Дослідник Фокін говорить про можливе бінарному розумінні постмодернізму і виділенні двох його гілок: В«постмодернізмуВ» (в лапках) і постмодернізму (без лапок). Де перший В«характеризується відсутністю руху, або рухом в глухий кут, де проголошуються "смерть історії", "вичерпаність культури", "Світова нісенітниця", перетворення літератури в пародію В», а другий - В«Гармонійність, авторитет зразків, мистецтво як засіб пізнання, багаторівнева організація тексту <...> Це рух, прагнення до витворення, до діалогу, до реконструкції, до відтворення всього, що вище власної індивідуальності, до парадоксальності й глузду, помноженому на пріоритет змісту над формою, посиленою класичними тенденціями В». [15] Різниця між В«високимВ» і В«низькимВ» постмодернізмом автор бачить у орієнтованості поетів на різні течії 20 століття. У випадку з В«високимВ» - це власне модернізм, у випадку з низьким - авангард. Не залишає сумнівів той факт, що Й.Бродського ми зараховуємо до поетів В«високогоВ» спрямування. Сам Йосип Олександрович дуже трепетно ​​ставився до традиції спадкоємності, говорячи про культурі, що В«вона вся - спадкоємністьВ». У Нобелівській лекції поет пише про своїх В«вчителівВ»: В«не будь їх, я б як людина і як письменник, коштував би дещиці В». [13] У лекції Бродський згадує лише п'ятьох (Ахматову, Цвєтаєву, Мандельштама, Фроста, Одена), але за справедливим зауваженням Юр'єва, В«вчителівВ» у Бродського було багато - В«ім'...
