Нікітін О.В.
В зазначений період старий наказним мову вже діяв як злагоджений механізм, мав і виробляти свої установки і розповсюджував їх далеко за межі адміністративно-правовій галузі. Разом з ним росли і розвивалися функції ділової писемності, чиї норми складалися на основі московської наказовій традиції. Судебник XV-XVI ст. і Соборне укладення 1649 р. зміцнили становище ділового мови, притягаючи до нього наявні діалектні різновиди та змушуючи їх підкорятися московським правилам. Це призвело до деякої уніфікації у сфері В«ДіловогоВ» будівництва і закріпило його норми. Хоча, зауважимо, місцеві елементи в регіональній діловій писемності та мікрожанри продовжують існувати аж до кінця XVIII ст., але вони вже не відіграють істотної ролі у формуванні традиції В«піддячого наречияВ», хоча і привносять в неї колоритні деталі1. Можна погодитися з думкою С. І. Ожегова, який висловив у своїх лекціях таке судження: В«У Московській Русі ділова мова значно розширив свої функції, він став діловим усним (тут і далі курсив наш. - О. Н.) мовою. Починаючи з XIV в., нам відомо багато грамот московських князів. Ділова мова був широко поширений по території Московської Русі (Сибір, Архангельськ, Астрахань). Ясно, що були і місцеві особливості, але ці відхилення від державного мови незначні. Державний ділова мова уніфікується, причому це відбувалося не самопливом. Указ Олексія Михайловича про те, як треба писати імена в челобітью, допускає відомі відступу в орфографії імен та прізвиськ. Це вимагало єдності в написанні. Московський ділова мова розширює межі свого застосування з XVI в., застосовуючись в описі подорожей, в приватному листуванні, листуванні Івана Грозного, Уложенні 1649 р., як би витісняючи книжково-літературна мова В»2.
Таким чином, ділова мова в XVI-XVII століттях отримує статус загальнодержавного кошти письмового спілкування і, завдяки своїм широким функціональним можливостям, впл
иває на ментальність.
В«Людський фактор В»в діловій писемності займає одне з провідних місць. Автор як творець такого тексту стає центральною фігурою В«наказногоВ» спілкування. З'явилися азбуковники і інші нецерковні книги дають навички світського ділового етикету, навчають правилам громадянської поведінки. Великого значення набуває торгівля. Виникає театр. Ускладнюється вся система соціокультурних та суспільних зв'язків, що вимагають іншого, більш сучасного вираження своїх потреб.
Ділова писемність - і це одне з її основних достоїнств - легко адаптується до зовнішнім чинникам впливу та обслуговує в тій чи іншій мірі зарождавшиеся традиції.
З величезної кількості утилітарних текстів велике місце займають документи, пов'язані з тяжбеннимі (слідчими) справами. Це говорить і про активну роль регіональної судової канцелярської системи, і про те, що вона сприймала московські традиції і вела активну письмову роботу по узаконенню нових установок, які отримали з часом свої словесні стандарти.
трафаретний наказовий словесності в таких справах дозволяла бачити в її структурі як загальні компоненти, так і виокремлювати індивідуальна творчість. Але в офіційному документі не завжди можна виявити авторський слід, так як традиція вимагала певної схеми. Виходити за її межі можна було лише в особливих випадках, наприклад, коли розбиралися процеси, пов'язані з посяганням на життя царя і його оточення. Такі випадки ретельно вивідувати і фіксувалися, а учасники подібних В«змовВ» оголошувалися государевими злочинцями.
Була розроблена ціла діловодного система, сконцентрована на фіксації і дослідженні саме цій області правопорушень. Подібні джерела були опубліковані і відкриті для наукового аналізу досить пізно, в 1910-і рр.., істориком М. Новомбергского і отримали назву В«Слова і справи государевіВ». Вчений відібрав численні процесуальні справи до видання Соборне уложення царя Олексія Михайловича (том 1) і пізніше, по XVII століття включно (том 2). Ця добірка виявилася виключно цінним джерелом з історії суспільних відносин в той далекий час. Але мова даних текстів та супутня орнаментика досі не отримали достатньо чіткого висвітлення. Тільки роботи Б. А. Ларіна3, а пізніше С. С. Волкова4 і деяких інших учених звернули увагу на лінгвістичну бік проблеми. Найважливіше, що можна виявити в цих текстах, - елементи справжнього речетворчества, побутово-ділового мовлення, розмовної мови і просторіччя, які значною струменем увійшли в стандартизовані форми ділових документів.
Їх зовнішні рамки трафаретні і витримані в традиціях наказовий словесності того часу. Ми виділяємо типові вирази письмовій утилітарної мови в записах В«Слів і справ государевихВ». За своїм словесного виразу вони можуть ставитися і до інших жанрів ділової культури. Це, як правило, зачини (а) і кінцівки (б) таких документів, наприклад:
а) В«Г. ц. і в. оскільки М. О?. в. Р. холоп 'твій Володька Татіщев' да подьячішка Поснічка Обрютін' челом' бьют' В»(Слово і діло, 1) 5;В« Г. ц. і в. оскільки М. Ф. в. Р. холоп 'твій Тимошка Поліванов' челом' бьет'. Нинешняго [i] м., 124 р. березень Вь 7 д. ізвещал' тобі р. .. боровскiй казак' Познячко Семенов' на боровскаго ж'на отставленнаго козака на Андрушко, прізвисько В«на ходуВ», а до мені, х. твоєму, чолобитну прінес', а Вь чолобитною його пішет' ... В»(там же, 2). У зачині грамоти, що посилається від імені государя використовувалися архаїчні форми мови церковного походження (писав єси), які обслуговували інший трафарет. В таких випадках наказовий орнамент набував офіційно-ділову тональність, і за складом мовних показників можна було легко визначити, яке походження тексту: місцеве, вже випробувало на той час помітний вплив московських норм ділової писемності, або центральне, що вийшло з стін В«Государевих розрядівВ». Наведемо зразок останнього типу: «³д цього царя ... Вь Лух' Івану Лук'янович Опухтіну. Пісал' єси Кь нам' нин # шняги 124 р. Квітень Вь 6 д .... В»(там же, 6).
б) В«І как' Кь вамь ся наша грамота прідет', і ви б'про козака про Івашка Яковлєва Кь нам' відписали, Вь каком' он' справі нині Вь в'язниці сідіт', і наскільки давно посажен', і яке на нього наша справа сповіщали, і с'тортури, що говорив. Пісан' на Москві літа 7124 Грудень Вь 31 день В»(там же, 3);В« І как' Кь тобі ся наша грамота прідет', і ти б'козака Івашка, виняв' із 'язниці Вь крадіжці, велел' дати на міцну поруку с'записом, що йому надалі воровскіх' слов' не кажучи й не красти. Пісан' на Москві літа 7124 Березень Вь - день В»(там же, 4).
Дані матеріали в достатку відображають В«діловіВ» характеристики тексту перш за все своїми словесними рядами, розташованими в традиційному полі В«піддячого наречияВ». В цих численних фрагментах ми виявляємо повторювані вираження письмового ділового побуту: як загальні, властиві всій утилітарною словесності, так і індивідуальні В«приказиВ» рішення, що вийшли з-під пера конкретного писця. Ця колоритна палітра мовних засобів частіше дуже часто не обмежується введенням в канву документа специфічного В«діловогоВ» слова-терміна, частіше - це саме словесні ряди, які могли і включати в свій склад такі професіоналізми, і уникати їх. Але і в тому, і в іншому випадках словесне вираження підпорядковане нормам В«державногоВ» складу, який проходив апробацію на сторінках численних актових пам'ятників. Ось ті В«ДіловіВ» синтагми, які ілюструють систему письмових засобів утилітарною словесності того часу:
... сідел' де він, Ивань, на бесіді у Богоявленскаго попа в Івана ... (Там же, 1);
... сказали по Іванової казці Забусова ті ж'мови ... (1);
... а животи, р., його перепісав', запечатали до твого р. указу (1);
... і с'до # м'у нього про те було умисне ... (2);
... про то б'он' сказал' правду (2);
І вони сказали, на твою р. .. хресне цілування ... (2);
... супроти його Познячкови ізветной чолобитною разспрашівал' ... (2);
... допрашівал' сторонніх' лю...
