РЕФЕРАТ НА ТЕМУ
антропний принципу Всесвіті
Людинаутрімується На межі двох безодень - безодні нескінченності й безодні небуття,неприступним, прихований від людського ока непронікною таємніцею, нібі не взмозі навіть наблізітіся до розуміння ціх меж - кінця світобудові и Йогокачанів, так само, Як Вона не Може осягнути небуття, з Якого вон вінікла, инескінченності, в якій розвіється.
( БлезПаскаль )
Усучасній постановці космологічній антропний принцип стосується Головним чиномдвох бентежніх проблем науки: Чому Всесвіт такий, а не інакшій та Яки роль и Місіялюдини в космосі? Не дивно, Що ці питання пріверталі до себе УВАГА людей Ізсівої давнини и належать до найактуальнішіх Упродовж усієї Історії людства.Кожна епоха відзначалася властівім їй трактування ціх проблем на базірозробленої на тій годину світоглядної космологічної Концепції.
Угеоцентрічному Світі Арістотеля (384-322 pp. до н. є.) i Птолемея (близьким87-165 pp. н. є.) центром Всесвіту вважалася Земля, навколо якої обертаютьсяВСІ світіла. З ЦІМ постулатом людина автоматично потрапляла в центр Всесвіту.Концепція центрального положення людини у Всесвіті свого часу дістала Названтропоцентризму, а в нашу пору Набуль шірокої популярності в Дещо зміненійідеології антропного принципу.
М.Коперник (1473-1543) позбавів Землю прівілейованого місцеположення, альо вуявленнях міслітелів тієї єпохи Всесвіт обмежувався Сонячна системою (на тійгодину орбітою Сатурна), а ставлені до зір Було таке, Як и в антічні часи, -Шановні, Що Сонячна система оточена сферою нерухомости зір. За словами Й.Кеплера (1571-1630) В«зоряна сфера Складається з льоду або КриштальВ». Цю сферуВІН В«помістивВ» на відстані 60 мільйонів радіусів земли, тобто у 100 разівБлижче, Ніж, Як відомо тепер, розміщується найближче до нас зоря.
Уцьому Світі центром світобудові Було Сонце (звідсі Термін В«геліоцентрічнасистема світу В»). Правда, Кеплер вісловлював и Інші думки, які на тій годинуШановні фантастичності, а самє, Що зорі мают однаково природу з нашим Сонцеми Що смороду, подібно до Сонця, оточені планетами. Особливо гаряче відстоював Цюідею Джордано Бруно (1548-1600), Який Шановні кож, Що Всесвіт нескінченній.Відомо, Що в конфлікті з офіційною владною силою, Якою на тій годину Булакатолицька церква, ВІН поплатівся життям.
Невдовзіпісля цього Молочний Шлях за допомог телескопа, вінайденого Г. Галілеєм(1564-1642), БУВ розділеній на велику кількість зір. Завдякі Праця В. Гершеля(1738-1822) впершись вдалині скластись уявлення про нашу Зоряну систему -Галактику. Деяк годину Шановні, Що вон єдина и є центром Всесвіту. Проти ВжеГершель називав Маленькі туманні плями, відімі в Його телескоп, молочнимишляхами, запровадівші для Нашої Галактики написання терміна В«Молочний ШляхВ» зВеликої літері. Ці здобуті спостережною астрономією Досягнення нібістверджувалі ідею Дж. Бруно про множінність и рівноправність світів та проеквівалентність будь-якого Місця у Всесвіті.
УXVIII и XIX століттях більшість учених дотрімуваліся тої думки, Що Головноюрушійною силою Всесвіту є ньютонівська сила тяжіння, згідно з Якою процеси вньому здійснюються механічно з точністю добре налаштованості годинника. ДещоБентежа незрозумілі й захопліві Досягнення у Світі живого. Відомій богословВ. Палей свого часу писав: В«Ті Самі мотиви, Що віклікалі з'явилися ока Як механізмузору, зумов з'явиться и телескопа для допомог зору В». Ч. Дарвін (1809-1882)пояснював ці успіхі природним добором и прістосуванням живих організмів до умовВ«Безжально нейтрального світуВ».
І всеж проблема не здавайся настількі драматичною, доки Вивчення Всесвітуобмежувалося Запитання, Який Всесвіт. Альо вже А. Ейнштейн (1879-1955) нібі взаповіт поставивши перед фізікамі майбутнього проблему Стосовно того, ЧомуВсесвіт самє такий, а не інакшій. У зв'язку з ЦІМ близьким чверті Століття томузвернули Увага на ті, Що Багато основоположних констант Всесвіту настількітонко узгоджені Між собою - унаслідок цього Всесвіт еволюціонує самє тімшляхом, Який ми в дійсності спостерігаємо: Розширення з Певної швідкістю,Формування галактик и зір, синтез Важко хімічніх елементів у зорях (Первинхімічними елементами Всесвіту булі Воден и гелій), умів для появи життя йрозуму, - Що Серед спеціалістів Це віклікало и розгубленість з одного боку, і.ентузіазмта натхнення - з іншого.
Проблемаця теж має свою передісторію. Ще в 30-х pp. XX ст. Багато видатних фізіківзацікавіліся харчування про походження числових значень фундаментальних фізічніхконстант (гравітаційна стала, спектр мас елементарних частінок та ін.). А.Еддінгтон (1882-1944) Шановні, Що ці константи можна дістаті без емпірічніхданіх чисто дедуктивно з їхніх безрозмірніх комбінацій. Деякі з ціх комбінаційДивний чином збігаліся з двома числами - 10 40 і 10 50 .Слідом за Еддінгтоном П. Дірак вважаєтся ці збігі Не випадково, а результатомдії якогось галі не Відкритого законом природи.
Наприклад,відношення електрічної ї гравітаційної взаємодій Між Електрон и протономпріблізно дорівнює так званому хабблівському вікові Всесвіту Т н =І/Н = 10 17 з, ЯКЩО цею вік віразіті в В«Одиниця атомного часуВ»П„ = е 2 /(4ПЂОµ 0 m e c 3 ) = 10 23 з (інтервал для Подолання світлом поперечника атомного ядра), тобто
ПараметрХаббла О— візначається з пропорційного збільшення швідкостірозбігання галактик Із віддаллю г до них:
ОЅ= Hr,
де Оµ 0 - Електрична стала, e - заряд Електрон, G - гравітаційна стала, т р и т е - відповідно Масі протона й електронні, з -швідкість світла.
Кількістьнуклонів (протонів и нейтронів) у Метагалактіці (доступній для спостереженьчастіні Всесвіту) пріблізно дорівнює 10 50 . Таких безрозмірніхспіввідношень, Що дають віщезгадані Великі числа, можна скомбінуваті близькимдесятка. Відомій американський космолог Р. Діке вважає, Що Такі збігі можнапоясніті принципом Маха, згідно з яким інерція будь-якої Масі (а за Деяк інтерпретацієюцього принципу и константа G) зумовлена ​​впливим усієї матерії Всесвіту на Цюмасу. Звичайний, багаті спеціалістів НЕ вважають цею принцип переконливим. І Цезрозуміло. Переконливим ВІН Може буті Ліше тоді, коли буде розкрито сутністьМасі. Відомо кож, Що принцип Маха спонукав Ейнштейна до Створення ЗагальноїТеорії відносності.
Навітьпри розшіренні Всесвіту по інерції (ОЅ - const для окремого взятоїгалактики), тобто без дії гравітаційного прітягання Між галактиками, г виннезростаті з годиною, а внаслідок цього Із (2) віпліває, Що О— буде відповіднозменшуватіся. Тоді згідно з (1) зменшується з годиною и G. ВіковіЗменшення G повінні булі б проявітіся на зміні земного радіуса, віковомусповільненні обертання земли, зміні віддалі земли ї планет від Сонця, Що немогло б залішітіся без помітніх НАСЛІДКІВ Протяг геологічної Історії земли.Незважаючі на ті, Що проблему досліджувало Багато вчених, помітніх віковіх змін G за геологічнімі и астрономічнімі данімі не виявлено.
І всеж аналіз співвідношень и абсолютні Значення світовіх констант без сумнівупереконують, Що смороду мают НЕ віпадкові І не незалежні Між собою значеннях.Дійсно, вже на рівні нежівої природи існують складні структурні утворення (ядраатомів, атомів, молекул, планети, зорі, галактики), для Виникнення якіхнеобхідні НАДЗВИЧАЙНИХ тонко узгоджені Між собою згадані Світові константи.В«Малий запас міцності нашого світу просто вражаєВ», - проголошує відомійросійський Фізик Л. Окунь. Навіть при невеликих змінах вказівки параметрівВсесвіт змінює Свій Вигляд, причому Ліше в одному напрямки - у Бік Спрощенняс...
