РІЗНОМАНІТТЯ ГАЛАКТИК
Галактики - це великізоряні системи, в яких зірки пов'язані один з одним силами гравітації.Існують галактики, що включають трильйони зірок. Наша Галактика - Чумацький Шлях- Також досить велика: у ній більш 200 млрд. зірок. Найменшігалактики містять зірок в мільйон разів менше і швидше нагадують знаходяться вЧумацькому Шляху кульові скупчення, тільки значно більше за розмірами. Крімзвичайних зірок галактики містять у собі міжзоряний газ, пил, а також різніВ«ЕкзотичніВ» об'єкти: білі карлики, нейтронні зірки, чорні діри. Газ вгалактиках не тільки розсіяний поміж зірками, але й утворює величезні хмари(Масою до мільйона мас Сонця), яскраві туманності навколо гарячих зірок,щільні й холодні газопилові туманності. Великі зоряні системи мають масив сотні мільярдів мас Сонця. Найменші з карликових галактик В«важатьВ» всьоголише в 100 тисяч, разів більше Сонця. Таким чином, інтервал мас у галактикзначно ширше, ніж у зірок: самі В«важкіВ» і самі В«легкіВ» зіркирозрізняються по масі менше ніж в 1000 разів. Зовнішній вигляд і структура зорянихсистем також досить різні, і відповідно до цього галактики поділяються наморфологічні типи.
Найближчими до нас і самимияскравими на небі галактиками є Магелланові.
Вони виглядають як дватуманних хмарки, подібно двом відірвався шматочках Чумацького Шляху. Дожаль, в Північній півкулі їх не видно. Але морякам, що плавали в південнихморях, здавна були відомі два невеликих В«хмари які сріблясто світятьсяв гарну погоду на нічному небі. Самим дивним здавалося те, що хмари неміняли свого розташування відносно зірок, вони були немов приклеєні донебу. В ХУ в. моряки називали їх Капська Хмарами. Південний полюс світу, на відмінувід північного, важче знайти на небі, так як поряд з ним немає таких яскравих іприкметних зірок, як Полярна.
А Хмари знаходятьсянеподалік (на відстані близько 20 В°) від південного полюса небесної сфери і утворюютьз ним приблизно рівносторонній трикутник. Таке положення зробило їхоб'єктами, зручними для орієнтування. Однак природа Хмар довго щезалишалася загадкою.
Під час кругосвітньогоподорожі Фернана Магеллана в 1519 - 1521 рр.. його супутник і літописець АнтоніоПігафетта описав Хмари у своїх подорожніх замітках, а після загибелі знаменитогомореплавця він запропонував назвати Хмари Магеллановій - Великим і Малим.
Магелланові Хмаривідносяться до найбільших видимим на небі астрономічним об'єктам. ВеликеМагелланова Хмара (БМО) має протяжність більше 5 В°, тобто 10 видимихдіаметрів Місяця. Мала Магелланова Хмара (ММО) - трохи більше 20. На фотографіяхже, де вдається зафіксувати і слабкі зовнішні райони, розміри Хмар дорівнюютьвідповідно 100 і 6 В°. Якщо світло від БМО зібрати в одну точку на небі, товийде об'єкт, порівнянний за блиском з найяскравішими зірками. Світло від БМОйде до нас 200 тис. років, а від ММО - 170 тис. років.
При дослідженні неба здопомогою сучасних телескопів виявлено безліч галактик, схожих наМагелланові Хмари. для них характерна неправильна, клочковатої форми. У такихгалактиках міститься багато газу - до 50% їх загальної маси. Цей тип називаютьнеправильними галактиками і позначають Ir (від англ. irrеgular -В«НеправильнийВ»). До даного класу відносяться близько 5% всіх відомих зорянихсистем.
Велика МагеллановаХмара одна з найбільш близьких до нас галактик.
Еліптичні галактикискладають 25% від загального числа галактик високої світності.
Їх прийнято позначатилітерою Е (від англ. еlliрtical - еліптичний В»), до якої додається цифра від0 до 6, відповідна ступеню уплощения системи (Е0 - В«шаровіВ» галактики, Е6- Найбільш В«сплюсненіВ»). На фотопластинках вони виглядають як нерезкий коло абоеліпс, яскравість якого швидко спадає від центру. Колір у еліптичнихгалактик червонуватий, так як складаються вони переважно зі старих зірок.Холодного газу в таких системах майже немає, але найбільш масивні з нихзаповнені дуже розрідженим гарячим газом температурою більше мільйона градусів.
Спіральні галактики ззовнішнім виглядом нагадують сочевицю або двоопуклу лінзу. На галактичномудиску помітний спіральний візерунок з двох або більше (до десяти) закручених в однусторону гілок, або рукавів, що виходять з центру галактики диск занурений урозріджений слабосветящіхся сфероїдальних хмара зірок - галс. До цього класуналежить половина всіх спостережуваних галактик.
Позначають спіральнігалактики буквою S. За ступенем структурності (розвиненості) спіральних гілок ізагальній формі їх підрозділяють на типи, звані Хаббловском типами - по іменіамериканського астронома Едвіна Хаббла, який запропонував класифікацію галактик.Системи з гладкими, туго закрученими спіральними гілками відносять до типу Sа. Вних центральна куляста частина (балджа) є яскравою і протяжної, арукава - нечіткі, розмиті. Якщо ж спіралі більш потужні і чіткі, ацентральна частина менш виділяється, то такі галактики належать до типу Sb.Галактики з розвиненою клочковатой спіральною структурою, балдж яких слабопроглядається на загальному тлі, відносяться до типу Sс.
У деяких спіральнихсистем в центральній частині є майже пряма зоряна перемичка - бар. Вцьому випадку до їх позначений після букви S додається В (наприклад, SВс).
лінзовідние галактики цепроміжний тип між спіральними і еліптичними. У них є балдж, гало ідиск, але немає спіральних рукавів. Такі галактики позначаються S0. Серед всіхзоряних систем їх приблизно 20%.
Зустрічаються середгалактик і карликові, які не вписуються в класифікацію Хаббла. Вони вкілька десятків разів менше розмірами і масою, ніж нормальні галактики. Алегалактики-карлики відрізняються від інших не тільки величиною. Життєвий шляхцих зоряних систем настільки своєрідний, що накладає відбиток і навластивості зірок усередині галактик, і властивості галактик в цілому.
Відкриття сімействакарликових галактик розпочалося з 30-х рр.. ХХ ст. В ті часи американськийастроном Харлоу Шеплі виявив два слабкі, ледве помітних скупчення зірок всузір'ях Скульптора і Печі (південну півкулю неба). Природа їх залишаласянеясною до тих пір, поки не були виміряні відстані до них. Слабкі скупченнязірок виявилися позагалактичними об'єктами, самостійними карликовимизоряними система мі дуже низької щільності. Це викликало інтерес до слабкихгалактикам з низькою поверхневою яскравістю, і через деякий час буловідомо вже безліч карликових галактик.
Карликові галактикипозначаються буквою d (від англ. dwarf - В«карликВ»). Їх можна розділити накарликові еліптичні Е, карликові сфероїдальні dSрh (Sph - скорочено відангл. sрhеrе - В«куляВ»), карликові неправильні dIr і карликові блакитнікомпактні галактики dBCG (тут ВСG - скорочення від англ. Вluе соmрасtgаlахiеs - В«блакитні компактні галактикиВ»).
Карлики DЕ відрізняються віднормальних еліптичних галактик головним чином розмірами і масою. Цефактично ті ж еліптичні галактики, тільки з меншим числом зірок.Складаються вони в основному зі старих зірок невеликої маси, містять дуже малогазу та пилу. Карликові сфероїдальні галактики в чому схожі на карликовіеліптичні, але набагато більш розрідженими. Вони утворені старимиводнево-гелієвими зірками з дуже низьким вмістом важких хімічнихелементів. Остання обставина накладає відбиток на фізичнівластивості цих зірок: вони більш гарячі, більш блакитні, і еволюція їх протікаєтрохи інакше, ніж у зірок з В«сонячнимВ» хімічним складом. Ряд близькихкарликових сфероїдальних галактик є супутниками нашої Галактики.
Інші типи карликовихгалактик - dIr і dBCG - це невеликі за розмірами і масою безформні системи,дуже багаті газом (в деяких випадках газу по масі більше, ніж зірок).Основна відмінність між ними полягає в тому, що в dBCG галактиках частоспостерігається інтенсивне зореутворення і народжується велике число блакитнихмасивних зірок. Завдяки цьому галактики виглядають більш яскравими, компактними іпофарбованими в блакитний колір. Галактик з добре розвиненими спіральни...
