Реферат Реорганізація прокуратури і створення адвокатури в Росії

-->> СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .. 24

ВСТУП

Історичне дослідження створення і формування якого державного органу допомагає краще зрозуміти його історичне призначення, місце в системі інших державних органів, а також історичну необхідність виконання покладених на нього функцій. До того ж, вивчаючи історію того чи іншого державного органу, ми зможемо в сучасних умовах вжити заходів законодавчого та іншого характеру, спрямованого на підвищення його ефективності. Сказане повною мірою відноситься і до таких інститутів як прокуратура та адвокатура. Так як вони відіграють чималу роль в політичному житті країни, то розглядання кола питань, пов'язаних з історією їх створення та організації представляє певний науковий інтерес.

У Росії спочатку виникла прокуратура, її засновником по праву вважається Петро I. Указом Петра від 2 січня 1711 була заснована фіскальна служба. На зміну їй прийшла прокуратура як державний орган по охороні законності в державі. Але суттєві зміни прокуратура зазнала в 60 х роках XIX століття, під час проведення реформ Олександром II, в цей же час виникла адвокатура.

Безпосереднім імпульсом до початку реформ в 60 х роках XIX століття був програш в Кримській війні (1853-1856рр.). Судовій реформі в Росії передували глибокі соціально-економічні освіти, викликані скасуванням кріпацтва, земельною реформою, народженням нових економічних відносин. Була потрібна стійка єдина для всього держави система права і правосуддя. Стверджуючи акти реформи, Олександр II пише в Указі Правительствующему Сенатові 20 листопада 1864: В«Розглянувши ці проекти, ми знаходимо, що вони цілком відповідають бажанням нашому встановити в Росію суд швидкий, правильний, ласкавий і рівний для всіх підданих наших, піднести судову владу, дати їй належну самостійність і взагалі затвердити в народі нашому то повага до закону, без якого неможливо суспільний добробут і яка має бути постійним керівником дій всіх і кожного, від вищого до нижчого В». Ця витримка з резолюції государя наведена для того, щоб показати, якою була мета судової реформи 1864 року.

Судова реформа була одним з головних нововведень. Введення бессословного, гласного, відкритого суду, з взаємним змаганням сторін (обвинувача-прокурора і адвоката), введення суду присяжних, суворе розмежування компетенцій світового та окружного суду, судових палат та вищої судової інстанції - Сенату. Судова реформа сприяла процесу вироблення поняття прав людини як громадянина Росії. Це був початковий етап перетворення нашої країни в правову державу, і головну роль тут зіграло появу адвокатури, і як наслідок, введення змагального процесу в суді.

Мета даної роботи - з'ясувати, як відбувалася реорганізація прокуратури, і освятити питання, пов'язаний з виникненням адвокатури в Росії. Для виконання першого завдання необхідно виявити причини, які спричинили реорганізацію прокуратури, досліджувати процес підготовки реформи і результати. Цим проблемам присвячена перша глава даної роботи, де головним чином автор спирається на працю Казанцева С.М. В«Історія царської прокуратуриВ». Що стосується другого питання, то тут ми спробуємо коротко пояснити причини відсутності інституту адвокатури в Росії до досліджуваного періоду часу, причини її виникнення та значення створення настільки важливого державного органу. Дані питання розглядаються у другій чолі. В основі тут лежить праця Черкасової Н.В. В«Формування та розвиток адвокатури в Росії в 60-80 роках XIX століття В».

ГЛАВА I. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ПРОКУРАТУРИ

Демократичні реформи 1860 х років не могли не торкнутися інститут прокуратури. Її бюрократична організація повинна була впасти або перетворитися у зв'язку з створенням демократичних судових органів, адвокатури та реорганізацією місцевого управління. Реформи неминуче підняли рівень законності, вірніше, тільки завдяки їм були створені основи законності в Росії. Про законність в попередній період можна буде говорити лише умовно, з великим застереженням. Причому твердження законності було досягнуто не за рахунок удосконалення прокурорського нагляду, а супроводжувалося скасуванням загального нагляду прокуратури.

Підготовка реформ показала, що підвищення рівня законності розвитку бюрократичного апарату нагляду, яким була прокуратура, досягти не вдається. Тільки гарантії законності з боку демократично формованих судових органів може забезпечити успіх. Перехід до нової судовій системі вимагав реорганізації прокуратури.

Першим законопроектом, в якому намічалися істотні зміни ролі прокурорського нагляду, був проект Статуту цивільного судочинства (1857г.). Він носив ще недостатньо демократичний характер.

Цивільний процес в то час був однією з найбільш консервативних галузей права Російської імперії, але і тут ліберальний порив II відділення імператорської канцелярії підняв на поверхню виношені прогресивно налаштованої бюрократією В«непорушні початку юридичної наукиВ», в числі якої були відділення влади судової від адміністративної, знищення канцелярської таємниці, уведення голосного, усного та змагального процесу, установа стану присяжних поверенних1.

Нові принципи судочинства спричинили за собою зміну функцій прокуратури. Проект передбачав заміну існуючого порядку прокурорського опротестування рішень судів висновками прокурорів і стряпчих у судових засіданнях. Але це пропозиція II відділення, обмежив судові функції прокуратури, не знайшло розуміння в міністерствах. Міністр державних маєтностей писав: В«За проектом ж нового статуту цивільного судочинства прокурорський нагляд навіть ще послаблюється: він вже не має для судової інстанції ніякої обов'язкової сили, а одні попередні висновки стряпчих і прокурорів у справах казенних установ не можуть зберегти існуючі заходи охорони казенного інтересу В»2. Тієї ж думки дотримувався міністр юстиції і міністр імператорського двору. Ще в більшій ступеня на долю прокуратури повинні були вплинути нові принципи судоустрою, проголошені у відповідних проектах 1859/60 х років. Вони передбачали введення змагального гласного процесу, право обвинуваченого на захист, презумпцію невинуватості, реформу слідства, створення адвокатури, і, нарешті, реорганізацію прокуратури.

Автори проекту про судоустрій говорили про необхідність зміни функцій прокуратури. Як зазначалося в журналах з'єднаних департаментів Державної Ради, В«Очевидне незручність справжнього порядку полягає в тому, що губернські прокурори, будучи обтяжені численними зобов'язаннями поза судовим відомства, не в змозі стежити за ходом справ у судових місцях і виконувати покладен...