Розділ 1. Адвокатура України ................................................... 4
1.1. Історія становлення ........................................................ 4
1.2. Поняття, організація та принципи діяльності адвокатури ..... 14
Розділ 2. Діяльність адвокатських об'єднань ........................... 18
1.1. Реєстрація адвокатських об'єднань ................................. 19
1.2. Види адвокатської діяльності .......................................... 23
1.3. Гарантії адвокатської діяльності ..................................... 26
Розділ 3. Адвокатські об'єднання в умовах реформування
адвокатури України ............................................................... 28
Введення
Адвокатура в Україні, як один з основних механізмів захисту прав і свобод людини займає провідне місце в правозахисної системі. Тому вона по праву зайняла своє місце в розділі II Конституції України В«Права, свободи та обов'язки людини і громадянина В».
Проблеми організаційно-правового характеру можна вирішити вже сьогодні. Якщо згідно раніше чинною Конституцією (І978г.) адвокатура визначалася, як система колегій адвокатів, розмежованих на регіональному рівні, то нинішня Конституція (ст. 59) однозначно визначає адвокатуру, як єдину функціональну систему в державі. Ст. 131 Конституції санкціонує проведення з'їзду адвокатів України, яка є уособленням найвищого органу адвокатури.
Закріплюючи основи організації та діяльності адвокатури (ст. 92 Конституції), діючий Закон В«Про адвокатуруВ» визначає її як добровільне професійне громадське об'єднання, звичайно, загальнодержавного рівня.
Цей концептуальний підхід дає можливість вирішити питання про статус адвокатури, як всеукраїнської організації з визначеної Конституцією та законом єдиною назвою - "Адвокатура України". При цьому слід виходити, що адвокатуру України, як загальнодержавне професійне об'єднання, утворюють усі адвокати України, тобто особи, які на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю постійно займаються цією діяльністю і в установленому порядку зареєстровані в адвокатському реєстрі.
Систему адвокатури України складають адвокати та місцеві і регіональні адвокатські об'єднання з відповідними органами.
Організаційно-правова структура адвокатури будується за принципами добровільності, колегіальності, територіальний і самоврядування по схемою: адвокат - адвокатські об'єднання місцевого та регіональних рівнів - адвокатура України (загальнодержавне адвокатське об'єднання).
Висновок
Забезпечення громадян кваліфікованою юридичною допомогою в наші дні вважається важливим конституційним положенням. Йому присвячені ст. 59 Конституції України та чимало інших законодавчих розпоряджень. Увага законодавця до того, щоб громадянам надавалася кваліфікована юридична допомога, пояснюється перш за все широким визнанням порівняно простого вихідного положення: реалізація прав і свобод людини і громадянина можлива повною мірою, коли вони відстоюються зі знанням справи, кваліфіковано.
Таку реалізацію може здійснювати далеко не всякий. Для неї потрібно не тільки вміння читати законодавство, але й уміння розуміти його, а також навички по швидкому відшуканню того акта, який потрібен для вирішення виниклого питання, досвід ведення справ у правоохоронних органах і багато іншого. Іншими словами, щоб забезпечити ефективну допомогу, потрібний фахівець. У наші дні перед адвокатурою офіційно поставлені завдання сприяння охороні прав і законних інтересів усіх фізичних і юридичних осіб, здійсненню правосуддя, дотриманню і зміцненню законності, вихованню громадян у дусі точного і неухильного виконання законів, поваги до прав, свобод, честі і гідності інших осіб. Під адвокатурою прийнято розуміти організоване особливим чином об'єднання юристів-професіоналів, головною функцією якого є надання кваліфікованої юридичної допомоги всім, хто її потребує.
Однією з організаційною формою діяльності адвокатури є адвокатські об'єднання.
Адже сьогодні ми маємо В«адвокатів-професіоналівВ» і В«адвокатів-підприємців суть діяльності яких докорінно відрізняється. Неврегульованість цієї проблеми в законодавчому порядку вносить дезорганізацію в діяльність адвокатури і спотворює її суть.
Для правильного розуміння правової природи адвокатури та її діяльності, слід в законодавчому порядку дати визначення таких понять: адвокатура, адвокат, адвокатська діяльність, право на адвокатську діяльність, правова допомога, надання правової допомоги, заробіток адвоката (гонорар), індивідуальна адвокатська діяльність, адвокатське об'єднання, адвокатське бюро, контора, фірма, помічник адвоката, стажист і т.п.
Література
1. Конституція України від 28 червня 1996р.
2. Закон України В«Про адвокатуруВ» від 19 грудня 1992 р. N 2887-XII.
3. Постанова від 27 квітня 1993 р. N 302 В«Про порядок реєстрації адвокатських об'єднаньВ».
4. Закон України В«Про об'єднання громадянВ» від 18 червня 1992 року N 2460-XII.
5. Закон України В«Про банки і банківську діяльністьВ» 19 грудня 1992 р. N 2887-XII.
6. Закон Про адвокатуру в СРСР від 30 листопада 1979 р.
7. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій. 13 листопада 1989 м.
8. Барщевський М. Адвокатська етика. - М., 2000р.
9. Гессен І.В. Історія Російської Адвокатури. Т 1: Адвокатура, суспільство і держава (1864-1914). Юристь., Москва., 1997.
10. Кримінальна захист бідних в Нью-Йорку в 1987 р., 400 с. Видання Нью-Йоркського університету.
11. Хаскі Ю. Російська адвоктура і радянська держава. М, 1993.
12.
13. Кальна В. Проблеми реформування Адвокатура україни. // Право України. - 1997р. № 8. С. 42-45.
14. Князєва Є.Г. Розвиток Російської адвокатури в дореволюційний період.// Известия ВУЗов. Північно-кавказький регіон. - 2004. - № 3.
15. Нікіфорова Н.П. Про правомочності використання в найменуванні юридичних осіб словосполучень В«адвокатська колегіяВ» та В«юридична консультаціяВ».// Адвокатська практика. - 2002г., - № 3., С. 5-6.
16. Сергєєв В.І. Проблеми становлення російської адвокатури в історичному контексті судових реформ XIX і XXI століть. // Російський суддя. - 2001. - № 11.
