Реферат теорія кольору у Гумільова

Слова зі значенням кольору в російській мові утворюють лексико-семантичне поле кольору. Цветообозначенія поля можуть бути розглянуті в різних аспектах: формальному, функціональному, семантичному і т.д. Слова зі значенням кольору зазнають постійний розвиток та зміни в мові. Результатом семантичного розвитку колірних слів стало співіснування в мові їх прямих, переносних і символічних значень, що активно використовувалося і використовується в різних видах словесного художньої творчості. У конструюванні світу художнього твору істотну роль грає підбір цветообозначений і їх використання, так як характер функціонування колірних слів в творі відображає своєрідність стилю автора, його творчу індивідуальність і неповторність бачення світу. Тому не випадково зусилля багатьох дослідників художнього мовлення спрямовані на вивчення колірного

бачення світу письменників.

Цветопісь активно використовується в усіх жанрах літератури як яскраве і багатофункціональне образотворче засіб, але за смисловим згущене та емоційної насиченості навіть у мінімальному контексті головне місце займає поезія. Вивчалися цветообозначенія багатьох російських поетів: С. Єсеніна, М. Цвєтаєвої, О. Блока, В. Маяковського та ін Наш дослідницький інтерес особливо приваблює поезія Н.С.Гумилева, чия творчість початок вивчатися порівняно недавно. Були видані великі роботи, пов'язані з його біографією, а також спогади сучасників поета: В.В.Бронгулеева В«Посередині подорожі земногоВ», А. Давідсона В«Микола ГумільовВ», В«Микола Гумільов у спогадах сучасниківВ» під редакцією В. Крейда, однак окремих робіт пов'язаних з проблемою вивчення кольору в поезії Гумільова, як нам відомо, поки ще немає, хоча його поезія дає багату і різноманітну матеріал для дослідження.

Микола Степанович Гумільов (1886-1921) був поетом, критиком, головою групи акмеїстів, мандрівником, співаком естетичної екзотики і В«сильної особистостіВ» ницшеанского типу, продовжувачем традицій чистого мистецтва. Свій перший збірник видав у 1905 році, назвав В«Шлях конкістадорівВ» і вважав пробою пера. В нього увійшло 16 віршів і три поеми. Головним чином збірника є конквистадор, завойовник далеких країн, підкорювач долі. Наступним був збірник В«Романтичні квітиВ», виданий в 1908 році і присвячений Анні Анреевне Горенко. Збірник включав 32 вірші і був помічений в літературі. Анненський відгукнувся про нього так: В«Зелена книжка залишила в мені відразу ж враження чогось пряного, солодкого, мабуть, навіть екзотичного, але разом з тим і такого, що шкода було довго і пильно смакувати і роздивлятися на світло: дав сковзнути по жолобку мови в”Ђ і якось мимоволі тягнешся повторити цей солодкий зелений ковток. Зелена книжка відобразила не тільки шукання краси, а й красу шукань В». [1] У квітні 1910 року вийшла третя книга віршів В«ПерлиВ». Вона була присвячена Брюсовим, якого Гумільов вважав своїм вчителем. Слід зазначити, що спочатку автор хотів дати збірки назву В«Золота магіяВ».

У виданні 1910 В«ПерлиВ» складаються з чотирьох розділів: В«Перли чорнийВ» (25 віршів), В«Перли сірийВ» (17 віршів), В«Жемчуг рожевийВ» (16 віршів) і В«Романтичні квітиВ» (18 віршів).

У 1912 році вийшла складається з п'яти частин книга В«Чуже небоВ». Ця остання В«мирнаВ» книга поета стала кращим збіркою цього періоду творчості Гумільова. У цей час поет готувався до чергового подорожі в Африку. Неповторна екзотичність улюбленої країни поета справила значний вплив на його творчість у всіх аспектах, в тому числі і в колірному. Ніщо інше не могло, здавалося, настільки повно охарактеризувати Гумільова, як слово В«мандрівникВ» в”Ђ і в житті і в поезії.

А останнім дореволюційним збіркою став В«СагайдакВ», що вийшов в грудні 1915 року.

У нашому дослідженні ми обмежимося саме цим довоєнним періодом творчості Н.С.Гумилева. До 1912 році поезія Гумільова увійшла в свою силу, і вже ясно можна було виділити її основні властивості: пластичність, екзотичність, декоративність і надзвичайна багатоколірність. В«Кольорові прикметники в”Ђ одна з найхарактерніших прикмет стилю раннього Гумільова В». [2] Ранні твори Гумільова рясніють яскравими, барвистими деталями. Особлива роль кольору в поезії Гумільова проявляється вже в представленому короткому огляді збірок: це і яскрава екзотичність В«Шляхи конкістадорівВ», і насичений зелений В«Романтичних квітівВ», а збірка В«ПерлиВ» спочатку є самим багатобарвним в”Ђ тут і золотий, і чорний, і сірий, і рожевий.

Таким чином, не залишається сумнівів у правильності та обгрунтованості вибору творчості Н.С.Гумилева для дослідження в аспекті, заявленому темою нашої роботи.

Актуальність теми є безперечною ще й тому, що дана робота дає можливість не тільки визначити особливості колірної картини світу в поезії Гумільова, але також і поглибити існуюче уявлення про його світогляд, що важливо для дослідження особистості і творчості поета в цілому.

Об'єктом нашого дослідження стала рання дореволюційна лірика Н.С.Гумилева (1905-1915). Предметом дослідження є цветообозначенія в мові ранньої лірики Гумільова. Основним джерелом для збору мовного матеріалу послужило зібрання творів: С. Гумільов. Твори. - У 3 т. - Т. 1. Вірші; Поеми/Вступ. Ст., Сост., Приміт. Н.Богомолова. в”Ђ М.: Худож. лит., 1991. в”Ђ 590 с.

Метою нашого дослідження є виявлення складу і структури поля кольору російської мови в тому вигляді, в якому воно представлено в поезії Гумільова, а також встановлення особливостей його функціонування у творах.

У завдання дослідження входить:

1. вивчити наявний науковий матеріал за темою дослідження;

2. виявити всі цветообозначенія в поезії Гумільова;

3. визначити склад і структуру лексико-семантичного поля кольору, організованого цими цветообозначенія;

4. встановити саме об'ємне мікрополе;

5. виявити самі частотні цветообозначенія;

6. здійснити класифікацію колірних одиниць поля і встановити особливості їх функціонування.

При аналізі мовного матеріалу ми використовуємо наступні методи і прийоми:

1) описовий (проводиться шляхом суцільної вибірки лексичних одиниць зі значенням кольору);

2) метод компонентного (статичного) аналізу: число виявлених фактів, їх функціональне навантаження в”Ђ к...