Школа міліції
КУРСОВА РОБОТА
"Юридичні норми "
Виконавець :
Викладач :
Тюмень-1999
Зміст
Вступ 3
1. Поняття та ознаки юридичних норм 3
2. Структура юридичної норми 5
3. Класифікація правових норм. 8
4. Правові норми, регламентують діяльність УВС 13
ВИСНОВОК 15
Список використаної літератури 16
Введення
Норми права є обов'язковими правилами поведінки, т.е являють собою правила поведінки загального характеру і обов'язкові до виконання всіма особами незалежно від їх бажання.
Норми права, висловлюючи волю народу, вступають необхідним регулятором громадських відносин. Вони є нормативною основою діяльності державного апарату, засобом подальшого розвитку та охорони прав і свобод громадян. Їм належить важливе значення в забезпеченні державного порядку та дисципліни. Виражена в юридичній нормі державна воля, спрямована на регулювання певного виду суспільних відносин, адресована волі учасників цих відносин, осіб, які повинні погоджувати свою поведінку з міститься в нормі обов'язком або забороною. Норма завжди розрахована на можливі життєві ситуації, при яких існує вибір різних варіантів поведінки.
Метою курсової роботи є розкриття теми юридичних норм. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку і списку використаної літератури.
В першому розділі розкривається поняття та ознаки юридичних норм.
Під другому розділі розглянута структура юридичних норм.
В третьому розділі проведені найбільш важливі класифікації юридичних норм.
Четверта г
лава розглядає правові норми, регламентують діяльність УВС.
В укладанні підведені підсумки і зроблені висновки.
1.Поняття і ознаки юридичних норм
Право складається з діючих в даному суспільстві юридичних або правових норм.
Юридична норма - первинна клітинка права, частинка змісту, вихідний структурний елемент його системи. Тому природно, що нормі права властиві всі основні риси права як особливого соціального явища.
В той же час норма права- щодо самостійне явище, що володіє властивими специфічними особливостями, заглибленими і конкретизують наші уявлення про право, його понятті, сутності і змісті, про механізм регулятивного впливу на громадські відносини.
Юридична норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, виражене в законах, інших визнаних державою джерелах і виступаюче в якості критерію правомірно-дозволеного (А також забороненого і запропонованого) поведінки суб'єктів права.
Юридична норма - елементарна частинка, "цеглинка" права даної країни в цілому. Для юридичних норм характерна системність: вони існують і діють по більшій частини не по одинаку, не кожна сама по собі, а в комплексах, асоціаціях, у складі цілих правових інститутів і більш обширних підрозділів галузей права.
В зв'язку з системністю юридичних норм важливо вказати і на іншу рису - Спеціалізацію; між юридичними нормами є свого роду поділ праці, вони спеціалізовані на виконання якоїсь однієї, "Своєї" юридичної операції: одні норми закріплюють загальні положення (Норми-принципи), інші - вводять заборони (заборонні норми), треті - Спрямовані на застосування примусових заходів у разі досконалого правопорушення (Правоохоронні норми) і т.д.
Оскільки норми права - Один з різновидів соціальних норм, на них поширюються загальні риси, властиві цим нормам. Разом з тим норми права відрізняються від звичаїв, моральних, корпоративних та інших соціальних норм специфічними ознаками, характерними рисами. До найбільш істотним з них відносяться наступні.
1. Норма права - Єдина в ряду соціальних норм, яка виходить від держави і є офіційним виразом державної волі.
Незалежно від словесної формулювання, в якій виражена та чи інша правова норма (Правомочність, веління, дозвіл, заборона і т.п.), вона завжди являє собою владне загальнообов'язкове припис держави щодо можливого і належного, разрешаемого і забороняє поведінки людей.
2. Норма права відрізняється від інших соціальних норм властивої тільки їй формальної визначеністю, яка проявляється, перш за все в тому, що правова норма видається або санкціонується державою і виражається в тій чи іншій встановленої або визнаної їм формі. Наприклад, у формі закону або підзаконного нормативного акту, договору з нормативним змістом, правового звичаю.
Формальна визначеність пов'язана також зі структурою норми права - Специфічним внутрішнім будовою і її представительно - Зобов'язуючим характером.
3. Норма права - Єдина в ряду соціальних норм, яка підтримується у своїй реалізації, охороняється від порушень примусової силою держави.
4. Норми права складаються з двох різновидів загальнообов'язкових правових приписів:
1) правил поведінки; 2) вихідних (Відправних, установчих) норм.
Правила поведінки - це безпосередньо регулятивні норми, норми прямого регулювання. Вони відрізняються предоставительно-зобов'язуючим характером, тобто встановлюють при наявності відповідних умов вид і міру охоронюваних і гарантованих державою можливого і належного поведінки учасників громадських відносин, їх взаємні
суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Такі правила поведінки складають більшу частину правових норм.
Вихідні (Відправні і установчі) норми, до яких відносяться норми - Принципи, норми дефініції і т.д., являють собою норми опосередкованого регулювання. Ці норми, хоча і не є безпосередньо регулятивними, оскільки самі не закріплюють прав та обов'язків суб'єктів, тим Проте, так ж носять правовий характер; встановлюють (Засновують) загальні початку, вихідні положення і напрямки правового регулювання, беруть участь у ньому опосередковано, діючи в системному зв'язку і єдності з нормами-правилами поведінки, деталізуються і реалізуються через них.
5. Будучи, як усі соціальні норми, з одного боку, результатом відображення об'єктивного світу, узагальнення інформації про нього, з іншого - Засобом зворотного впливу, соціальним регулятором відносин між людьми в загальнолюдських і класових інтересах, норми права і в цій якості відрізняються істотними особливостями. Суть їх у тому, що юридична норма, як і право в цілому, не просто соціальний, а державний регулятор громадських відносин.
Дане властивість правової норми проявляється, з одного боку, в розглянутих вище аспектах її органічної зв'язку з державою, з іншого - вона необхідна юридична передумова правовідносини, єдина серед соціальних норм, чиє вплив на громадські відносини тягне для його учасників юридичні наслідки, гарантом яких виступає держава.
Юридична норма - припис загального характеру. Вона розрахована не на окреме разове відношення, не на якихось або конкретних осіб, а на безліч відносин певного виду та індивідуально не персоніфікованих осіб, які підпадають під умови її дії.
Правова норма відображає і регулює найбільш типові, багаторазово повторювані відносини між людьми, в упорядкуванні яких безпосередньо зацікавлено і бере участь держава. Наприклад, відносини з приводу власності, політичної влади, управління, правосуддя, охорони прав і свобод громадян, організації праці, боротьби із злочинністю.
6. Тим самим норма права - і в цьому також її істотна відмінна особливість - Виступає одночасно і як модель, міра, еталон, масштаб відповідного вираженою в ній державної волі належного або можливого, разрешаемого або забороняти поведінки людей, і як мірило оцінки, критерій правомірного і неправомірного, законного та протизаконного поведінки.
Узагальнюючи розглянуті ознаки, характеризують юридичну норму, можна сформулювати її визначення. Норма права - Це витікаюче від держави і їм охороняється загальнообов'язкове, формально- певне припис, виражене (Моделируемое) ...
