Доповідь на тему: В«Етика юриста В».
Відповідно до п. 27 Віденській декларації та Програми дій, прийнятої на Всесвітній конференції по прав людини 25 червня 1993 у Відні "Кожна країна повинна створити ефективну систему засобів правового захисту для розгляду скарг, у зв'язку з порушенням прав людини і усуненням таких порушень. Система здійснення правосуддя, включаючи правоохоронні органи та органи прокуратури, а також працівники незалежних судових органів та адвокатури, в повній відповідності з існуючими стандартами, які згадуються в міжнародних договорах з прав людини, має виняткове значення для всебічної і не дискримінаційною реалізації прав людини і є невід'ємним елементом процесів демократії і стійкого розвитку ".
Також, можна привести ряд інших міжнародних документів, які закріплюють надзвичайно важливу роль адвокатури в сучасній системі здійснення правосуддя та забезпечення захисту, прав людини. Так, згідно Резолюції 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 року, яка затвердила "Звід принципів захисту всіх затриманих осіб і "затримана особа має право на отримання юридичної допомоги з боку адвоката. Після арешту, громадянин інформується компетентними органами про свої права, і йому надаються можливості для здійснення цих прав. Якщо затримана особа не має адвоката, то воно під всіх випадках, якщо цього вимагають інтереси правосуддя, має право скористатися послугами адвоката наданого для нього судовим або іншим органом без оплати його послуг, якщо особа не має належних коштів, для оплати його послуг.
Законодавчі акти України враховують міжнародний досвід. Так у статті 129 Конституції України до головним засадам судочинства віднесені ряд положень, які надають сприяння діяльності адвокатури і, перш за все це пункт, згідно з яким обвинуваченому забезпечується право на захист. Міжнародний пакт про громадянські і політичного права у статті 14 проголошує право кожної людини в випадку його звинувачення в здійсненні протиправного дії захищати себе особисто або через посередництво обраного ним захисника. Це ж положення закріплене і у статті 59 Конституції України.
Конституція Україна в статті 59, проголосила найголовнішу соціальну функцію адвокатури - Забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.
Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру "від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури.
Адвокатура Україна - це професійне добровільне громадське об'єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.
Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, вищевказаним законом та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
Згідно Законом України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України [1].
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Принципи адвокатської діяльності також визначені законом. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Розглянемо тлумачення основних принципів, як вони представлені в "Правилах адвокатської етики" схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999.
Дотримання законності.
В своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином зумисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами.
В свого приватного життя адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти навмисного їх вчиненню іншими особами.
Незалежність.
Специфіка цілей і завдань адвокатури, вимагає як необхідної умови, належного здійснення адвокатської діяльності, максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, яка передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.
З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.
Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.
Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків.
Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власних міркувань про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.
Конфіденційність.
Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і Найголовнішим передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких неможливо належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнті (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.
Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.
Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації.
Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, які складають адвокатську таємницю.
Адвокат (Адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного перс...
