МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИБІЛОРУСЬ
Установа освіти
В«БрестськаДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ А. С. ПУШКІНА В»
Фізичний факультет
Кафедра теоретичної фізики таастрономії
Курсова робота
по спеціалізації В«Теоретичнафізика В»
Екзопланети: історія відкриття тасучасні досягнення
Брест 2010
Зміст
Введення
Екзопланети
Історія відкриття екзопланет
Сучасні досягнення у відкриттіекзопланет
Висновок
Література
Введення
Всесвіт - це не тількизірки і планети. Це значно більше: і колиска розумного життя, і Світовийрозум, і взагалі все.
Ми не тільки крапля вокеані, який називається Всесвітом. Але ця крапля не загубилася у вселенськомуокеані, вона пов'язана безліччю ниток абсолютно з усім у Всесвіті, ця краплявпливає на все, що відбувається у Всесвіті.
Земна цивілізація неєдина у Всесвіті. Їх безліч. Вони знаходяться на різнихрівнях розвитку. Вони випередили нас у розвитку, інші відстають. Але у всіх у насодин творець - Світовий розум.
Закони розвитку Всесвіту(В тому числі і Землі) визначені. Інших законів ми придумати не можемо. Але миможемо і повинні, якщо хочемо нормально жити, будувати своє життя (включаючиекономіку, промисловість) у відповідності з цими законами. А для цього треба їхзнати.
Дослідження Всесвітубез сумніву стане однією з найбільш захоплюючих сторінок наукових шукань 21століття.
Екзопланети
Якщо стародавні вважалиЗемлю центром Всесвіту, то сьогодні космологи питання про унікальність планетиЗемля пропонують розділити на декілька: чи є планети поза Сонячноюсистеми?; чи існують планетні системи, аналогічні сонячної?; існуютьЧи В«землеподібніВ» планети?
Інші планети, неналежать Сонячній системі, в літературі охрестили екзопланетами. Грецькаприставка В«екзоВ» означає В«позаВ», В«зовніВ». Є й альтернативна назва такихпланет - позасонячних планет (extra solar planet).
Планети Сонячної системиутворилися з плоского газово-пилової хмари, що оточував світило. Засучасними оцінками знадобилося близько 60 міл. Років акумуляції речовини,прийшов в кінцевому рахунку до формування планет. Виділяють дві основні групипланет, які обертаються навколо Сонця приблизно в одній площині. До першоїгрупі із середньою щільністю створюючого їх речовини (близько 5 г/см 3 )відносяться Меркурій, Венера, Земля і Марс. Друга група складається зпланет-гігантів: Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна, усереднена щільністьяких становить приблизно 1,4 г/см 3 . Плутон не належить ні дооднієї із зазначених груп і складає враження чужорідного космічноготіла, В«прихваченогоВ» по небесній дорозі гравітаційним полем Сонця вВнаслідок різного роду космічних колізій.
Важливим свідченнямєдиного характеру освіти більшості планет Сонячної системи є їходноспрямовані руху практично в одній площині навколо Сонця, повільнообертового в тому ж напрямку.
У ніч на 14 листопада 2003року кордон планет Сонячної системи була як би перенесена і її можна теперпроводити в троє далі від Сонця в порівнянні з тією, що означає орбітоюПлутона. Астрономи Паломарській обсерваторії (CША, штат Каліфорнія) виявили небесне тіло, якеотримало назву Седна - честь ескімоской богині моря. Діаметр Седни менш1700 км і разом з Марсом - вони самі красноокрашенние планети в Сонячнійсистемі. Температура на її поверхні не перевищує -240 В° С. Причина такоїВ«ХолоднечаВ» проста - орбіта Седни проходить більш ніж в 13 млрд. км від Сонця. ДоСонцю вона наближається раз в 10 тис. 500 років, та й то ненадовго. До того жСедна в цій точці (перигелії) знаходиться приблизно в 80 а.е. від Сонця, тобто в80 разів далі, ніж Земля від Сонця.
Відкриття Седни,розглянутої як планетоїд, не настільки виняткова подія. Планетоїдивідкривають по декілька разів на рік. Однак таких великих тіл в Сонячній системіне виявляли з 1930 року, коли стало відомо про існування Плутона. Іоскільки Седна звертається навколо спільного світила, її можна розглядати вякості рівноправного (хоча і непримітного) родича планет Сонячноїсистеми.
Повний оборот навколосвоєї осі Седна робить за 20-30 земних діб. Тільки Меркурій і Венераобертаються повільніше (вони сповільнюються в своєму обертанні гравітаційної силоюблизького до них Сонця). У майбутні 72 роки Седна буде наближатися до Сонцяі відповідно, світиться все яскравіше. А потім по своїй еліптичній орбітістане віддалятися на периферію Сонячної системи.
В цей же час офіційнорозширення пояса планет Сонячної системи ще не відбулося. Міжнароднийастрономічний союз (LAU)сформував робочу групу, щоб розглянути визначення мінімального розмірудля планети. До того ж дві групи астрономів (іспанська і американська) оголосилипро відкриття нового об'єкта, який може виявитися навіть більшими Плутона.Велика частина його орбіти лежить набагато далі Плутона, і він не наближається доСонця ближче, ніж Нептун.
У цілому такий розвитокподій змушує замислитися над тим, що ж таке Сонячна система? Крімдев'яти планет і їх супутників (плюс міріади астероїдів і комет) в данийчас як частина Сонячної системи розглядаються також пояс Койпера і хмараОорта.
Пояс Койпера - обширнаобласть небесної сфери, що лежить за орбітою Нептуна, приблизно від 30 до 100 а.е.від Сонця, населена об'єктами типу астероїдів і ядер комет. Американськийастроном Джерард Койпер (1905 - 1973) в 1951 році висловив припущення проіснування такого явища. Але тільки в 1922 році був відкритий перший об'єктпоясу Койпера діаметром близько 280 км. До теперішнього часу число відкритихтранснептунових об'єктів наближається до тисячі. До числа великих об'єктів поясаКойпера відносяться також такі небесні тіла як Квавар, Иксион, Варуна, Хаос іСедна, що викликали в останні десятиліття жваві дискусії астрономів. Заоцінками вчених, можливе існування, принаймні 35 000 об'єктів поясаКойпера діаметром більше 100км. Всі ці об'єкти - не просто далекі дивини.Вони, згідно сучасної точки зору, є не В«зіпсованимиВ» залишкамигазопилової туманності, з якої сформувалася вся Сонячна система. Якочікують дослідники, вивчення їх хімічного складу і розподілу впросторі дає важливі відомості для пошуку моделі ранніх етапів еволюціїСонячної системи.
Хмара Оорта (на ім'яголландського астронома Яна Оорта, який у 1950 році передбачив, щоСонячна система оточена гігантським хмарою кометних тіл, що знаходяться навідстані від 20000 до 200000 а.е. від Землі) - скупчення сферичної формипретопланетних тіл, залишків епохи утворення Сонця і внутрішніх тілСонячної системи. (Ян Оорт першим довів і обертання Чумацького Шляху як цілого.)Невеликі тіла, складові це хмара (можливо, що їх там більше трильйона ззагальною масою, приблизно рівною масі Юпітера), повільно, з періодом в мільйонироків, обертаються навколо Сонця. Саме звідти, з хмари Оорта, вторгаються вСонячну систему деякі зі складових їхніх тіл - скупчення кам'яних ікрижаних уламків. У міру наближення до Сонця вони починають розігріватися,результатом чого є утворення газового струменя. Такі об'єкти називаютьсядовгоперіодичних комет. В даний час хмара Оорта позиціонує навідстані від 20 до 50 тисяч астрономічних одиниць від Сонця, тобто на дальніхкордонах Сонячної системи.
Нещодавно на міжнароднійастрономічній конференції в італійському місті Падуї відомий американськийвчений Джон Матезе з університету штату Луїзіана висунув гіпотезу,підкріплену математичними розрахунками. На думку дослідника, всередині хмариОорта ховається В«істиннаВ» десята планета Сонячної системи, яка 1.5 - 6разів масивніше Юпітера і обертається навколо Сонця на відстані у 25 тисяч а.е.(Приблизно 0.4 світлових роки), здійснюючи один оборот за 4 - 5 мільйонів років.
А...
