Курсова робота
на тему:
В«Образ жінки в картині світу англомовної особистості В»
Зміст
Введення
Глава 1. Прислів'я як засіб відображення картини світу
Глава 2. Афоризми як засіб відображення картини світу
Глава 3. Оцінка образу жінки в прислів'ях і афоризмах англомовних народів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Картина світу включає в себе уявлення та особистості та її ставлення до суспільства, про свободу, рівність, честі, добро і зло, про право і працю, про сім'ю і сексуальних відносинах, про хід історії і цінності часу, про співвідношення нового і старого, про смерть і душі. Картина світу передається від покоління до покоління, невичерпна за змістом і служить основою людської поведінки.
І хоча в картині світу кожної людини присутні уявлення буденної, релігійного, філософського і естетичного свідомості, завдяки чому виникає поліфонічний образ світу, кожен з людей намагається побачити свій, особливий фундаментальний вселенський образ, який більшою мірою відповідає його потребам у сенс життя.
У своєму розвитку картина світу будь-якого етносу проходить шлях від народної (наївною, міфологічної) до наукової. С.Є. Нікітіна розглядає мовне народне свідомість як частина культурної свідомості, так як між усвідомленням елементів мови та інших елементів культури немає чітко вираженої межі. Мовне народна свідомість є втіленням народного світорозуміння в мовній формі, в мовних стереотипах [17,34].
Прислів'я та афоризми будь-якої мови (в даному англійської) являють собою продукти мовного народної свідомості як матеріалізація досвід
у поколінь і окремих представників даного народу відповідно. Обидві ці форми звертаються в сфері внутрішньонаціонального спілкування, тобто, як зазначає В.А. Аврорін, В«в рамках вживання мови, так само як і тієї чи іншої мовної форми його існування, співпадаючих з межами відповідного етнічної єдності (народу) В»[1,19].
Прислів'я та афоризми є окремими пізнавальними актами, вираженими в ізольованих мовних структурах. Тому, як зазначає Г.В. Колшанскій їх інтерпретація може бути адекватною лише при обліку не тільки самого мовного вираження, але й знання про дійсні ситуаціях, придбаних російською або англійцем на основі, як свого індивідуального досвіду, так і суспільного досвіду, закріпленого і переданого в мовних формах (текстах) [13,79]. Особливості мовного суспільної свідомості накладають свій відбиток на прислів'я та афоризми англійської мов і складають національний мовний характер англомовних народів. Національним мовним характером, у свою чергу, обумовлений і той факт, що англійські прислів'я та афоризми відомі та зрозумілі в більшості своїй носіям англійської мови і гармонійно входять в їх світосприйняття як невід'ємна частина загальної картини реальності. У той же час, для іншомовного представника людства вони наповнені національним колоритом і можуть бути навіть незрозумілі, якщо його картина світу значно відрізняється від картини світу росіян або англійців. Оскільки предметом даного дослідження є прислів'я і афоризми англійської мов як засіб відображення картини світу, необхідно розмежувати форми існування мови, до яких вони належать. Незважаючи на те, що і прислів'я, і ​​афоризми є продуктами народного мовної свідомості, сфери їх появи та приладдя різні. Прислів'я належать до фольклорної формі мови, а афоризми - до літературної формі мови.
Особливості мовних одиниць в чому обумовлені особливостями форми існування мови, до якої вони належать. Крім цього, інтеграція літературної і фольклорної сфер дозволяють одиницям бути більш мобільними і переходити з однієї сфери в іншу при певних обставинах.
Мета даного дослідження - вивчення образу жінки в картині світу англомовної особистості. В процесі даного дослідження будуть вивчені прислів'я та приказки як засіб відображення картини світу і дана оцінка образу жінки в прислів'ях і афоризмах англомовних народів.
Глава 1. Прислів'я як засіб відображення картини світу
В лінгвістичному енциклопедичному словнику прислів'я визначається як В«короткий, стійке в мовному побуті, як правило, ритмічно організоване вислів повчального характеру, в якому зафіксовано багатовіковий досвід народу В», має форму закінченої пропозиції, що володіє буквальним і переносним значенням, або тільки переносним.
Укладач знаменитого словника російських прислів'їв В.Даль дає наступне визначення прислів'я: В«Прислів'я - коротенька притча. Це судження, вирок, повчання, висловлене натяком і пущене в оборот, під чеканом народності. Як всяка притча, повна прислів'я складається з двох частин: з картини, загального судження і з програми, тлумачення, повчання, нерідко, однак же, друга частина опускається, надається кмітливості слухача В»[7,89].
Будучи невід'ємним елементом фольклору, а в більш широкому сенсі і народно-розмовної мови в цілому, прислів'я повністю задовольняє наступним вимогам народної естетики:
1) вираз об'єктивації через конкретні і знайомі образи. Прислів'я сприймається як глибоке і узагальнене і в той же час як природне, емоційне і дохідливе афористичний вислів. (Курчат по осені рахують. - Побутова ситуація використовується для позначення загального положення: про результати можна судити тільки коли справа вже закінчено.) (Тут і далі приклади автора).
2) Злагодженість звучання. (Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
3) Лаконічність і компактність мови. (Баба з возу - кобилі легше.
4) Доброзичливість і гуманність висловлювання. (Добра справа сама себе хвалить.
5) Конкретизація і уособлення абстрактних понять. (Сім сокир разом лежать, а дві прядки нарізно. - Жіноча дружба не така міцна як чоловіча.)
На приналежність прислів'я саме до сфери фольклору вказує також изустной характер передачі цих одиниць.
Вже на самому своїй назві прислів'я, на думку Т.З. Черданцева, містить безпосереднє вказівку на ставлення до усного мовлення.
В.Даль також розглядає прислів'я як продукт виключно народного середовища спілкування: В«Що за прислів'ями та приказками треба йти в народ, в цьому ніхто сперечатися не стане, в утвореному і освіченому суспільстві прислів'я немає ... Готових прислів'їв вищу суспільство не приймає, бо це картини далекого йому побуту, та й не його мову; а своїх не складає, може бути з ввічливості і світського пристойності: прислів'я коле не в брову, а прямо в око В»[8, 75].
Але якщо в фольклорі місце прислів'я незаперечно, то в лінгвістиці єдиної думки з приводу того, до якої галузі відноситься прислів'я, не існує. Вчені Московської школи зараховують її до фразеології, прихильники Ленінградської школи виділяють в науку пареміології. В увазі неоднозначності лінгвістичних підходів до прислів'ю, в даній роботі будуть розглянуті лише її основні характеристики, релевантні для підтвердження того, що вона є засобом відображення картини світу носіями російської та англійської мов.
Визнається, що прислів'я відображає якесь явище дійсності, спостережуване людьми з давніх часів, і тому є частиною колективного досвіду народу. Як стверджує А.В. Артемова, В«прислів'я відображають не фрагмент дійсності, а переосмислене поняття про явища реального світу. Всі їх значення пов'язані з людиною, його сприйняттям світу і ставленням до дійсності В».
Однією з специфічних рис прислів'я, як вважає І.Є. Анічков, є свідомість посилання на народний досвід. Цим вона відрізняється від інших смислових одиниць мови, які являють собою не усвідомлюване як таке використання досвіду попередніх поколінь [2,45].
Таким чином, при вживанні прислів'я проблема істинності висловлювання знімається, так як людина говорить не від ...
