Введення
I. Психолінгвістика як наука
1). Об'єкт психолінгвістики
2). Предмет психолінгвістики.
3). Методи психолінгвістики.
4). Сутність психолінгвістики.
II. З історії виникнення та розвитку психолінгвістики.
III. Психолінгвістика і мовознавство
Висновок
Література
Введення
Різноманіття функцій мови в суспільстві і тісний характер його зв'язку з мисленням і з психічною діяльністю людини робить дуже гнучким взаємодія мовознавства з відповідними соціальними та психологічними науками. Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, що вже в XIX столітті викликало впровадження психологічних методів та ідей в мовознавство. Так з'явилося психологічний напрям в науці про мову. У 50-х роках XX століття утворилася нова прикордонна з мовознавством наука-психолінгвістика.
Вона виникла у зв'язку з необхідністю дати теоретичне осмислення ряду практичних завдань, для вирішення яких чисто лінгвістичний підхід, пов'язаний передусім з аналізом тексту, а не говорить людини, виявився недостатнім. Наприклад, у навчанні рідного, а особливо - іноземної мови; у сфері мовного виховання дошкільнят та логопедії; в проблемах мовної дії (особливо - в пропаганді і діяльності засобів масової інформації); у судовій психології та криміналістиці. Крім того, необхідна психолінгвістика, наприклад, для розпізнання людей за особливостями їхньої мови, для вирішення проблем машинного перекладу, мовного введення інформації в комп'ютер і, відповідно, ця наука тісно стикається з інформатикою.
Саме ці прикладні завдання послужили безпосереднім поштовхом до виникнення психолінгвістики і до виділенню її в самостійну наукову область.
I. Психолінгвістика як наука
психолінгвістики не слід розглядати як частково лінгвістику і почасти - психологію. Це комплексна наука, яка відноситься до дисциплін лінгвістичним, оскільки вивчає мову, і до дисциплін психологічним, оскільки вивчає його в певному аспекті - як психічний феномен. А раз мова - це знакова система, що обслуговує соціум, то психолінгвістика входить і в коло дисциплін, вивчають соціальні комунікації, в тому числі оформлення і передачу знань.
1). Об'єкт психолінгвістики
Об'єкт психолінгвістики в різних її школах і напрямках визначається по-різному. Але практично у всіх визначеннях представлені такі характеристики, як процесуальність, суб'єкт, об'єкт і адресат мовлення, мета, мотив або потребу, зміст мовного спілкування, мовні засоби.
Зупинимося на визначенні об'єкта психолінгвістики, наведеному А.А. Леонтьєвим:
В« Об'єктом психолінгвістики ... завжди є сукупність мовних подій або мовних ситуацій В»[Леонтьев, 1999, 16].
Цей об'єкт психолінгвістики збігається з об'єктом лінгвістики та інших споріднених В«речеведческіміВ» наук.
2). Предмет психолінгвістики.
Розуміння предмета психолінгвістики зазнало еволюцію: від трактування його тільки як відносини мовця і слухача до структури повідомлення, до співвіднесення його з тричленної теорією мовленнєвої діяльності (мовна здатність - мовна діяльність - мову).
З плином часу в науці змінювалися як розуміння мовної діяльності, так і трактування самої мови, що породило масу різноманітних визначень предмета психолінгвістики.
В«ПримиритиВ» різні точки зору здатне, на наш погляд, найбільш сучасне визначення, дане А.А. Леонтьєвим:
В« Предметом психолінгвістики є співвідношення особистості зі структурою та функціями мовленнєвої діяльності, з одного боку, і мовою як головною В«утворюючоїВ» образу світу людини, з іншого В»[Леонтьев, 1999, 19].
3). Методи психолінгвістики.
Свої методи психолінгвістика насамперед успадкувала з психології. У першу чергу це експериментальні методи. Крім того, в психолінгвістиці часто використовується метод спостереження і самоспостереження. Із загального мовознавства в психолингвистику В«прийшовВ» метод лінгвістичного експерименту.
Експеримент, традиційно вважається самим об'єктивним дослідним методом, в психолінгвістиці має свою специфіку. У психолінгвістиці частка прямих експериментальних методик (коли реєстровані зміни безпосередньо відображають досліджуваний феномен), невелика. Зате поширені так звані непрямі методики, де висновки робляться опосередковано, що знижує ефективність експерименту.
З В«ПрямихВ» методик найбільш часто застосовується методика В«семантичного шкалювання В», при якій випробуваний повинен розмістити певний об'єкт на градуйованою шкалою, керуючись власними уявленнями.
Крім того, в психолінгвістики широко застосовуються різноманітні асоціативні методики.
При використанні як прямих, так і непрямих методик виникає проблема інтерпретації результату. Найбільш достовірні результати дає застосування поєднання або В«батареїВ» методик, спрямованих на вивчення одного й того ж явища. Так, наприклад, Л.В. Цукровий рекомендує В«... використовувати різні експериментальні методики і потім зіставляти отримані дані В»[Цукровий, 1989, 89].
Лінгвістичний експеримент , застосовуваний і в психолінгвістиці, розробив Л.В. Щерба. Для разгранічененія лінгвістичного та психолінгвістичного експериментів необхідно визначити, яка саме модель перевіряється. Якщо це модель мовного стандарту, то експеримент лінгвістичний. Якщо ж експериментальним способом перевіряється достовірність моделі мовної здатності або мовної діяльності, то це психолінгвістичний експеримент.
Від вищеописаних відрізняється формуючий експеримент , при якому вивчається не функціонування певної мовної здібності, а її формування.
Примітно, що спостерігається деякий розрив між психолінгвістичних теоріями, націленими на опис того, як ми говоримо і розуміємо мова, і по необхідності спрощеними спробами експериментальної перевірки цих теорій, тому жива мова завжди виявляється незмірно складніше і не вкладається в будь строгі універсальні рамки.
4). Сутність психолінгвістики.
Таким чином, психолінгвістика - Це наука про закономірності породження і сприйняття мовних висловлювань. Вона вивчає процеси мовотворення, а також сприйняття та формування мови в їх співвіднесеності з системою мови. Психолінгвістика по предмету дослідження близька до лінгвістики, а за методами дослідження ближче до психології.
Психолінгвістика як область лінгвістики вивчає мову передусім як феномен психіки. З точки зору психолінгвістики, мова існує в тій мірі, в якій існує внутрішній світ мовця і слухаючого, пише і читає. Тому психолінгвістика не займається вивченням В«мертвихВ» мов - таких, як старослов'янська або грецька, де нам доступні лише тексти, але не психічні світи їхніх творців.
В Останніми роками поширення набула точка зору, згідно з якою дослідники вважають продуктивним розглядати психолингвистику не як науку зі своїм предметом і методами, а як особливий ракурс , в якому вивчаються мова, мова, комунікація та пізнавальні процеси. Цей ракурс викликав до життя безліч дослідницьких програм, різнорідних по цілям, теоретичним передумовам і методам. Ці програми носять насамперед прикладний характер.
II. З історії виникнення та розвитку психолінгвістики.
Власне термін В«ПсихолінгвістикаВ» увійшов у науковий обіг з 1954 року, після того, як в США була опублікована однойменна колективна робота під редакцією Ч.Е. Осгуда і Т.А. Себеока. Але ідеї, близькі до проблем психолінгвістики, виникли і розвивалися значно раніше. Можна вважати, що психолінгвістичний ракурс вивчення мови і мовлення фактично існував задовго до того, як група американських учених ввела в ужиток термін В«ПсихолінгвістикаВ».
Предтечею психолінгвістики А.А. Леонтьєв називає німецького філософа і лінгвіста Вільгельма фон Гумбольдта, так як саме йому належить В«ідея мовної діяльності і розумі...
