Загальні положення.
Загальні положення про права, обов'язки та відповідальність медичних працівників містяться в Основах законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян (1993). Згідно з Основами, держава гарантує охорону здоров'я кожної людини відповідно до Конституції Російської Федерації й іншими законодавчими актами Російської Федерації, а також конституціями та іншими законодавчими актами республік і нормами міжнародного права і міжнародними договорами Російської Федерації. Серед основних принципів охорони здоров'я громадян названий і принцип дотримання прав людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з цими правами державних гарантій. У плані реалізації даних гарантій в Основах розглядаються такі питання, як згоду на медичне втручання, право громадян на інформацію про стан здоров'я, відмову від медичного втручання, надання медичної допомоги без згоди громадян, швидка медична допомога, судово-медична і судово-психіатрична експертизи, клятва лікаря, лікарська таємниця, відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю громадян, відповідальність медичних і фармацевтичних працівників за порушення прав громадян у галузі охорони здоров'я.
Як зазначено в Основах, необхідною попередньою умовою медичного втручання служить інформована добровільна згода громадянина (ст. 32). У випадках, коли стан громадянина не дозволяє йому висловити свою волю, а медичне втручання невідкладно, питання про його проведенні в інтересах громадянина вирішує консиліум, а при неможливості зібрати його - безпосередньо лікуючий (черговий) лікар з наступним повідомленням посадових осіб лікувально-діагностичного закладу. Згода на медичне втручання у відношенні осіб, що не досягли віку 15 років, та громадян, визнаних у встановлений паном законом порядку недієздатними, дають їх законні представники після повідомлення їм відомостей, передбачених ч. 1 ст. 31 цих Основ. За відсутності законних представників рішення про медичне втручанні приймає консиліум, а при неможливості з
ібрати консиліум - безпосередньо лікуючий (черговий) лікар з наступним повідомленням посадових осіб лікувально-профілактичного закладу та законних представників.
Згідно ст. 31 Основ, кожний громадянин має право в доступній для нього формі отримати наявну інформацію про стан свого здоров'я, включаючи відомості про результати обстеження, наявність захворювання, його діагноз і прогнозі, методи лікування, пов'язаних з ними ризик, можливі варіанти медичного втручання, їх наслідки та результати проведеного лікування. Інформація про стан здоров'я громадянина надається йому, а в щодо осіб, які не досягли віку 15. років, та громадян, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, - їх законним представникам лікуючим лікарем, завідуючим відділенням лікувально-діагностичного закладу або іншими фахівцями, які беруть безпосередню участь в обстеженні та лікуванні.
Інформація про стан здоров'я не може бути надана громадянинові проти його волі. У випадках несприятливого прогнозу розвитку захворювання інформація повинна повідомлятися: в делікатній формі громадянину і членам його сім'ї, якщо громадянин не заборонив повідомляти їм про це і (або) не призначив особу, якій повинна бути передана така інформація.
Громадянин має право безпосередньо знайомитися з медичною документацією, що відбиває стан його здоров'я, і ​​отримувати консультації з ній в інших фахівців. На вимогу громадянина йому надаються копії медичних документів, що відображають його стан здоров'я, якщо в них не зачіпаються інтереси третьої сторони.
Інформація, що міститься в медичних документах громадянина, становить лікарську таємницю і може надаватися без згоди громадянина тільки з підстав, передбачених ст. 61 цих Основ.
Громадянин або його законний представник має право відмовитися від медичного втручання або вимагати його припинення (ст. 33 Основ). Виняток становлять випадки, передбачені ст. 34 цих Основ.
При відмові від медичного втручання громадянину або його законному представникові в доступній формі повинні бути роз'яснені можливі наслідки. Відмова від медичного В»втручання з зазначенням можливих наслідків оформляється записом в медичній документації і підписується громадянином або його законним представником, а також медичним ра-цівників. При відмові батьків або інших законних представників особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, від медичної допомоги, необхідної для порятунку його життя, лікарняний заклад має право звернутися до суду для захисту інтересів цієї особи.
Стаття 34 Основ присвячена питанням надання медичної допомоги без згоди громадян. Відповідно до цієї статті надання медичної допомоги (медичний огляд, госпіталізація, спостереження та ізоляція) без згоди громадян або їх законних представників допускається щодо осіб, які мають захворювання, що представляють небезпеку для оточуючих, осіб, які страждають важкими психічними розладами, або осіб, вчинили суспільно небезпечні діяння, на підставі і в порядку, встановлених законодавством Російської Федерації. Рішення про проведення медичного огляду та спостереженні громадян без їх згоди чи згодою їх законних представників приймається лікарем (консиліумом), а рішення про госпіталізацію громадян без їх згоди або згоди їх законних представників - судом.
Опосвідчення і госпіталізація осіб, які страждають важкими психічними розладами, проводяться без їх згоди в порядку, встановлюваному Законом Російської Федерації "Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні ". Щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру на підставах та в порядку, встановлених законодавством Російської Федерації.
Перебування громадян у лікарняному закладі триває до зникнення підстав, за якими проведена госпіталізація хворих без їх згоди, або за рішенням суду.
Згідно ст. 39 Основ швидка медична допомога надається громадянам при станах, що вимагають термінового медичного втручання (при нещасних випадках - травмах, отруєннях та інших станах і захворюваннях), здійснюється невідкладно лікувально-профілактичними установами незалежно від територіальної, відомчої підпорядкованості та форми власності медичними працівниками, а також особами, зобов'язаними її надавати у вигляді першої допомоги за законом або за спеціальним правилом.
При загрозі життю громадянина, згідно зі ст. 39 Основ, міді-цінських працівники мають право використовувати безкоштовно будь-який наявний вид транспорту для перевезення громадянина в найближчий лікувально-профілактичний заклад. При відмову власники несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 52 Основ присвячена судово-медичної і судово-психіатричної експертизі. Як зазначено у статті, судово-медична експертиза проводиться в медичних установах державної або муніципальної системи охорони здоров'я експертом бюро судово-медичної експертизи, а при його відсутності - Лікарем, залученими для виробництва експертизи, на підставі постанови особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або визначення суду. Причому громадянин або його законний представник має право клопотати перед органом, що призначив експертизу, про включення до складу експертної комісії додатково фахівця відповідного профілю за його згодою, а сам висновок експерта може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації.
Згідно ст. 61 Основ лікарі за порушення клятви лікаря несуть відповідальність, передбачену законодавством Російської Федерації.
В ст. 61 Основ наводяться відомості, що становлять лікарську таємницю. У відповідності з цією статтею, інформація про факт звернення за медичною допомогою, стан здоров'я громадянина, діагноз його захворювання й інші відомості, отримані при його обстеженні і лікування, становлять лікарську таємницю. Не...
