ЗМІСТ
В§ 1. Визначення як другорядний член речення
В§ 2. Ознаки визначення як другорядного члена речення
В§ 3. Різновиди визначень в російській мові з точки зору зв'язку з визначеним словом
В§ 4. Різновиди визначень з точки зору предикативного
В§ 5. Огляд літератури про неузгоджених визначеннях і додатках
В§ 6. Роль субстантивних визначень в мові
В§ 7. Завдання роботи. Матеріал для дослідження
В§ 8. Місце В«Повісті про життяВ» у творчості Г.К. Паустовського
В§ 9. Мета і методи дослідження
ГЛАВА І. Аналіз неузгоджених субстантивних визначень в В«Повісті про життяВ» К.Г. Паустовського ....................................... с.22
В§ 1. Визначення, виражені одиночними відмінковими і прийменниково-відмінкові формами
В§ 2. Визначення, виражені субстантівние словосполучення
В§ 3. Позиції невідокремлені та відокремлених субстантивних визначень
В§ 4. Морфологічна характеристика субстантивних неузгоджених означень
В§ 5. Двочленні та багаточленні сурядні ряди субстантивних неузгоджених означень
В§ 6. Змішані сурядні ряди субстантивних визначень, виражених керованими неузгодженими означеннями і додатками
В§ 7. Тематична характеристика визначуваних слів - прозивних і власних імен
В§ 8. Роль неузгоджених субстантивних визначень в В«Повісті про життя В»К.Г. Паустовського
ГЛАВА ІІ. Аналіз додатків в В«Повісті про життяВ» К.Г.
В§ 1. Співвідношення узгоджених і прилеглих додатків
В§ 2. Одиночні невідокремлені та відокремлені узгоджені програми та їх позиція
В§ 3. Поширені відокремлені і невідокремлені додатки і їх позиція
В§ 4. Прозивні і власні імена як узгоджені додатка. Семантика прозивних додатків
В§ 5. Двочленні та багаточленні сурядні ряди додатків
В§ 6. Ряди визначень, виражені додатками і неузгодженими означеннями
В§ 7. Семантична характеристика визначуваних слів - власних імен та прозивних
В§ 8. Семантична приналежність примикають неузгоджених додатків
В§ 9. Способи включення неузгоджених додатків в текст
В§ 10. Роль додатків в В«Повісті про життяВ» К.Г. Паустовського
В§ 11. Додатки з союзом В«якВ» в В«Повісті про життяВ» К.Г. Паустовського
ГЛАВА ІІІ. Роль невідокремлені та відокремлених субстантивних визначень в В«Повісті про життя В»К.Г. Паустовського ..................... с.65
В§ 1. Функції невідокремлені субстантивних визначень в В«Повісті про життяВ» К.Г. Паустовського, виражених одиночними словоформами і словосполученнями, що включають: а) загальні субстантиви; б) власні субстантиви
В§ 2. Функції відокремлених субстантивних визначень в В«Повісті про життяВ» К.Г. Паустовського, виражених одиночними словоформами і словосполученнями, що включають: а) загальні субстантиви; б) власні субстантиви
ВИСНОВОК ................................................................... С.83
В§ 1. Види субстантивних визначень в В«Повісті про життя В»К.Г. Паустовського
В§ 2. Субстантивні визначення в позиції відокремлення і без нього
В§ 3. Одиночні субстантивні визначення та їх сурядні ряди
В§ 4. Роль субстантивних визначень в В«Повісті про життя В»К.Г. Паустовського
Таблиця 1. Типи неузгоджених означень в В«Повісті про життя В»К.Г. Паустовського
Таблиця 2. Типи додатків в В«Повісті про життяВ» К.Г. Паустовського
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................ с.86
ВСТУП
В§ 1. Визначення як другорядний член речення
В історії російської граматики питання про визначення як про один з членів пропозиції далеко не новий і мав різні рішення.
Як відомо, в якості основних напрямків вчення про другорядні членах пропозиції виділялося два: розгляд другорядних членів за значенням і за увазі синтаксичного зв'язку з іншими словами. І в тому і в іншому випадку в Як другорядних членів виділяються визначення, доповнення та обставини. Але один і той же член пропозиції при різних підходах до класифікації визначається по-різному, так як підстави для виділення приймаються різні.
Різний підхід при виділенні другорядних членів речення можна продемонструвати на наступному прикладі. У словосполученні дім батька слово батька є визначенням, якщо воно розглядається за значенням чи за функції, яку воно виконує по відношенню до слова будинок. Але це ж слово буде вважатися доповненням у разі, якщо враховується лише характер синтаксичного зв'язку з іменником будинок . Ці два напрямки у вченні про другорядних членах речення отримали назви формального (класифікація за характером синтаксичної зв'язку) і логічного (класифікація за значенням).
Початок логічного спрямування у вченні про другорядні членах речення було покладено в працях А. Х. Востокова і Н.І.Греча. У них і з'являються терміни В«ДодатокВ» і В«визначенняВ». Особливістю даного навчання було те, що в розряд визначень включалися також члени речення, які в сучасній граматиці визначаються як обставини.
А.А.Потебня бачив основу для правильного розуміння другорядних членів речення В«у синтезі їх значення і синтаксичного вживання В»[1]. З його точки зору, неможливо зрозуміти граматичну структуру речення без поняття другорядних членів речення та частин мови, так як В«перше передбачає врахування синтаксичного вживання, а друге - лексико-морфологічні засоби вираження В». [2] Так, визначення, яке буває і при дієслові ( залишився бідний ), і при іменник ( бідна людина ), вчений визначає до складу присудка. У поєднанні такий добрий слово такий виступає, з його точки зору, як визначення до визначення. Таким чином, визначення другорядних членів речення тільки за значенням уявлялося А.А. Потебне неспроможним.
Д.Н.Овсяніко-Куликовський об'єднав логічну класифікацію з формальною і ввів поняття фіктивного визначення (будинок сестри). Іменник у непрямих відмінках при дієслові або імені він визначає як доповнення.
А.М.Пешковский в двох перших виданнях своєї праці В«Російський синтаксис у науковому освітленніВ» зберігає терміни В«визначенняВ», В«додатокВ» і В«обставинаВ», але вкладає в них формальна зміст. Так, визначення він розглядає як согласуемой прикметник, дієприкметник або займенник. Доповнення - це кероване іменник, а обставина - це примикає прислівник, дієприслівник або інфінітив. При характеристиці членів речення він враховує передусім тип підрядного зв'язку, тому у наступних виданнях своєї праці А.М.Пешковский відмовляється від термінів В«визначенняВ», В«додатокВ», В«обставинаВ» і говорить про членах пропозиції керованих, узгоджуваних і примикають. Таким чином, він визначає члени речення як прийшли в рух частини мови.
Зі Згодом було визнано, що граматика нерозривно пов'язана з лексикою. В конкретних словосполученнях і пропозиціях граматичні значення слів пов'язані з їх лексичними значеннями і тому однотипні в граматичному відношенні конструкції можуть виконувати різні функції. Наприклад, словосполучення говорити з людиною і говорити з хвилюванням однотипні в граматичному відношенні, але мають в своєму...
