Що таке зірки
Зірки-небесні тіла, Що складаються з розпечених газів, заСвоєю природою Схожі з Сонцем. Сонце Здається незрівнянно Більше зірки Тількизавдякі блізькості Його до земли: от Сонця до земли світло Йде 81/3 хв., а отнайбліжчої зірки Центавра - 4 роки 3 міс. Із-за великих відстаней від землизірки и в телескоп видно Як точки, а не Як диски (на відміну від планет). Числозірок, видимих ​​неозброєнім оком на обох півкулях небесної сфери в безмісячнуніч, становить близьким 5 тис.. У потужні телескопи видно мільярді зірок.
Вивчення зірок Було віклікано потребами матеріального життясуспільства (необхідність орієнтування при подорожче, Створення календаря, визначенняточного годині). Вже в глібокій старовіні Зоряне небо Було поділене на сузір'я.Довгий годину зірки вважаєтся нерухомости точками, по відношенню до якіхспостерігаліся руху планет и комет. З часів Аристотеля (IV ст. До н. Е.)Протяг багатьох століть панували погляди, згідно з якімі Зоряне небовважаєтся вічною и незмінною Кришталева сферою, за межами якої знаходитсяЖитло богів. В кінці 16 ст. італійській астроном Джордано Бруно вчився, Що зірки -Це Далекі тіла, подібні до нашого Сонця. У 1596 німецьким астрономом І..Фабріціуса Була Відкрита перша змінна зірка, а в 1650 італійськім вчен Дж. Річчолі- Перша Подвійна зірка. У 1718 Англійський астроном Е. Галлей віявіввласні руху трьох зірок. У середіні и в 2-й половіні XVIII ст. російський навчаньМ.В. Ломоносов, Німецький навчань І. Кант, англійські астрономи Т. Райті В. Гершель и Інші вісловлювалі правильні Ідеї про ту зоряній сістемі, вЯку входити Сонце. У 1835-39 російський астроном В.Я. Струве, Німецькийастроном Ф. Бессель и Англійський астроном Т. Гендерсон ВпершеВизначіть відстані до трьох близьким зірок. У 60-х рр.. XIX ст. для Вивченнязірок застосувалі спектроскоп, а в 80-х рр.. стали корістуватіся и фотографією.
<p> Російський астроном А.А. Білопільській в 1900 р. експериментальнодовів для світловіх явищем Справедливість принципу Доплера, на підставі Якого зазміщення ліній у спектрі небесних світіл можна візначіті їх швідкість рухууздовж Променя зору. Накопиченням спостережень и Розвиток фізики розшіріліуявлення про зорі.
Отже, більш дев'яти десятих речовіні Нашої Галактикизосереджено в зірках; є галактики, в якіх на зірки пріпадає 99,9% Масі. Світзірочок різноманітній, альо все ж більшість з них подібно до нашого Сонця. Більшачастина речовіні Всесвіту В«ПрихованаВ» в Надрах зірок и має температурублизьким десятка мільйонів градусів при Дуже вісокій щільності и фізічніхумів, Що мало відрізняються від термодінамічної рівноваги. Основна еволюціяречовіні Всесвіту відбувалася и відбувається в Надрах зірок. Саме там перебував(І перебуває) тієї В«плавильного тигляВ», Який зумов хімічну еволюцію речовіні уВсесвіті, збагатівші Його важка елементами. Саме там речовіна по природнимзаконам природи перетворюється з ідеального газу в Дуже щільній вироджених гази навіть у В«нейтронізіровануВ» матерію. Саме у Деяк зірок на поворотних етапахїх еволюції Головна Може реалізуватіся Поки галі далеке від ясності стан В«чорноїдірі В». Разом з тім, Що оточують ядра галактик зірки (у Середнє) займаютьблизьким 10 -25 обсягах Всесвіту. Один із засновніків сучасної Теоріїзоряної еволюції Головна професор М. Шварцшильда у своїй відомій монографії,прісвяченій Будова и еволюції Головна зірок, вислову Дуже глибокий мнение: В«ЯкщоВсесвіт управляється простими універсальнімі законами, то Хіба чисте мисленнявіявілося б не здатно відкріті Цю сукупність законів? Тоді НЕ потрібно Було бспіратіся на спостереження, які доводитися проводитись з такими труднощамі. Хочазакони, які ми Прагнемо відкріті, буті може, й досконалі, альо людський розумдалекий від Досконалість: уявлень самому собі ВІН схільній помілятіся,Чому ми бачімо Сумной підтвердження Серед незліченніх прікладів минулого.Дійсно, ми Дуже рідко пропускали можлівість впасти в Омані, Тільки Нові,Отримані Зі спостережень дані, насилу відвойовані у природи, поверталі нас наПравильно шлях. У Теорії еволюції Головна зірок смороду особливо необхідні, щоб рухатісявперед, не впадаючі в серйозні помилки ... В»Зірки, так само Як Сонце, Місяць ипланети, булі відомі людіні галі тоді, коли ВІН Людиною НЕ був. На мнение І.С. Шкловського,найпрімітівнішої астрономічної інформацією розташовують тварини, причому неТільки віщі. Потрібно Було, однак, тісячолітній Розвиток науки, щоб людствоусвідоміло простий и разом з тім величносте факт, Що зірки - ції об'єкти,більш-Менш Схожі на Сонце, альо Тільки віддалені від нас на незрівнянно більшівідстані. Цього НЕ розумілі навіть Видатні міслітелі, Як Кеплер. Ньютон БУВдере, хто правильно оцінів відстані до зірок. Два Століття після великогоанглійського вченого Майже усіма мовчазно прийомів, Що Жахлива великихрозмірів простір, в якому знаходяться зірки, є абсолютна порожнеча. І Тільки насамому початку ХХ Століття Німецький астроном Гартман переконливим довів, Щопростір Між зірками представляє аж ніяк НЕ міфічну порожнечу. Воно заповненостігазом, правда, з Дуже малою, альо ЦІЛКОМ визначеня щільністю. Це видатнаВідкриття Було зроблене за допомог спектрального аналізу. Відкриттянімецького вченого пролягав у тому, Що ВІН віявів у спектрах Деяк подвійніхзірок Дві Лінії поглинання, довжина хвиль якіх НЕ міняліся, в тій годину Як у Всіхінших спектральних ліній довжина хвиль періодічно міняліся. Ці В«нерухоміВ»Лінії, Що належать іонізованого кальцію, отримавших Назва В«станціонарніхВ». Смородуутворюються не в зовнішніх кулях зірок, а де-то В«по дорозіВ» Між зіркою испостерігачем. Так Вперше БУВ виявленості міжзоряній газ, Який в Що проходитиКрізь нього Зоряному світлі віробляє поглинання у вузьких спектральнихділянках. Майже половину Століття міжзоряній газ досліджувався Головним чиномшляхом аналізу утворюються в ньому ліній поглинання. З'ясувалося, Наприклад, ЩоДосить часто ці Лінії мают складаний структуру, тобто складаються з кількохблизьким розташованіх один до одного компонент.
Кожна така компонента вінікає при поглінанні світла зірки вякому-небудь Певної хмарі міжзоряної середовища, причому хмари рухаються одинЩодо одного Зі швідкістю, близьким до 10 км/сек. Це и виробляти донезначна зміщення довжина хвиль ліній поглинання.
На мнение І.С. Шкловського, зірки народжуються рідко. УНашій вельми Великої Галактіці за рік Формування Всього близьким дюжини новихсвітіл. Як правило, невелікі групи вініклі зірочок ховаються в глібінінепрозоріх газопіловіх хмар, пріховуючі від астрономів Перші, можливости,найцікавіші, етапи свого роз В¬ витку. На щастя, зірки гинут поодінці, анароджуються разом. Зрідка Поява зірок В«в одному місці и в 1:00В»відбувається настількі інтенсівно, Що нагадує вибух, Що руйнує темнебатьківське хмара та оголює Початковий момент Формування зірок. Однак областівибухово зореутворення теж зустрічаються не часто. Астрономам відомі ЛішеДві, розташовані у відносній блізькості від Сонця. Їх детально дослідженнямастрономи Європейської південної обсерваторії зайнять відразу після того, ЯкДуже великий телескоп (VLT) відкрів Свій Перший 8-метровий В«окоВ». Новий проектМАВ на меті дозволіті давно мучила астрономів загадку. Праворуч в тому, Що зіркиДосить однозначно різняться за Своєю масою; в одних вон в десятки разів більша,Ніж у Сонця, в інших - у Багато разів менше. Тім годиною від Масі покладівпотужність віпромінювання, Його спектральний склад, Термін життя зірки і силаїї впливим на НАВКОЛИШНЬОГО речовіну. На жаль, до ціх пір астрономи не розуміють,от Чого поклади маса народжуваної зірки. Відомо Тільки, Що Маленькіз'являються набагато частіше великих. Біолога такий факт нітрохі б не здівував:ЯКЩО великих буде Більше, Ніж маленьких, порушаться харчові ланцюги. Протизірки (за рідкіснімі віняткамі) не В«харчуютьсяВ» один одним. Щоб зрозуміті їхРозподіл за масою, астрономи перевіряють деякі теоретичні Ідеї. Одна, Доситьпопулярна, полягає в тому, Що маса зірки поклади от умів Формування...
