Калінінградський військовий інститут Федеральної прикордонної
Служби Російської Федерації
Центр додаткового професійної освіти
Контрольна робота
по предмету: Римське право
Студентки 61 групи 3 курсу
Прізвище, ім'я, по батькові
Домашня адреса, телефон
Тема: Право власності за римським правом
Рецензент __________________________
___________________________________
Оцінка
___________________________________
Дата
___________________________________
Підпис рецензента
Калінінград
2001
Зміст:
Введення ...............................................................
3
1.
Поняття і види права власності ....................
4
2.
Зміст права власності ..........................
8
3.
Способи набуття та припинення права власності .......................................................
10
Висновок ...........................................................
13
Список використаної літератури ......................
14
Введення
"Римське право є настільки класичним юридичним виразом життєвих умов і конфліктів суспільства, в якому панує чиста приватна власність, що всі пізніші законодавства не могли внести до нього ніяких істотних поліпшень "- Ф.Енгельс.
За одним відомим виразом, римляни "тричі скоряли світВ». Перший раз - легіонами, другий - християнством, третій раз - правом. Зведене в ранг В«писаного розумуВ» римське право класичного періоду було широко сприйняте феодальними державами Західної Європи, воно і донині лежить в основі багатьох інститутів буржуазного права. У масі конкретних відносин, що виникали між товаровиробниками, римські юристи зуміли виділити самі загальні, самі абстрактні форми. Відповідно з тим загальне, абстрактне вираження одержали і ті правові норми, ті правові інститути, що служили врегулюванню цих відносин.
Індивідуальної власності окремого громадянина історично передувала громадська власність племені, родового об'єднання, сім'ї. Можна сказати, що антична власність [1] мала форму державної власності, унаслідок чого право окремого індивіда на неї обмежувалося простим володінням ( processio ). Справжня приватна власність, з'являється в римлян, як і всіх стародавніх народів, лише разом з рухомої власністю [2].
В республіканський період одночасно існували і державна, і громадська, і приватна власність на землю. [3] Переважний розвиток приватної власності стало наслідком розвитку рабовласництва і лихварства. На певному етапі розвитку, місце конкретної особи - римськогогромадянина, вільновідпущеника, іноземця і т. д. - займає просто В«власникВ», просто В«товаровласникВ», абстрактна особистість, виступаюча як одна зі сторін правовідносини. Точно так же товар або послуга, які є об'єктом і метою правовідносини, втрачають свій специфічний характер, набутий в минулий період (земля приватна, земля колективна, речі, що належать вільному громадянину, речі раба-пекуліанта і т. д.). Вони стають приватною власністю і тільки.
Розглянута мною тема - право власності за римським правом. На основі наявного історичного матеріалу буде зроблена спроба, простежити хід розвитку права власності на всьому протязі існування Римської держави. Будуть досліджені питання сутності та змісту права власності, підстав його набуття та припинення.
Послідовно реалізований принцип співвідношення теоретичних знань і авторських джерел, дозволяє отримати об'єктивне уявлення про характер відносин навколо власності, виділити головні фактори, що впливають на формування та реалізацію таких правовідносин.
1. Поняття та види права власності
Право власності відповідає поняттю речового права. Випливає з речових прав панування особи над річчю характеризується різним ступенем і змістом. Це панування найбільш повно втілено в праві власності. Значний період римської історії не існувало уніфікованого терміна, що означає право власності. Інститут власності існував здавна, і спочатку термін dominium застосовувався до всіх випадків панування над речами, що знаходяться в домашньому господарстві, позначав більш широке коло відносин, ніж право власності, так як сам інститут власності не був чітко відділений від володіння, прав на чужі речі і сімейних відносин. Лише з III в. речей, на які існувало право, позначаються терміном proprietas (Поряд з dominium , зафіксованим в I в. до н.е. Алфен Варом), що застосовувався з кінця класичного періоду виключно для права власності як повного і абсолютного правового панування особи над річчю, вищого серед інших речових прав. Аналогічне уявлення про право власності закріплюється в Кодифікації Юстиніана терміном plena in re potestas - повна влада над річчю. [4]
Право приватної власності - це виключне право особи володіти, користуватися і розпоряджатися річчю у своєму інтересі. [5] Виключне право тому, що воно неподільно, тобто належить тільки власнику, який ні з ким його не поділяє. Римляни називали право власності ще і необмеженим, підкреслюючи цим повноту панування власника над річчю, нібито ніким не соромтеся. Насправді ж право власності в Римі за всіх часів піддавалося певним обмеженням. Як один із проявів пануючого класу, воно могло обмежуватися в інтересах держави, суспільства, в користь сервітутів, заставоутримувача й інших прав на чужі речі, на користь сусідів.
В світлі сказаного, право власності визначається найбільш повним правом на річ. Власник володіє найширшими розпорядчими повноваженнями: він може відчужувати річ, змінювати її господарське значення, погіршувати властивості речі і навіть знищувати її. Головне якість права власності - з'єднання найбільш абсолютного панування особи над річчю з правом розпорядження нею, правом визначати її долю (продати, обміняти, закласти, знищити). Шляхом перерахування головних складових частин права власності останнім, можна визначити як:
- пряме і безпосереднє панування особи над річчю, пов'язане з правом розпорядження нею;
- виняткове панування - як усуває всяке чуже вплив на річ, всяке чуже домагання на неї;
- абсолютне панування передбачає виключення обмежень, крім тих,. які встановлені законом;
- легко пристосовувались - в тому сенсі, що при відпадати обмеження автоматично заповнюється відповідна ступінь панування;
- правова, тобто не пов'язане зобов'язання з фактичним володінням річчю (коли вона, наприклад, викрадена, втрачена, відібрана силою і пр.), панування,...
