ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
РЕФЕРАТ
По курсу: В«Юридична деонтологія В»
Тема: В«Юридична спеціальність: Прокурор В»
Викладач:
Крусян А.Р.
Виконав:
Студент 1-го курсу 3-ї групи
Факультету Державного Управління
Іванов Д.А.
Одеса 1998
План:
Основні види діяльності прокурора.
Професійні особливості діяльності прокурорів.
Завдання прокурора при розгляді цивільних справ у суді.
Участь прокурора:
А) У суді першої інстанції;
Б) У касаційному і виконавчому виробництві;
Взаємовідносини прокурорів:
А) З працівниками інших правоохоронних органів;
Б) З органами законодавчої і виконавчої влади;
В) Із засобами масової інформації;
Просування і заохочення прокурорських працівників.
Напруженість праці прокурора.
Образ прокурорських працівників у свідомості суспільства. </p>
Прокуратура після 1917 року виникла і розвивалася як жорстко централізована система, відповідна адміністративно-територіальним поділом країни. Була потрібна сувора дисципліна прокурорських працівників, декларувалося єдність політики і професійного поведінки на основі наказів Генерального прокурора, виконуючого волю Комуністичної партії. В той же час на діяльність прокуратури постійно впливали місцеві влади, від прихильності яких прокурори завжди були залежні (тривалий період вони були ще більш залежні від В«надрегіональногоВ» НКВД і керованих їм структур). Це в ряді випадків зводило нанівець реальне значення прокурорської діяльності, а іноді перетворювало її в знаряддя боротьби кланів, елітних груп. Залежне від ряду сил положення органів прокуратури сильно позначалося на вимогах до професійного праці і поведінки прокурорів, визначало собою відбір кадрів. По-видимому, забезпечення реальної централізованості системи, тобто її незалежності від протизаконних впливів, продовжує залишатися невідкладної завданням. За законом прокурори здійснюють Наступного види діяльності: розслідування кримінальних справ; загальний нагляд, тобто нагляд за виконанням законів самими різними структурами, а також за відповідністю законам видаваних ними правових актів; нагляд за дотриманням прав і свобод людини і громадянина федеральними міністерствами і відомствами, представницькими і виконавчими органами суб'єктів України, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, органами контролю, їх посадовими особами, а також органами управління і керівниками комерційних і некомерційних організацій; нагляд за дотриманням законів органами, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та попереднє слідство; нагляд за виконанням законів адміністраціями органів і установ, виконуючих покарання і застосовують призначувані судом заходи примусового характеру, адміністраціями місць утримання затриманих і укладених під варту; кримінальну переслідування відповідно з повноваженнями, встановленими кримінально-процесуальним законодавством; координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. На початку і середині 90-х років в процесі становлення державності України система прокурорського нагляду в значною мірою перебуває в стані пошуку свого місця в суспільстві. Про цілі і зміст прокурорської діяльності ведуться суперечки, причому зазвичай вельми жорсткі.
Професійні особливості діяльності прокурорів визначаються змістом прокурорської діяльності в цілому і складним поділом праці всередині прокуратури. Існує серйозна різниця між прокурорами-керівниками і прокурорами-виконавцями (Прокурори відділів, помічники) за обсягом компетенції. Прокурор керівник приймає всі рішення в рамках компетенції органу; прокурор-виконавець тільки готує їх. Прокурорська діяльність здійснюється в строго процедурно-нормативному порядку, які визначає зміст роботи окремих прокурорів і означає, що основні види дій здійснюються ними на основі наданих їм повноважень, у формі, передбаченій законом, і при наявності існуючих підстав. Це тягне різну ступінь самостійності і відповідальності прокурорів, породжуючи, під усякому разі, необхідність грунтовного оволодіння матеріально-правовими і процесуальними нормами і, головне, постійного поваги до них. Звичайно, діяльність прокуратури, хоча і поширюється на всі сфери життя суспільства, не тільки направляється, але й обмежується законом. Як відомо, прокурор не втручається в оперативно-господарську або соціально-культурну діяльність: обмежуючи себе, він реагує тільки на порушення закону. Реальне зміст різних напрямків прокурорського нагляду, зрозуміло, може і повинно змінюватися в залежності від реального соціального розвитку та потреб правоохорони. Але робота прокурора в цій області ініціюється на основі закону, здійснюється в рамках закону і прямо зазначеними в законі методами (Попередження, бесіда, протест і пр.) На відміну від судді та в значною мірою від слідчих окремі прокурори володіють значно меншою посадовий самостійністю. Практично всі найважливіші рішення приймаються від імені прокурора, очолює орган прокуратури, а відповідно і повинні бути їм затверджені або санкціоновані. У сфері прокурорської діяльності неможливо автоматичне застосування закону, а, отже, розсуд прокурора грає саму серйозну роль. Як професіоналів це зобов'язує прокурорів до самостійного мислення, до оволодінню відповідними прийомами правореалізаціонной техніки. Самостійність прокурорської діяльності повинна бути підкріплена певними гарантіями.
В умовах переходу до ринкових відносин в нашій країні визначився курс на формування правового держави, який припускає загальне без небудь винятків підпорядкування законом всіх суб'єктів громадських відносин, послідовну і рішучу боротьбу з будь-якими правопорушниками, тобто всемірне зміцнення законності. У зв'язку з цим значно зростає роль прокуратури, покликаної здійснювати нагляд за точним і однаковим виконанням діючих на території України законів органами місцевого самоврядування, міністерствами, відомствами та іншими органами державного і господарського управління і контролю, підприємствами, установами, організаціями і об'єднаннями, незалежно від їх підпорядкованості, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами і громадянами. Здійснюючи нагляд за виконанням законів, прокурори виявляють порушення законності і приймають заходи, спрямовані на їх усунення. Ці заходи полягають в порушенні діяльності органів уповноважених державою дозволяти виникають в суспільстві правові конфлікти, відновлювати порушені і залучати правопорушників до відповідальності. Беручи участь в судовому розгляді цивільних справ, вони продовжують виконання покладених на них обов'язків по здійсненню нагляду за виконанням законів судом і всіма учасниками судочинства. При цьому вони сприяють суду в правильному дозволі справ: допомагають йому в дослідженні і оцінці доказів, встановлення фактів предмета доказування, тлумаченні норм права, оцінці правомірності вимог і заперечень сторін і т.д. Для цього вони наділені широким колом процесуальних прав і, отже, є суб'єктами громадянського процесуального права. Визначаючи завдання прокурорів в цивільному судочинстві на сучасному етапі, Генеральний Прокурор України пропонує підлеглим прокурорам зосередити особливу увагу на дотриманні правового режиму в промисловості і сільському господарстві, захист гарантованих Конституцією України та іншими законами прав і свобод громадян, забезпеченні ...
