Глава V . Множинні ЗЛОЧИНІВ
В§ 1. Поняття та види одиничного злочину як складового
елемента множинності злочинів.
В§ 2. Поняття та ознаки множинності злочинів.
В§ 3. Форми множинності злочинів.
В§ 4. Кримінально-правові наслідки множинності злочини
НДІ.
В§ 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ одиничний злочин
як складовий елемент множинності
ЗЛОЧИНІВ
i Вчинення особою двох або більше злочинів являє собою підвищену суспільну небезпеку. Більше висока небезпека скоєного обумовлена ​​тим, що за інших рівних умов заподіюється значно більших збитків правоохоронюваним інтересам. Стійкість та інтенсивність антисоціальної спрямованості особи винного вимагає більш суворих заходів кримінально-правового впливу.
Статистичні дослідження говорять про значному поширенні і рецидиву. Так, більше 26,3% злочинів скоюють особи, раніше судимі. З іншого боку, їх частка в загальній масі засуджених становить майже 40%. За іншими даними питома вага числа засуджених, покарання яким призначається по сукупністю злочинів або за сукупністю вироків, - 35%.
Враховуючи сказане, кримінальний закон передбачає значне число норм, об'єднаних завдяки спільним конструктивним призна-кам в самостійний кримінально-правовий інститут - множинність злочинів. '
Множинність в якості складових елементів включає кілька одиничних (єдиних) злочинів. Для правильної кваліфі-кації, а також відмежування множинності від одиничного діяння спочатку необхідно розкрити зміст і види останнього.
У теорії кримінального права під одиничним злочином розуміється суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки одного складу злочину, передбаченого в певній статті або частини (пункті) статті Особливої вЂ‹вЂ‹частини Кримінального кодексу 1 . За законодавчої конструкції воно може бути як простим, так і складним.
1 Див: Кримінальне право. Загальна частина. М., 1993. С. 210.
142
Просте одиничний злочин припускає одне діяння, що посягає на один об'єкт і вчинене з однією формою вини, що утворить один склад злочину і кваліфікується за однією статтею КК. Так, одиничним простим злочином є, наприклад, заподіяння смерті з необережності (ст. 109 КК), крадіжка (ст. 158 КК), шахрайство (Ст. 159 КК) тощо
Одиничне складне злочин теж утворює один склад і кваліфікується за однією статтею КК. Однак на відміну від простого злочину його об'єктивна сторона характеризується складним змістом (наприклад, наявність декількох злочинних діянь або декількох злочинних наслідків). В відповідно до кримінального закону розрізняють такі види одиничного складного злочину:
а) злочини з альтернативними діями. Специфіка цих злочинів полягає в тому, що вчинення будь-якого з названих в диспозиції статті Особливої вЂ‹вЂ‹частини КК дії (Бездіяльності) утворює кінчений склад. Наприклад, відповідно до ст. 228 КК злочином визнається незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пе-ревозка, пересилання або збут наркотичних засобів або психотроп-них речовин. Будь з цих дій утворює склад даного злочину. До аналогічних злочинів відносяться незаконне виготовлення зброї (ст. 223 КК), шпигунство (ст. 276 КК), викрадення або пошкодження документів, штампів, печаток (ст. 325 КК) та ін;
б) складові злочину. Під складовими розуміються злочину, які складаються з двох або декількох різнорідних суспільно небезпечних діянь, кожне з яких передбачено кримінальним законом як самостійного посягання. Такі злочинні діяння внаслідок їх внутрішньої єдності та взаємозв'язку законодавець конструює як один склад. Цей підхід дозволяє більш точно врахувати сукупну ступінь суспільної небезпеки і відобразити її в санкції кримінально-правової норми. Найбільш характерний приклад-розбій, який визначається в КК як напад в метою розкрадання чужого майна, вчинене із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 1 ст. 162 КК). Даний склад об'єднує два злочинних діяння - спробу відкритого викрадення майна (грабіж - ст. 161 КК) і заподіяння насильства (або його загрози), небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (ст. 111, 112, 115 КК). Кожне з цих діянь утворює самостійний склад злочину, але при їх сукупності вони представлені в КК як складений злочин (а не їх множинність) і кваліфікуються за однією статтею. До злочинам цього виду можна отнееді-також хуліганство (п. "б" ч. 2 ст. 213 КК), перевищення посадових
143
повноважень (п. "а" ч. 3 ст. 286 КК), втеча з місця позбавлення волі, під арешту або з-під варти (п. "б" ч. 2 ст. 313 КК) та ін;
в) злочини з додатковими тяжкими наслідками. До складних злочинів відносяться і такі, в основі яких лежить одне дію, але спричинило кілька різних злочинних наслідків (Основне і додаткове). Наприклад, ч. 2 ст. 167 КК передбачає відповідальність за умисні знищення або пошкодження чужого майна, що призвели по необережності смерть чоло-'століття. Таким чином, цей злочин складається як би з двох самостійних діянь: умисне знищення або пошкодження майна і заподіяння з необережності смерті. Однак виходячи з внутрішньої взаємозв'язку зазначених діянь, вони являють собою один злочин. До числа таких посягань слід віднести умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, що призвело з необережності смерть потерпілого (ч. 4 ст. 111 КК), незаконне проведення аборту, якщо це спричинило з необережності смерть потерпілої або заподіяння тяжкої шкоди її здоров'ю (ч. 3 ст. 123 КК) та ін;
г) продовжувані злочину. Кримінальний закон не визначає продовжуємо злочин; його поняття розроблено теорією кримінального права та судовою практикою. Продовжуємо визнається посягання, що складається з ряду юридично тотожних діянь, спрямованих до однієї мети і об'єднаних одним умислом. Органічна внутрішній зв'язок між окремими злочинними актами продовжуваного злочину, їх внутрішню єдність виявляються в тому, що кожен з них - всього лише необхідна ланка (частина) єдиного цілого. Епізоди продовжуваного злочину об'єднує спрямованість (один і той самий об'єкт), подібність способів, єдність наступили наслідків і одне злочинний намір винного.
Продовжуємо злочин визначається самою конструкцією уго-ловний-правової норми (ст. 158, 159, 160, 200, 290 КК та ін) Воно починається в момент першого дії з числа тих, які його утворюють, а закінчується вчиненням останнього епізоду;
д) тривають злочину. У теорії кримінального права та судовій практиці триваючий злочин визначається як дія або бездіяльність, поєднане з подальшим тривалим невиконанням обов'язків, покладених на винного законом під загрозою кримінального переслідування. Прикладами таких злочинів, що здійснюються дією, є: незаконне носіння зброї (ст. 222 КК), втеча з місця позбавлення волі, під арешту або з-під варти (ст. 313 КК). Шляхом бездіяльності вони відбуваються при невиконанні правового обов'язку, наприклад злісне ухилення від сплати коштів на утримання дітей
або непрацездатних батьків (ст. 157 КК), ухилення від сплати митних платежів (ст. 194 КК), ухилення громадянина від сплати : податку (ст. 198 КК).
Таким чином, специфіка триваючих злочинів полягає в тому, що вони відбуваються в протягом більш-менш тривалого часу і характеризуються безперервним здійсненням певного складу злочину. Воно починається з моменту вчинення злочинної дії (бездіяльності) і закінчується діями самого винного (наприклад, явка з повинною), або настанням подій, що перешкоджають подальшому вчиненню злочину (наприклад, затримання злочинця);
е) одиничні злочини, що здійснюються повторними діями. В якості конструктивних ознак їх складів виступ...
