Комісаров В. Н.
1. У широкому сенсі термін В«теорія перекладуВ» протиставляється терміну В«практика перекладу В»і охоплює будь-які концепції, положення і спостереження, що стосуються перекладацької практики, способів і умов її здійснення, різних факторів, що роблять на неї прямий або непрямий вплив. При такому розумінні В«теорія перекладуВ» збігається з поняттям В«перекладознавствоВ».
В більш вузькому сенсі В«теорія перекладуВ» включає лише власне теоретичну частину перекладознавства і протиставляється його прикладним аспектам.
2. Переклад - це складне багатогранне явище, окремі аспекти якого можуть бути предметом дослідження різних наук. У рамках перекладознавства вивчаються психологічні, літературознавчі, етнографічні й інші сторони перекладацької діяльності, а також історія перекладацької діяльності в тій чи іншій країні або країнах. Залежно від предмета дослідження можна виділити психологічне перекладознавство (психологію перекладу), літературне перекладознавство (теорію художнього або літературного перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне перекладознавство і т.д. Провідне місце в сучасному перекладознавстві належить лінгвістичному перекладознавство (лінгвістиці перекладу), що вивчає переклад як лінгвістичне явище. Окремі види перекладознавства доповнюють один одного, прагнучи до всебічному опису перекладацької діяльності.
3. Теоретичну частину лінгвістики перекладу становить лінгвістична теорія перекладу, основні положення якої розглядаються у цьому підручнику. В Надалі викладі термін В«теорія перекладуВ» буде вживатися в значенні В«Лінгвістична теорія перекладуВ» без додаткових застережень. У такому значенні в теорії перекладу розрізняються В«загальна теорія перекладуВ», В«приватні теорії перекладу В»іВ« спеціальні теорії перекладу В».
4. Загальна теорія перекладу - розділ лінгвістичної теорії перекладу, що вивчає найбільш заг
альні лінгвістичні закономірності перекладу, незалежно від особливостей конкретної пари мов, що беруть участь в процесі перекладу, способу здійснення цього процесу і індивідуальних особливостей конкретного акту перекладу. Положення загальної теорії перекладу охоплюють будь-які види перекладу будь-яких оригіналів з будь-якого вихідного мови на будь-який інший мову.
5. Загальна теорія перекладу складає частину лінгвістичної теорії перекладу, поряд з приватними теоріями перекладу, що вивчають лінгвістичні аспекти перекладу з одного даного мови на іншу даний мову, і спеціальними теоріями перекладу, розкривають особливості процесу перекладу текстів різних типів і жанрів, а також вплив на характер цього процесу мовних форм і умов його здійснення. Загальна теорія перекладу дає теоретичне обгрунтування та визначає основні поняття приватних і спеціальних теорій перекладу. Приватні та спеціальні теорії перекладу конкретизують положення загальної теорії перекладу стосовно до окремим типам і видам перекладу.
6. Теорія перекладу ставить перед собою такі основні завдання:
1) розкрити і описати общелингвистического основи перекладу, тобто вказати, які особливості мовних систем і закономірності функціонування мов лежать в основі перекладацького процесу, роблять цей процес можливим і визначають його характер і межі;
2) визначити переклад як об'єкт лінгвістичного дослідження, вказати його відміну від інших видів мовного посередництва;
3) розробити основи класифікації видів перекладацької діяльності;
4) розкрити сутність перекладацької еквівалентності як основи комунікативної рівноцінності текстів оригіналу і перекладу;
5) розробити загальні принципи та особливості побудови приватних і спеціальних теорій перекладу для різних комбінацій мов;
6) розробити загальні принципи наукового опису процесу перекладу як дій перекладача з перетворення тексту оригіналу в текст перекладу;
7) розкрити вплив на процес перекладу прагматичних і соціолінгвістичних факторів;
8) визначити поняття В«норма перекладуВ» і розробити принципи оцінки якості перекладу.
7. Крім теоретичних розділів, лінгвістика перекладу включає розробку ряду прикладних аспектів, пов'язаних з методикою навчання перекладу, складанням і використанням всіляких довідників і словників, методикою оцінки та редагування перекладів, а також різними практичними питаннями, вирішення яких сприяє успішному виконанню перекладачем своїх функцій. Особливу місце серед прикладних задач лінгвістичного перекладознавства займає розробка методів формалізації перекладацького процесу з метою передачі частини або всіх функцій перекладача автоматичному пристрою, тобто здійснення машинного (автоматичного) перекладу. 8. Лінгвістична теорія перекладу є, в першу чергу, дескриптивної теоретичної дисципліною, займається виявленням і описом об'єктивних закономірностей перекладацького процесу, в основі яких лежать особливості структури і правил функціонування мов, що беруть участь в цьому процесі. Інакше кажучи, теорія перекладу описує не те, що повинно бути, а те, що є, що становить природу досліджуваного явища. Разом з тим на основі опису лінгвістичного механізму переведення виявляється можливим сформулювати деякі нормативні (Прескриптивна) рекомендації, принципи і правила, методи та прийоми перекладу, слідуючи яким перекладач може більш успішно вирішувати що стоять перед ним завдання. У всіх випадках науковий аналіз спостережуваних фактів передує нормативним приписами.
9. Нормативні рекомендації, що виробляються на основі лінгвопереводческіх досліджень, можуть бути використані як в практиці перекладу, так і при підготовці майбутніх перекладачів. Уміння користуватися такими рекомендаціями, модифікуючи їх залежно від характеру тексту, що перекладається і умов і завдань конкретного акту перекладу, становить важливу частину перекладацької майстерності. Знання нормативних вимог не припускає бездумного, механічного виконання цих вимог перекладачем. Переклад в будь-якому випадку представляє собою творчу розумову діяльність, виконання якої вимагає від перекладача цілого комплексу знань, умінь і навичок, здатності робити правильний вибір, враховуючи всю сукупність лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Облік подібних факторів відбувається багато в чому інтуїтивно, в результаті творчого акту, і окремі перекладачі в різній мірою володіють умінням успішно здійснювати процес перекладу. Високий ступінь такого вміння називається мистецтвом перекладу.
10. Будучи лінгвістичної дисципліною, лінгвістична теорія перекладу широко використовує дані і методи дослідження інших розділів мовознавства: граматики, лексикології, семасіології, стилістики, соціолінгвістики, психолінгвістики та ін Для загальної теорії перекладу особливу важливість представляє поширення на її об'єкт общеязиковедческіх постулатів про мову як знаряддя спілкування, про мову як систему і як сукупності мовних реалізацій, про двупланово-сті одиниць мови, про ставлення мови до логічних категорій і явищ реального світу.
11. Переклад-це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіки прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого і мається на увазі сенсу у висловленні й тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших факторах, що визначають комунікативну поведінку людини.
12. Важливим методом дослідження в лінгвістиці перекладу служить порівняльний аналіз перекладу, тобто аналіз форми та змісту тексту перекладу в зіставленні з формою і змістом оригіналу. Ці тексти являють собою об'єктивні факти, доступні спостереженню і аналізу. У процесі перекладу встановлюються певні відносини між двома текстами на різних мовах (текстом оригіналу і текстом перекладу). Зіставляючи такі тексти...
