ЗМІСТ.
Вступ 3
Глава I
Cтілістіческій компонент і його лексикографічне відображення 11
1. Стилістичний компонент семантичної структури слова 11
2. Stylistic Notations In The Dictionaries Of Different Types 17
3. Classification of stylistic notations in Longman Dictionary of English
Language and Culture 29
Conclusions 37
Глава II
Британський і американський варіанти англійської мови та їх лексикографічне відображення в словнику 38
1.Прічіни виникнення і етапи розвитку британського і американського варіантів англійського мови 40
2. Відмінності стилістичних маркерів американського і британського варіантів. 43
На фонетичному рівні 44
На лексико-семантичному рівні. 48
Висновки 57
Глава III
Роль і місце британського і американського варіантів у процесі навчання англійської мові 59
1. Основи системи навчання американському і британському варіантам англійського мови 59
2. Методичні принципи навчання варіантам англійського мови 67
3. Відображення стилістичного компонента слова в шкільних підручниках 72
Висновки 75
Висновок 78
80
Бібліографія 81
Додатка 86
Введення
<
b> Мова
- це охоронець національної культури народу, і тому мовні одиниці можуть стати джерелом будь-якої інформації, треба тільки навчитися її витягати з них. Більш того, мова може бути не тільки джерелом інформації, але й засобом її пред'явлення і подальшого зберігання.
Необхідна нам інформація зберігається не тільки в семантичній структурі слова , Але і в інших додаткових характеристиках слова, його стилістичних забарвленнях, які є В«ОдягомВ» значення слова. Уміння витягувати необхідну інформацію, укладену в слові, його семантиці та стилістичному компоненті, дозволяє набути різного роду знання - Загальнокультурні і специфічні, В«Сполучені з історичними, географічними, національними, соціальними та іншими факторами В» (Леонтович О. А., 1996), завдяки яким можна організувати ефективне спілкування, що безпосередньо пов'язане з культурою мови. Основними аспектами культури мови є:
- Стилістична спрямованість (Доречність і логічність)
- Формули мовного етикету. (Фаенова М. 0 ., 1991). Поняття доречності лінгвісти інтерпретують як правильний вибір стилю суб'єктом мовлення. В даний час В«правильністьВ» найчастіше трактується як відповідність мовних засобів, використовуваних мовцем, умовам комунікації.
Розглянемо семантику і стилістичний компонент слова, які є основними джерелами інформації.
Стилістична структура кожної мовної одиниці представляє собою складне єдність. Кожне слово передає інформацію денотативного і коннотативного характеру. Перший тип інформації є відображенням об'єктивної дійсності, другий включає в себе емоційний, оцінний, експресивний і стилістично - функціональний компоненти. Всі чотири компонента конотації можуть виступати разом або в різних комбінаціях, або взагалі отсутствовать. Слово має стилістичним компонентом значення або стилістичної конотацією , Якщо воно типово для певних функціональних стилів і сфер мови, з якими воно асоціюється, будучи вжитим в не типових для нього контекстах.
З досліджень Шаховського В.І. (1987) випливає, що лексична семантика слова формується з трьох макрокомпонентів :
Логіко-предметний - Позначає (Називає) денотат, його семиологическая функція - номінативна.
Емотивної - варіюється в двох мовних статусах: денотативная (Значення) і конотативного (Созначения). Семіотичної функцією першого є емоційна номінація денотата - типизированного емоційного стану мовця, а другого -Емоційна репрезентація , Що супроводжує логіко-предметне значення і передавальна емоційне ставлення до відбиваному об'єкту номінації, його окремих ознак.
Функціонально-стилістичний регулює вибір і у вжиток слова, семантика якого відповідає конкретної ситуації мовного спілкування. Остання виступає в ролі денотата цього макрокомпонента, з усіма відповідними ознаками: сфери спілкування, взаємини комунікантів (Регулює референцію вживання слова із ситуацією спілкування і стильовим контекстам).
Таким чином, інформація про доречність/Недоречності вживання мовної одиниці (В тому числі і емотіви) в тієї чи іншої ситуації, про її приналежності до певної сфері спілкування, про характерні тимчасовому і територіальному факторах слова міститься у функціонально- стилістичному компоненті семантики ( макрокомпонентів лексичного значення).
Так як нас цікавить саме даний компонент слова, то далі ми будемо називати його В«стилістичний компонент слова В»і розглядати його у світлі мовного спілкування , (Позначимо стилістичний компонент слова скорочено - СКС).
В залежності від характеру інформації стилістичний компонент має відповідні лексикографічні відображення (Поноси) в словниках , Наприклад,
fml infml BrE AmE derog aprec Law tdmk і тд.
З більш докладно стилістичний компонент буде рас дивимося в Главі 1).
Словники дають такі поноси , Як BrE і AmE , які є стилістичними компонентами слова, відбиваючи варіантність англійського мови.
Характер інформації, яку несуть мовні одиниці з такими позначками, визначає характер ситуації і характер вживання даної одиниці, тобто слова з посліду BrE/AmE явно вказують на приналежність нації, країні (BrE буде вживати британець, а AmE американець). А там де мова йде вже про взаємодії двох націй, спливає культурний аспект, який ніяк не можна ігноріровть.
Вивчення іноземного мови повинно долучати до іншої національної культурі. Оволодіння граматичної системою автоматично вимагає закріплення у свідомості нової сітки ототожнень і відмінностей. Це означає, що в процесі навчання іноземним мовам в першу чергу необхідно навчати культурі іншомовної мови (інформацію про яку можна дізнатися із значення і стилістичного компонента слова). А оволодіння всіма елементами мови дає сукупність знань і вмінь, необхідних для реалізації мовного спілкування.
Відсутність належної уваги до культури спілкування в практиці викладання іноземного мови призводить, з одного боку, до численних помилкам у мовленні , Помилок, які порушують комунікацію, викликаючи у носіїв мови реакцію, відому в лінгвістиці, як В«культурний шок В», а з іншого сторони до значного зниження знівечилась мови мовця іноземною мовою.
Отже, необхідно розвивати комунікативну компетенцію у які вивчають іноземний мову. У носіїв мови вона формується в основному в процесі соціалізації, дає йому можливість регулювати своє мовне поведінку в відповідно з нормами, прийнятими в даній мовній спільності. Вивчають ж іноземний мову позбавлені можливості осягати мову в процесі соціалізації, тому для того, щоб навчитися регулювати своє мовне поведінку, необхідно знати аспекти культури спілкування і володіти ними, щоб мовне вплив було ефективним і сприяло успішної та результативною комунікації.
В даний час виникла необхідність формування мовної компетенції, що припускає не тільки формування стійкої сітки реалій іноземного мови, але й формування уміння використовувати одиниці і структури мови відповідно з ситуацією, створюючи ефективні умови комунікації. Отже в процесі навчання англійській мові доцільним буде вивчати не просто нову лексику, але і забарвлення слова, а так само його функціонування в пр...
