міністерство загальної та професійної освіти російської федерації
красноярський державний університет
кафедра загального мовознавства і риторики
поліпредикативних одиниці в сербському перекладі роману М.Е.Салтикова - Щедріна
В«Господа ГоловльовиВ».
Дипломне твір
студентки факультету
філології та журналістики
коголь Світлани Валеріївни
допущена до захисту
В«___В» ________________1999 м.
Науковий керівник С.А.Агапова
канд. філол. наук, доцент
Завідувач кафедрою А.П.Сковородніков
В«___В» ________________1999 р. професор, доктор філол. наук
Красноярськ 1999
Зміст.
0.
1. Глава 1. Типологія пропозицій ...................................... 5
1.1 Пропозиція як одиниця синтаксису .......................... __
1.2 Складне пропозиція в сучасній російській мові: теорії і класифікації .............................................. 7
1.3 Складне пропозиція в сербській мові ........................ 23
2. Глава 2. М.Е.Салтиков - Щедрін ................................... 34
2.1 Мова творів М.Е.Салтикова - Щедріна ............. __
2.2 Роман В«Панове ГоловльовиВ» ....................................... 37
3. Способи передачі складних пропозицій з російської мови на сербську мову в романі В«Панове ГоловльовиВ» ..................... 39
3.1 Складнопідрядні пропозиції ................................. __
3.2 Складносурядні пропозиції ................................. . .47
4. Висновок .................................................................. 53
5. Бібліографія .............................................................. 54
5.1 Джерела .................................................................. __
5.2 Словники та довідники ................................................ __
5.3 Список літератури ...................................................... __
6. Додаток 1 ............................................................... 61
7. Додаток
Об'єктом дослідження даної роботи є складні речення в сербському перекладі роману М.Е.Салтикова - Щедріна В«Господа ГоловльовиВ», перекладеного з російської мови Ісидор Секуліч в 1949 році.
Вибір теми обумовлений недостатнім освітленням даної проблеми в російській і югославській сербістіке, а також переважанням у романі складних синтаксичних конструкцій.
Метою роботи є комплексний опис складносурядних і складнопідрядних речень в російській і сербській мовах і виявлення закономірностей передачі російських поліпредикативних одиниць в сербському перекладі, їх структурне оформлення.
Відповідно до заданою метою в роботі поставлені наступні завдання:
Г? Визначити критерії виділення складносурядних і складнопідрядних речень як синтаксичних утворень;
Г? Вивчити структурно - Семантичні особливості складносурядних і складнопідрядних речень у російською мовою і сербському перекладі роману В«Господа ГоловльовиВ»:
Г? Визначити частоту вживання складносурядних і складнопідрядних речень у тексті оригіналу і тексту перекладу;
Г? Описати засоби зв'язку між предикативними одиницями складного речення в російській і сербській мовах.
В роботі використовувалися методи системно - структурного та функціонального аналізу в рамках порівняно - порівняльного підходу.
У вітчизняному мовознавстві є багатий дослідницький матеріал, присвячений складного пропозицією в російській мові: роботи Ф.І. Буслаєва по граматиці російської мови (В«Досвід історичної граматикиВ»), які через сто років читають як лекції в університетах і педагогічних інститутах; А.А.Потебни з російської граматики (В«З записок з російської граматики В») і сопоставительному синтаксису східно-слов'янських мов; А.А.Шахматова по сучасному російському літературній мові і синтаксису російської мови (В«Синтаксис російської мовиВ»); А.М.Пешковский з російської граматики російської мови в загальному і по синтаксису в Зокрема (В«Російський синтаксис у науковому освітленніВ»); Ф.Ф.Фортунатова по порівняльно-історичного мовознавства (В«Порівняльне мовознавствоВ»); роботи В.Виноградова з історії російської літературної мови (В«Дослідження з російської граматики В»); В.А.Белошапковой, присвячені синтаксису російської мови (В«Складне речення в сучасній російській мовіВ» та ін; в сербській мові - навчальні посібники з сербохорватської мови П.А.Дмітріева, Г.Ш.Сафронова, Т.П.Поповой, І.В.Арбузовой. У югославському мовознавстві це роботи Р.Мароевіча, А.Мілутіновіча та ін
Робота складається з Вступу, трьох розділів, Висновків, додається бібліографічний список і два Додатки у вигляді статистичних таблиць, складених на основі 432 одиниць досліджуваного тексту.
Робота була апробована на XVIII наукової конференції факультету філології та журналістики, присвяченій 200-річчю А.С.Пушкіна, а також на Других параславянскіх читаннях, опублікованих у збірнику наукових тез В«Сибірська локальноетніческая ситуація в кінці ХХ століття В»в 1998 році.
1. Глава 1
1.1. Пропозиція як одиниця синтаксису.
Складність, багатоаспектність пропозиції ускладнює вироблення його визначення. Існує безліч визначень цієї синтаксичної одиниці, до яких продовжують приєднуватися нові. Адекватне визначення повинно містити вказівку на родову приналежність визначається явища, і, разом з тим, в ньому повинні бути відзначені ті з безлічі притаманних йому властивостей, які обумовлюють специфіку саме даного явища, складаючи, таким чином, його сутність.
В історії розробки російського синтаксису можна відзначити спроби визначення пропозиції в плані логічному, психологічному та формально-граматичному.
Представник першого напрямки Ф.І. Буслаєв визначав пропозицію як В«судження, виражене словами В». [Буслаєв, 1959, с.258]
Буслаєв так само вважав, що В«в мові знаходять своє вираження точне відображення і вираження логічні категорії і відносини В». [Буслаєв, 1959, с.270].
Виходячи з того, що В«Граматичне речення зовсім не тотожне і не паралельно з логічним судженням В», представник другого напрямку А.А. Потебня розглядав пропозиція як В«психологічний (не логічне) судження за допомогою слова, тобто з'єднання двох уявних одиниць: пояснюване (психологічного суб'єкта) і роз'яснював (психологічного предиката), що утворюють складне речення В». Істотною ознакою пропозиції він вважав наявність у ньому дієслова в особистій формі. [Потебня, 1958, с. 81-84].
Ф.Ф. Шахматов побудував свою теорію пропозиції на логіко-психологічної основі і так визначив пропозиція: В«Пропозиція - це одиниця мови, сприймана мовцем і слухаючим як граматичне ціле, що слугує для словесного вираження одиниці мислення В». Психологічною основою пропозиції Шахматов вважав поєднання уявлень в особливому акті мислення [Поспєлов, 1990, с. 127].
Основоположник формально-граматичного напряму Ф.Ф. Фортунатов розглядає пропозицію як один з видів словосполучення: В«Серед граматичних словосполучень, що вживаються в повних пропозиціях мови, пануючими є в російській мові ті саме словосполучення, які ми в праві назвати граматичними пропозиціями, тому вони містять у собі, як частини, граматичне підмет і граматичне присудок В»...
