ЗМІСТ
3
законів Хаммурапі ЯК ДЖЕРЕЛО древневавілонского ПРАВА ............................................... ........... 4
СУДОЧИНСТВО за законами Хаммурапі ....................... 7
1. Склад і повноваження судів. Учасники процесу і їх обов'язки. 7
2. Коло доказів, що приймаються до розгляду судами ............ 8
3. Винесення судами рішень та вироків ........................................... 9
12
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ............................................. ............................. 13
ВСТУП
Метою даної роботи є виявлення основних рис і принципів функціонування древневавілонской системи судочинства в тій мірі, в якій вони відображені в зведенні законів вавілонського царя Хаммурапі. Текст законів, хоча і не повністю відображав реальну правову дійсність у силу дії поряд з ним норм звичаєвого права і всіляких інших правових встановлень і розпоряджень, все ж дозволяє скласти уявлення про організації судового процесу.
У першому розділі характеризується сам джерело, [1] а також розглядається судова реформа царя Хаммурапі, що передувала складанню ним своїх законів. Друга глава присвячена безпосередньо характеристиці системи судочинства на підставі Законів Хаммурапі. Для зручності вона розділена на три частини, в яких розглядаються різні аспекти функціонування древневавілонской судової системи.
Крім самого джерела істотну допомогу надали праці з історії та джерелознавства стародавнього Сходу в цілому і Месопотамії зокрема, а також з історії держави і права цього періоду (див. список літератури).
Закони Хаммурапі ЯК ДЖЕРЕЛО древневавілонского ПРАВА
Закони вавілонського царя Хаммурапі (1792-1750 рр.. До н. Е..) Являють собою найбільший і найважливіший пам'ятник права стародавньої Месопотамії. Текст їх, висічений на двометрової базальтової стеле, був виявлений в 1901 році в Сузах французької археологічної експедицією Ж. де Моргана. [2] Вважається, що в остаточній редакції вони були оприлюднені в самі останні роки його царювання як завершення справи всього його життя - політичного, правового та ідеологічного об'єднання Месопотамії. [3] Текст складається з трьох частин: розлогого запровадження, власне законів і укладення. Сучасні дослідники нараховують у Законах 282 статті, але збереглося лише 247 (зрозуміло, текст був розбитий на статті дослідниками для зручності, а сам пам'ятник такого поділу не мав). Внаслідок того, що вавілонське право не ділилося на кримінальне, цивільне, процесуальне і т.п., Текст Законів Хаммурапі носить В«синтетичнийВ» характер, встановлюючи одночасно і правила та відповідальність за їх порушення. Хаммурапі, очевидно, вважав свої закони абсолютно всеосяжними, вичерпними всі можливі в сьогоденні і майбутньому конфліктні ситуації. [4]
Необхідно згадати, що виданню царем Хаммурапі зводу своїх законів передувала глибока судова реформа, [5] яка зводилася, з одного боку, до посилення елементу однаковості в судоустрій, а з іншого - до посилення ролі царя. Главою колегіального суду в громадах став рабіанум - глава громади за царським призначенням, який відповідав за підтримання громадського порядку, або ж його безпосередній начальник, глава області. Судова колегія складалася як і раніше з ради старійшин громади або виділялася з нього, і в її число зазвичай входило кілька жерців. Один із суддів давав дозвіл не прийом позову як (відповідно до нинішньої класифікацією) у цивільних справах, так і в кримінальних, коли незабаром справа не починалося за безпосередньою ініціативою державних органів. Цим судам були підсудні не царські люди, а царські - лише у справах, що не відносяться до царського майну (але, мабуть, в таких випадках в суді засідав голова царського господарства). Керувалися ці суди більше звичайним, ніж писаним, правом і своїм знанням місцевих умов; перед суддями - старійшинами як колективними свідками укладалися всі скільки важливі угоди та акти. У ряді випадків сторони, здається, могли і не прийняти рішення нижчого, общинного суду.
Істотним нововведенням в судоустрій було призначення при Хаммурапі царських суддів. Хаммурапі ввів царські суди у всіх великих містах (в числі 6-10 чиновників, підлеглих безпосередньо царю), а також, мабуть, усюди, де раніше діяли храмові суди. Ці судді діяли відповідно з царськими законами, в тому числі за писаними законам і указам, або за аналогією з наведеними в цих законах казусами, і в Передусім, звісно, ​​у справах царських людей або в конфліктах між царськими і не царськими людьми. Чи були вони також апеляційної чи касаційної інстанцією по відношенню до судів общинним, неясно. Їх рішення (або вирок) було, мабуть, остаточним. Судді міста Вавилона могли функціонувати як царські судді та у справах, що виникли спочатку в інших містах.
Хаммурапі зберіг храмові суди, але їх функції були досить обмеженими: вони приводили сторони до клятви і засвідчили її; передбачається, що вони розбирали також справи, сторонами в яких були жерці. [6]
У нас немає чітких даних про місце царя в судовій системі. Касаційної або апеляційної інстанцією він не був. Хаммурапі всіляко заохочував подачу йому скарг всіма бажаючими з питань, але кожну скаргу він, відповідно до звичаїв, положеннями і законами передавав на розгляд в певні адміністративні мул судові органи; та якщо він навіть і висловлював при цьому свої міркування, то не про бажаність того чи іншого рішення по даній конкретній справі, а тільки про застосовність в цій справі тих чи інших існуючих норм. Царі в стародавній Месопотамії, як правило, взагалі не виконували суддівських функцій. Вони лише призначали тих суддів, чия юрисдикція поширювалась на царських людей. Що ж стосується громади, то здійснення суду над своїми членами було тієї з її прерогатив, яку громада зберегла до кінця періоду давнину. [7]
Серед істориків і юристів довго велися суперечки про природу і характер Законів Хаммурапі: чи вважати їх плодом творчості царя-законодавця і його вчених, які користувалися в своїй роботі збірками В«Царських рішеньВ», тобто вироків, винесених по різних справах колишніми царями, або ж це кодифікація звичаєвого права, тобто запис і систематизація здавна існували в Месопотамії звичаїв. Інше питання стосується дієвості кодексу - наскільки обов'язковим було слідувати духу цих законів. Численні ділові і судові документи старовавілонской епохи дають чимало прикладів відступів від відповідних статей кодексу при вирішенні справ та укладанні угод. Мабуть, в реальному житті Закони Хаммурапі представляли собою зібрання настійно рекомендованих В«ідеальнихВ» рішень, у багатьох випадках не володіли силою якогось категоричного імперативу і допускавших суттєві відхилення. Так чи інакше, але кодекс Хаммурапі, який представляє собою результат ретельного узагальнення та систематизації різночасних писаних і неписаних норм права, протягом століть служив найавторитетнішим керівництвом в судовій практиці вавілонян. [8]
ПРОВАДЖЕННЯ за законами Хаммурапі
1. Склад і повноваження судів. Учасники процесу і їх обов'язки.
Перш за все, в Законах Хаммурапі ми знаходимо свідоцтва колегіального складу суду (зх, 9,10). Що ж стосується місця проведення судових засідань, то вони, ймовірно, проводилися як у палаці царя (в ст. 109 говориться, що туди приводять спійманих злочинців), так і на території храмів (безліч статей містять згадки клятв, принесених богам на судових розглядах, - найімовірніше, це могло відбуватися саме присутності зображень божеств, тобто в храмах). У веденні будь-якого суду знаходилося розгляд широкого спектру справ - у галузі цивільного, кримінального, сімейного (у тому числі про спадщину, усиновлення, дозволі в деяких випадках повторного шлюбу) права. Ініціатива в порушенні тієї чи іншої справи завжди виходила тільки від однієї із зацікавлених сторін...
