МетеорологічніДослідження
СЬОГОДНІ Важкоуявіті собі науку без армії роботів, Що збірають інформацію до важкодоступнихдля людини місцях. А Почаїв все з метеорології, з куль-зондів. Ці невелікіаеростаті з самопишущим приладнав-метеорографом, Вперше запропоновані Д.І. Менделєєвім,Запускаємо в России з 1896 року. І з того часу Російська метеорологія Постійнозаймає перше Місце в Світі з досліджень атмосфери за допомог літальнихзасобів. Другий Період розвітку цієї Галузі науки почався в СРСР з Винаходипрофесором А.П. Молчанова радіозонда, Який поклали початок всієї сучасноїтелеметрічної техніці. Передача отриманого наукових даніх на Землю по радіорізко збільшіла Ефективність досліджень. Альо радіозонді могли підніматіся Лішена висоті 40 км, Далі метеорологи могли сподіватіся Тільки на ракети.
Перші ж запускипріладів для досліджень атмосфери на велику висота за допомог Потужнойгеофізічніх ракет принесли науці найцінніші дані. Альо через велику вартість таскладнощі підготовкі до старту ці ракети запускалися Всього кілька разів нарік. А метеорологам Було необхідно отрімуваті регулярні Відомості про дінамікупроцесів, Що у верхніх кулях атмосфери. Для цього Була Потрібна дешева,надійна, проста в експлуатації ракета порівняно невелікої вантажопідйомності. Івісь до Восени 1951 року промислові підпріємства Країни за технічнім ЗавданняЦентральної аерологічної обсерваторії (ЦАО) Гідрометеорологічної служби СРСРвперше у Світі створі спеціальну метеорологічну ракету МР-1. Її застосуваннявідкріло Третій Період висотності метеорологічніх досліджень.
МР-1 представляласобою некеровану рідінну ракету нормальної Схеми з аеродінамічнімстабілізатором. Її РРД з вітіснювальній системою подачі Працював на азотноїкислоти и гасі. Пуск проводівся по траєкторії, блізькій до вертікалі, зстаціонарної стартовою вишки. Для збільшення швідкості виходе з неї на ракетівстановлювався Стартовий пріскорювач, Який представляє собою зв'язку здекількох порохового ракетного двігунів. Запуск пріскорювача и РРД проводівсяодночасно.
Будь-яка ракетамає Деяк асіметрію у зовнішніх обводах, у розподілі мас та додатка тягидвигуна, Яка змушує її відхілятіся від заданої траєкторії. Щоб зменшіті Цевідхілення, не застосовуючі дорогої системи Управління, метеорологічнім ракетампри пуску надається обертання Навколо поздовжньої осі. Це забезпечуєтьсяспіральної закруткою напрямніх стартовою установки.
У головнійчастіні МР-1 встановлювався стандартний набор ракетної метеорологічноїапаратури, розробленої и віготовленої фахівцямі ЦАО.У шпілі ракети и верхньоговідсіку її головної Частина розташовуваліся різноманітні манометри, термометрита Інші вімірювальні прилади, а кож комутатори, по черзі підключаті їх дорадіопередавача. У середней відсіку - передавача и Чотири фотоапаратів,Працювало синхронно. Їхні осі об'єктівів булі спрямовані вниз Між площінамістабілізації ракети. Одержувала в польоті серія знімків давала можлівістьвізначіті положення головної Частина в просторі. У нижньому відсіку укладавсяПарашут головної частині, Що забезпечував швідкість приземлення пріладів до 7 м/ С.
Вімірюваннявеліся Як на підйомі так и на спуску. Відділень Головного Частина та Введенняпарашутів віроблялося після пріпінення роботи двигуна по команді від реле часуна вісоті близьким 70 км. Корпус ракети спускався на своєму парашуті и так само,Як головна частина, МіГ вікорістовуватіся знов. За спускаються Частинаракети веліся кінотеодолітніе спостереження, за якімі візначалася сила вітру.
Шість РОКІВВикористання ракети МР-1 Вперше дозволили Отримати комплексні дані про висотностіРозподіл температури, тиски, щільності Повітря, напрямків и швідкості вітру ипростежіті їх сезонні Зміни. Це дало значний Поштовх розвітку вісотноїметеорології, ЩО, у свою Черга, поставило перед фахівцямі Завдання Забезпечитивчених галі більш дешеві и просто в експлуатації ракетами.
Успішне Вирішенняв СРСР Проблеми Розробка Потужной и легких твердопаливний ракетних двігунівдозволило Створити до качанів Міжнародного геофізічного року мобільнийдвоступеневу метеорологічну ракету МР-100 (М-100). Вона відрізнялася від МР-1вдвічі меншим стартовою Вагою, можлівістю трівалого Зберігання в Спорядженнястані и здатністю працюваті в будь-яких кліматічніх умів, включаючі арктічніта антарктічні. Корпус ракети БУВ розрахованій на одноразові Використання І нерятувався. Істотно Була вдосконалена и наукова апаратура. За допомог МР-100на таких же висот - до 100 км - можна Було робіті все ті ж вімірювання, Що из допомогами МР-1, І, крім того, вести Дослідження магнітніх бур, полярних Сяйво,інтенсівності потоку електронів. Спроста стартові установки дозволилаздійснюваті пуски МР-100 не Тільки з наземних ракетних станцій, альо и знауково-дослідних суден АН СРСР. Вперше морські пуски булі здійснені з бортудізельелектрохода "Про" в 1957 году на різніх широтах, у тому чісліБіля берегів Антарктиди.
Метеорологічнісупутники Радянська Союзу та інших країн
У СРСР Один ізсупутніків серії В«КосмосВ» є метеорологічнім Супутник з висотою орбіті 900 км,Нахил орбіті до ЕКВАТОР 81,3 В°. В Останні десять РОКІВ експлуатаційнимметеорологічнім космічнім апаратом в СРСР став супутник В«МетеорВ». Два або трисупутника цієї серії знаходяться на орбіті одночасно. Супутники В«МетеорВ»збірають інформацію про стан атмосфери, тепловому віпромінюванні земли, потокахзарядженості частінок. Метеодані з борту супутніків можут безпосередню братиБільше п'ятдесяти метеостанцій на теріторії СРСР. Корисностей вантаж супутника восновним Складається з оптико-механічного телевізійного обладнання, Що працюєу відімій області спектра. Крім того, є скануюча інфрачервона апаратура дляОтримання даніх про Зміст вологи в атмосфері и вертикальному профілітемператур. Попередження про раптові Зміни постривай по об'єднанім данімі зметеорологічніх радіолокаційніх станцій и супутніків передаються по радіо зМоскви, Ленінграда та інших центрів, а Спеціальна служба повідомляє Цю інформаціюна судна та літакі.
Радянськіметеорологічні супутники В«МетеорВ» Почаїв функціонуваті в рамках Програмиексперіментів серії В«КосмосВ». Такими булі супутники В«Космос-44, -58, -100,-118, -122 И -144 В».
СупутникВ«Космос-122В», запущений в червні 1966 р., Має Дві системи орієнтації. Однасистема забезпечує орієнтацію ціліндрічного центрального тіла з встановленногона ньому телевізійнімі камерами та інфрачервонімі датчиками по вертікалі доЗемли, Інша Постійно орієнтує Дві Великі панелі Сонячних батарей на Сонце, щобвіробляті максимально електроенергію для жівлення бортових систем. Конструктивносистема орієнтації супутника Була Виконала Як трівісна Маховикова система.
Запуск супутникаВ«Космос-156В» передував розгортання національної системи розподілу метеоданіх.В«Метеор-1" був запущених 26 березня 1969на орбіту з висотою перигею 644км и апогею 713 км и Нахил орбіті до ЕКВАТОР 81,2 В°.
У Сейчас годинусупутники В«МетеорВ», розроблені на базі попередніх моделей, Постійноспостерігають за Землею від полюса до полюса, щогодіні охоплюючі теріторіюплоще 30 000 кв. км. Перебуваючи на тіньовій стороні земли, супутникиодержують зображення за допомог інфрачервоніх датчіків, Що реагують наТеплове віпромінювання поверхні земли, океанів и хмар.
типівСупутник цього сімейства є В«Метеор-2-04", запущений 1 березня 1979 наорбіту з висотою 839 X 897 км и Нахил орбіті до ЕКВАТОР 81,22 В°. Зазвічай наорбіті знаходяться три супутника на кутовій відстані 90-180 В°, які проходять надПевної районом з інтерваламі 6 і 12 ч. Супутник накопічують інформацію ипередають її на наземні станції по команді.
Пріймальні центриГідрометеорологічної служби СРСР забезпечуються максимально можлива Поширенняметеорологічної інформації. Основні центри розташовані в Москві, Новосібірськуи Хабаровську.
супутниковогосистема В«МетеорВ» корістується великим попиту; вон забезпечує регулярнепрогнозування постривай, включаючі спо...
