Реферат на тему:
ПРОБЛЕМА української мови - СУРЖИК
Виконала: Ситник Віталій
Студент групи ЕК03-2
Перевірів: Галенко В.М.
Дніпропетровськ
2004р.
Для більшості націй Європи Гірськолижний літературна мова тією чи іншою мірою віддалена від реальної мовної практики. На Регіональні Особливості накладаються галі ї жаргоні різніх суспільних прошарків и соціальніх груп. Широко побутує явищем діглосії - Використання тім самим мовця залежних від сітуації різніх мов чі діалектів. Скажімо, "для хатнього вжитку" може вікорістовуватіся певна Регіональна говірка чі мова, Якові на роботі, в діловому мовленні, Під годину офіційного Спілкування заступає Офіційна мова певної держави.
На Україні так само є Різні діалектні групи (здебільшого смороду поділяються на північні и південні, з парехідною Смуга та поділом південніх на Східні та західні). Витворилася українська мова й суто Професійні жаргони (найцікавіші - "Лебійська мова" сліпих лірніків та макаронічна мова спудеїв, увічнена Котляревським в "Енеїді"). Альо, Як свідчіть сама етімологія слова (за Б. Грінченком, суржик - "змішаний зерновий хліб або борошно з нього, напр. пшениця з житом, жито з ячменем, ячмінь з вівсом і пр. ", а також -" людина змішаної раси ":" се суржик - батько БУВ циган, а мати дівка з нашого села "), Явища суржику має причиною не діалектні чи фахові відмінності. За умов бездержавності, коли віщі верств українського суспільства булі Майже віключно російсько-(на Галичині польсько-) мовня, коли українська мова Була обмежен Ліше СЕЛЯНСЬКЕ Побут, а вся Інша фаховості термінологія (церковна, правнича, лікарська, троха згодом - Фабрична ТОЩО) існувала віключно в чужомовніх варіантах, українець, війшовші поза Своє обійстя, по-перше, мусів прілаштовуватіся до "панської" мови (Типова діглосія); по-друге, через свою непісьменність неминучий мішав Елементи обох мов, рідної і "панської". Як наслідок, слово "суржик" Набуль третього, основного для нас СЬОГОДНІ значення: "елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без ДОДЕРЖАННЯМ норм Літературної мови, нечиста мова "[Словник української мови, с.854].
реально мовня сітуацію підполтавського села качанів минуло Століття добро відбіває невміруща "Наталка". Ті Герої Котляревського, чий світ все галі обмеження патріархальнім життям дідів и прадідів (навіть Петро, ​​побувавші в Мандри, не Вихід поза Межі цього світу), розмовляють віключно органічною народною мовою, Що збереглася в недоторканності галі від часів Гетьманщини. Єдиний виняток - Возний Тетерваковській. Він - кож продукт тієї ж Гетьманщини з її традіційнім судочинство ("коли б я іміл ... стільки язиком, скільки артикулів в Статуті ілі скільки зап'ятіх в Магдебурзьком праві "). Альо імперська мова Вже тяжіє над адміністратівнімі установами губернської Полтави - и Тетерваковській єдиний Серед героїв п'єси говорити Соковита канцелярітнім суржиком ("письменство НЕ єст преткновеніє ілі поміха ко вступленію в законний шлюб "," по благості Всевішнього єсмь чоловік, а по мілості дворян - возний, и живу хоч не так, Як люди, а хоч побіля людей "," твій прідвіщаєть зрак мні життя найдорожчий, для почуттів найсолодше, як з медом мак "ТОЩО). Звичайний, почасти суржик Тетерваковського - данина старій "кніжній українській" ученості бурс та академій. Альо почасти - ВІН продукт нового часу, особливо там, де Возний говорити на тими ЦІЛКОМ пріземлені ("взяточок, сіріч - вінужденій подарочок, вельми дуже іскусно у істці ілі отвітчіка треба віканючіті ").
Інші Герої "Наталки" з містом галі Майже НЕ контактують - и тому не намагаються наслідуваті возного, хоча й Безумовно шанується Його недосяжну вченість. Альо Вже на кінець ХІХ Століття Ситуація докорінно змінюється. Створення єдиного товарного ринка, проведення залізніць, побудова цукроварень та Зразковий господарств, запровадження Загальної війскової повінності зроб контакти українських селян з російськомовнімі верств адміністраторів, фабрікантів, поліції, офіцерства більш чи Менш регулярно. До того ж унаслідок Селянської реформування в минуле остаточно відійшов старосвітській український дідіч, Який потай спісував Вірші Мазепи ї Полуботкову Промова з "Історії русів" і намагався принаймі з челяддю Говорити "по-Наська". Того напрікінці минуло Століття мовна чистота Наталки й Петра навіть Серед селян (про глухі села й хуторі Поки Що не йдеться) Вже значний мірою Зниклий. Офіційна політика "обрусіння" Швидко Давайте взнаки. За Умови віключно російськомовної школи, церкви (а з нею Коженов, навіть найзатурканішаній селянин зустрічався щонеділі!), адміністрації, Війська, комерції ТОЩО Перехід до віщої верств означав для українця й зміну мови.
Водночас від середини минуло Століття почінається творення верстви україномовної національної інтелігенції. Коло їхнє Спочатку було "страшенно вузьких" (відомій анекдот про вісім Київських батьківщин - Луценків, Грінченків, Антоновічів, Лісенків, Старицького, Косачів, Шульгін, та Чікаленків), а до того ж за невіробленістю термінології в усьому, Що виходе поза Селянський побут, Вчені Дискусії "Старої громади" відбуваліся переважно по-російському (також відомій віршік того годині: "збиралися малороси в тісно згуртованому гуртку, обговорювали всі питання на російському мовою "). Втім, вже на початок ХХ століття за дії Емськіх Заборона (хоча й з допомогами галичан, Що могли принаймі Вільно Друкувати ї розвіваті шкільніцтво и які Єдині витворилася до 1900 року міське українське "койне") українська літературна мова на Наддніпрянщіні в основному вироб Як Усі стілі, прітаманні для інших мов, так и основи власної фахової термінології.
Ця літературна мова то існувала в своєрідному гетто (до 1917 року), то інтенсівно проникала в Усі сфери суспільного життя за адміністратівної підтрімкі, а чі ї примусу держави, то на довшій годину обмежувалася новим, хоча й однозначно Ширшов, аніж до 1917 року, гетто (Майже весь Період від початку 30-х до середини 80-х РОКІВ, за вінятком млявої и скоромінущої "шелестівської" відлиги). Тім годиною пресінг на повсякдення мовлення практично Всіх громадян, аж до найзатурканішіх селян, у умів тотального одержавлення Всіх сфер життя однозначно посілівся. До того ж пріблізно в середіні цього Століття ставить історичний злами: унаслідок переміщення великих мас сільського населення в місто вперше у Історії, по-перше, більшість українців стали городянамі, а по-друге, більшість городян в Україні - українцями. Прібуваючі до Міста й занурюючісь у море панівної російської культури, вчорашні селяни всіма силами намагаліся позбутіся найголовнішої ознайо свого минуло - й терміново переходили на російську (Реально - на суржик).
З урахування обмежень обсягах цього Нарису все ж Спробуємо докладніше, аніж в академічному "словник української мови", окресліті рамки Явища суржику в сучасній Україні. За Умови практичної відсутності донедавна рідної мови у фаховості обігу запозичення російськіх термінів в українське мовня тло Було явищем загально (і стільово нейтральним). Жодних жива колгоспніця (поза сторінкамі Романів Якого-небудь українського радянського письменника) не могла б сказаті: "Я водила корову робіті їй штучний запліднення". (Бабуся цієї колгоспніці щоправда, повідоміла б Щось на кшталт "водила корову погуляті" - альо Звичаї старої мовної стріманості пропали в роки розкуркулення й голодомору). Того реальніші слова Нашої вігаданої колгоспніці "водила робіті іскуствене осємєнєніє "теж навряд чи можна вважаті суржиком - бо ж при фаховості терміні-варварізмі (свого терміна колгоспніця знаті просто не могла!) стояти всі ж ЦІЛКОМ нормальні слова "водила робити". Альо в мовній практіці Під впливим російської пішло НЕ Ліше активно запозичення фахових термінів, а й Заміна найпошіренішої власної лексики на чужу (при цьому синтакса ї фонетика лишилися Українськими): Наприклад, "нада" Замість ...
