Зміст 2 3
1 Теоритические основи дослідження компліменту як малої форми епідейктіческой мови .......................................... 6
1.1 Етимологія слова комплімент .............................................. 7
1.2 Історія вивчення компліменту .......................................... 13
1.3 Комплімент як компонент риторичного ідеалу ......... 23
2 Практичний аналіз компліменту як риторичного жанру. 31
2.1 Аналіз результатів анкетування .................................... 32
2.2 Класифікація компліментів ............................................ 37
2.2.1 Прямий комплімент. ........................... ............................ 38
2.2.2 Непрямий комплімент. ........................... ....................... 44
2.2.3 Комплімент-антитеза. .......................... ........................... 50
2.2.4 Комплімент-відповідь. .......................... ................................. 52
55 58
Список джерел: ............................................ .................. 68
Список літератури: ............................................ ................... 69
Словники-джерела: ........................................... ................... 82
Введення.
В останні роки надзвичайно актуальним стало питання про національної ідентичності, про шляхи до відкритого демократичного суспільства, про інтеграції в Європейське Співтовариство. У зв'язку з цим зріс інтерес до процесу міжособистісної і міжкультурної комунікації, до способів досягнення ефективності спілкування. Предметом нашого дослідження став один з невід'ємних компонентів сучасної комунікації, засіб гармонізації міжособистісної взаємодії - комплімент.
Компліментом цікавляться різні області наукового знання: психологія, соціологія, лінгвістика. Віддає йому належну увагу і риторика - наука про засоби і способи переконання. У сучасних дослідженнях з риторики комплімент включається в систему жанрів епідейктіческой мови. Однак фундаментальних досліджень, що дають уявлення про компліменті як про риторичному жанрі і про його специфіку, практично немає.
Мета нашої роботи - виявити специфіку мовної структури компліменту як риторичного жанру.
Для цього нам необхідно вирішити ряд завдань:
ВЁ Розглянути семантику й етимологію даного нас поняття;
ВЁ простежити історію вивчення компліменту;
ВЁ розглянути особливості компліменту в аспекті риторичного ідеалу і з'ясувати, чи володіє він національною специфікою;
ВЁ провести класифікацію та виявити основні особливості компліменту як риторичного жанру.
Робота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатка, списку джерел та списку використаної літератури.
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначаються цілі та завдання дослідження.
У першому розділі - В«Теоретичні основи дослідження компліменту як малої форми епідейктіческой мови В»- розглядається семантика та етимологія поняття В«компліментВ», простежується історія його вивчення. Виявляються основні особливості національних характерів російських і латишів, що знаходять своє відображення в риторичному ідеалі, компонентом якого є комплімент. У першій частині роботи висувається гіпотеза про національну специфіку компліменту, справедливість якої перевіряється методом анкетування.
У другому розділі - В«Практичний аналіз компліменту як риторичного жанру В»- складається з аналізу анкетних даних, класифікації і виявленні основних особливостей компліментів, витягнутих з розмовної мови, журнальних статей та художньої літератури.
У додатку наводиться анкета та діаграми статистичних результатів анкетування.
Глава 1
Теоритические основи дослідження компліменту як малої форми епідейктіческой мови. 2.1Етімологія слова комплімент.
Розгляд особливостей компліменту нам представляється доцільним почати з визначення семантики та етимології відповідного поняття.
В«Словник сучасної російської літературної мови В»в 17-ти томах дає наступне тлумачення: В«Комплімент - похвала, викликана прагненням сказати люб'язність або полестити комусь В» [ССРЛЯ 1956 5т.: 1262]. Таким чином, комплімент тут виступет синонімом похвали і лестощів. Однак у тлумачних словниках, виданих ще до 1917 року, компліменту дається дещо інше визначення: В«Комплімент - чемні слова, виражені усно або письмово; вітання В» [Словник церковно-слов'янської і російської мови 1867: 406]. АВ« Новий і повний російсько-франко-німецький словник, складений і доповнений за словником Росiйской Академії В»1813 року під компліментом розуміє ще й уклін [Новий і повний російсько-франко-німецький словник 1813: 567]. З цього випливає, що в 19 столітті комплімент ототожнювався як з ввічливими словами, так і з привітанням і поклоном.
Щоб пояснити ці розбіжності в тлумаченні одного і того ж поняття, простежимо етимологію даного слова. Аналіз наявних в нашому розпорядженні словників, дозволяє представити її таким чином.
Спочатку з латинської мови Старофранцузька [Dictionaire Г©tymologique et historique de la Langue FranГ§aise 1996: 186] і староіспанському [Das HerkunftswГ¶rterbuch 1989: 386] був запозичений дієслово complД“re , утворений від дієслова plД“re префіксальним способом. Він означає 'наповнювати', 'заповнювати', 'Вселяти', 'сповнюється', 'Виконувати', 'здійснювати', 'Завершувати', 'виконувати' та ін [Латинсько-російський словник 1986: 217 - 218]. В іспанській мові в Внаслідок деривації дієслова complir зі значеннями 'виконувати', 'виконувати', виникло іменник complimientо - 'виконання', 'Виконання' [ Іспансько-російський словник 1988: 246]. Трохи пізніше до них приєдналися переносні значення 'достаток', 'надмірність', 'Перебільшення' [Das HerkunftswГ¶rterbuch 1989: 386]. Вони були утворені, очевидно, від латинського прикметника plД“num зі значеннями 'повний', 'Наповнений', 'сповнений' [Латинсько-російський словник 1986: 217]. Враховуючи темперамент південців і їх схильність до перебільшень, похвалам і лестощів, лексема cоmplimientо стала отждествляться з проявом ввічливості, вихованості і поваги до інших. В кінці кінців негативна конотація змінилася позитивною зі значенням 'ввічливі, чемні слова', 'свідоцтво люб'язності, галантності' і використовувалася, в основному, в придворному церемоніалі [Das HerkunftswГ¶rterbuch 1989: 386]. Очевидно тоді ж під компліментом стали розуміти ще й вітання. Можливо, вітання та уклін в свідомості людей того часу ототожнювалися, оскільки перше незмінно супроводжувалося другим.
Слід зазначити, що сьогодні дієслово complir і іменник cоmplimientо дещо видозмінилися. Це об'яснятеся тим, що архаїчний префікс com-змінився на префікс cum-[ Латинсько-російський словник 1986: 217].
У французькій мові дієслово complir зі значеннями 'закінчувати', 'Завершувати' проіснував до кінця 16 століття. Потім, в результаті деривації виникло іменник compliment зі значеннями 'завершення', 'Закінчення' [Dictionaire Г©tymologique et historique de la Langue FranГ§aise 1996: 186]. Для другого значення - 'ввічливі, чемні слова '- вихідної з'явилася лексема іспанської мови complimientо (сьогодні - cumplimientо ) [Nouveau Dictionaire Г©tymologique et historique 1981: 185]. Перше зафіксоване вживання цього значення належить до 1604 [Nouveau Dictionaire Г©tymologique et historique 1981: 185]. А перше употребеленіе слова комплімент в значенні 'уклін', 'вітання' - до 1634 [Nouveau Dictionaire Г©tymologique et historique 1981: 185].
Широке поширення мистецтво компліменту як обов'язко...
