Предмет і юридичний аналіз
складу злочину,
передбаченого ст.109 КК РФ
План:
Введення .......................................................................... 2
Глава 1 . Предмет злочину, досконалого по необережності - ............................................................................................... 5
Поняття і сутність злочину, досконалого по необережності.
Необережне злочин як свідомий і воленаправленний акт.
Глава 2. Заподіяння смерті по необережності: юридичний аналіз складу злочину: ............................................................ 10
2.1. Заподіяння смерті по недбалості або легкодумство.
2.2. Заподіяння смерті по необережності при обтяжуючих обставинах.
Висновок ..................................................................... 20
Бібліографія
Загальна декларація прав людини в ст.3 проголошує, що кожен людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Розвиваючи дане положення, Конституція Російської Федерації закріплює право кожного на життя, охорону здоров'я, гідність особи, свободу та особисту недоторканність, а також недоторканність приватного життя, особисту, сімейну таємницю (ст.20-23). Крім того, згідно Конституції держава надає заступництво сім'ї, гарантує захист материнства і дитинства, а також соціально-політичні права і свободи громадян (гл.2). ​​
У реальності права громадян найчастіше порушуються. У зв'язку з цим виникає необхідність їх захисту. Певне місце в захисті особистості та її прав займає кримінальну законодавство, покликане присікати і карати найбільш небезпечні посягання на особистість. Кримінальний Кодекс Російської Федерації покликаний, поряд з іншими галузями права, забезпечити охорону даних прав, свобод і законних інтересів особистості.
Виходячи з безпосереднього об'єкта і характеру посягання, на першому місці злочинів проти особистості згідно КК РФ стоїть група В«Злочинів проти життя В» (Ст.105-110 КК). Посягання на життя є найтяжчими злочинами проти особистості, бо в результаті їх вчинення наступають незворотні наслідки - Смерть потерпілого. Слід виділити дві групи злочинів проти життя: 1) вбивства; 2) інші злочину проти життя, заподіюють смерть.
Як стверджують демографи, половина жителів Землі помирає передчасно. Щорічно в Росії реєструється 40 смертей при автоаваріях на 100 тисяч населення, майже стільки ж гине від самогубств, близько 17 тисяч людина пропадає безвісти, понад 20 тисяч людей гине в результаті умисних вбивств.
Частка необережної злочинності в загальній кількості чинених в країні злочинів зростає, незважаючи на більш високу латентність (Особливо злочинних порушень правил техніки безпеки на виробництві, екологічних злочинів і т.д.). Частка зареєстрованих необережних злочинів наближається до 15-20%. Причому, наприклад В«Сумарне число загибелі людей в результаті необережних злочинів становить 60% всіх випадків таких наслідків для потерпілих від злочинів В» [13, с.442].
У юридичній літературі вже тривалий час ведеться дискусія з приводу відповідальності за необережні злочину. Так, наприклад, М.Д.Шаргородскій писав: В«Якщо говорити не про окремі випадках, а про сукупності чинених необережних і навмисних злочинів, то в сучасному суспільстві необережні діяння у своїй масі можуть виявитися значно небезпечніше, ніж діяння умисні В». Має місце і інша точка зору. Наприклад, Г.А.Злобін і Б.С.Нікіфоров пишуть: В«Коли ми говоримо про проблемі злочинності, ми маємо на увазі перш за все стан і динаміку умисних злочинів. Ними в першу чергу займається кримінологія В». Автори висловів вважають, що лише в В«дуже невеликому числі виправдана кримінальна відповідальність і за необережність В». Однак статистика свідчить, що необережні злочину набули значного поширення В» [8, с.147].
Проблема боротьби зі злочинами, досконалими по необережності, в останні чверть вінка знаходиться в центрі уваги дослідників кримінальної права. У ряді монографій та інших наукових робіт, ця проблема була піддана глибокому і різнобічному аналізу (В.Г.Макашвілі, П.С.Дагель, В.Е.Квашіс, В.А.Серебрякова, Ш.С.Махму-дов та ін.) В«Помітно розширювався в радянському кримінальному законодавстві і коло норм про відповідальності за необережні діяння. Якщо в КК РРФСР 1922 р. було всього 6 таких норм, то в КК РРФСР в 1960 р. було 24, а до 1975 р. - 32 норми В»[9, с.149-150].
Між тим практика потребувала диференціації тих необережних дій, які приводили до заподіянню смерті по необережності, оскільки необережні дії, які заподіяли смерть, неоднорідні і по своїй об'єктивної характеристиці, і суб'єктивної спрямованості. У свій час дві третини КК союзних республік мали в рамках глави про злочини проти особистості статтю, яка формулювала єдиний склад злочину, охоплює всі можливі варіанти необережних вбивств, незалежно від числа жертв. Подібна формула закону довгий час була перешкодою на шляху подальшого підвищення ефективності кримінальної політики в сфері охорони життя громадян.
В«Багато автори робіт сходилися на думці, що слід виділити ті види необережного позбавлення життя, які відрізняються підвищеної ступенем небезпеки і тому повинні бути об'єднані в спеціальний склад злочину з кваліфікуючою ознаками, щоб нормативно оформити існуюче відмінність у характері суспільної небезпеки конкретних дій та невіддільних від них наслідків В» [9, с.153].
За КК РФ, що вступив в дію 1 січня 1997 р., до злочинам проти життя відносяться різні види вбивства (ст.105-108 КК), у тому числі і заподіяння смерті по необережності (Ст.109 КК). Щоб нормативно оформити існуюче відмінність у характері суспільної небезпеки конкретних дій та невіддільних від них наслідків, ч.2 ст.109 КК перераховує ті види необережного позбавлення життя, які відрізняються підвищеної ступенем суспільної небезпеки і тому об'єднані в спеціальний склад злочину з кваліфікуючими ознаками: В«Заподіяння смерті по необережності внаслідок неналежного виконання особою своїх професійних обов'язків, а одно заподіяння смерті по необережності двом і більше особам В».
Глава 1. Предмет злочину, досконалого по необережності.
Поняття і сутність злочину, досконалого по необережності.
Злочином, досконалим по необережності, визнається діяння, вчинене по легковажності або недбалості.
Життя людини, в силу незворотності і непоправності у разі її позбавлення, відноситься до неперехідною загальнолюдської цінності. Саме тому кримінальна законодавство будь-якого цивілізованого держави вбивство вважає найбільш тяжким злочином проти особистості. Однак кримінальну законодавство визнає злочинним не будь позбавлення життя іншого людини. Як вбивство може бути розцінено таке позбавлення життя іншого людини, яке одночасно укладає в собі два загальних ознаки злочину - Протиправність (Проти-возаконность) і винність діяння.
Таким чином, вбивство можна визначити як протиправне і винну заподіяння смерті іншій людині. Ось чому непротівоправное позбавлення життя (Наприклад, в усло-віях затримання злочинця, необхідної оборони), а одно випадкове (Невинне) заподіяння іншій людині смерті не може бути кваліфі-товки як вбивство.
Вбивство відноситься до так званим матеріальним складам і визнається кінченим з моменту настання смерті потерпілого. Розрізняють смерть клінічну і біологічну. Клінічна смерть характеризується зупинкою серця, припиненням дихання; проте при такому стані організму людини є можливість повернути його протягом 5-6 хвилин до життя. Біологічна смерть настає одновремено-але з початком незворотних процесів в організмі людини - розпадом клітин головного мозку, після яко...
