МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙІНСТИТУТ
(технічний університет)
Реферат з дисципліни:
В«Введення в ракетно-космічну технікуВ»
на тему:
В«Дослідження планети Венера
Космічними апаратами В»
ГРУПА: 06 - 104.
ВИКОНАВ:Мільяненков Григорій.
ПЕРЕВІРИВ: _____________________
2000
ЗМІСТ(ПЛАН)
1.Вступление________________________________________________________2
2.Короткі відомості(Історія) розвитку ракетно-космічної технікі________3
3. Перший досвід дослідження найближчих небесних тіл космічнимиаппаратами_________________________________________________________3
4.Дані про планетіВенера до початку космічних ісследованій___________5
5.Дослідженняпланети Венера автоматичнимиміжпланетними станціямі____7
6.Узагальнення тависновки за результатами ісследованій____________________14
7.Заключение______________________________________________________26
Дослідження планети Венера космічними апаратами.
Земля - ​​колиска людства,але людина
не може залишатися в колисці вічно.
Костянтин Ціолковський.
Дослідження найближчих до Земліпланет сонячної системи автоматичними міжпланетними станціями сталологічним продовженням розвитку ракетно-космічної техніки у другій половиніXX сторіччя. З'явившись на світ близькодвох тисяч років тому, як наслідок винаходи пороху, ракета пройшладовгий шлях від петард і феєрверків, через бойові реактивні снаряди іміжконтинентальні балістичні носії ядерних боєголовок до носіївміжпланетних автоматичних станцій і космічний кораблів. У точнійвідповідно до прогнозів основоположника космонавтики К.Е. Ціолковського,вона спочатку несміливо визирнула за межі земної атмосфери, а потім рушила назавоювання околосолнечного простору.
І рушила досить жваво.Досить поглянути на хронологію основних подій ранньої космічної епопеї,щоб відчути весь драматизм того часу.
Так, це була драма. А інакше і бутине могло, адже початок стрімкого розвитку ракетної техніки довелося назакінчення другої світової війни і самий розпал послідувала за нею В«війнихолодної В». Це було змагання двох суспільно-політичних систем:В«ПередовійВ» - соціалістичної і В«загниваючійВ» - капіталістичної. Двінаддержави поспішали досягти успіху в створенні ракетно-ядерних потенціалів длязалякування один одного. Але це була прихована під водою, секретна частина айсберга.Не менш важливим було і престижне змагання в освоєнні космосу - хто первей:
-виведе на орбітуперший штучний супутник Землі;
-запустить у космослюдини;
-доторкнеться доМісяця;
-досягненайближчих планет сонячної системи.
Вважалося, що першість у цихдосягненнях демонструє перевагу тій чи іншій соціально-політичноїсистеми. Тому коштів на досягнення цих цілей не шкодували. Це пізніше прийдерозуміння тієї простої істини, що вивчення і освоєння Космосу - дужедорога і обтяжлива завдання навіть для таких наддержав, як СРСР іСША, і що освоєння космосу - завдання інтернаціональна. З'являться програмиспільних польотів В«Аполлон - СоюзВ», міжнародні екіпажі відправляться на радянську станцію В«МирВ», полетять наамериканських космічних човниках, і, нарешті, зусилля більшості передовихкраїн об'єднаються у створенні міжнародній космічній станції В«АльфаВ». Але цебуде потім.
А тоді, у самий розпал В«холодноївійни В», політики і можновладці для докази переваг своєї системи,грошей на В«перемогиВ» у космосі не шкодували.
20 лютого 1956 в СРСР булиуспішно проведені випробування балістичної ракети Р-5М з ядерною боєголовкою.
21 серпня 1957 була успішновипробувана нова балістична ракета Р-7 - майбутній носій перших і багатьохнаступних космічних апаратів. Стрельнули з казахстанських пустель ідістали до Камчатки. Дальність польоту цієї ракети дозволяла долати океаниі досягати інших континентів. Ракета була названа міжконтинентальної. Трохи пізніше, в 1960 році, місцемпадіння головних частин цього носія був оголошений маловідвідуваній район вцентральній частині Тихого океану на відстані 12500 кілометрів від місця старту.Цим досягалися дві мети: перенести райони падіння головних частин ракетподалі від населених місць і продемонструвати В«ймовірного противникаВ»дальність і точність ракетних стрільб. Час пуску і точні координати районупадіння головних частин повідомлялися заздалегідь, щоб звідти встигли піти (якщо вонитам були) випадкові рибалки або інші судна, на зміну яким поспішалиспоряджені всілякої апаратурою американські спостерігачі в надіїщось розгледіти, запеленгувати, сфотографувати, а якщо пощастить - івиловити. До кінця п'ятдесятих створення ракетно-ядерних щитів (В«кийківВ») уобох наддержав в основному було відпрацьовано.
4 жовтня 1957 Радянський Союзвивів на орбіту перший штучний Супутник Землі. Людство В«несміливовиглянуло В»за атмосферу, настав часВ« доторкнутися В»до інших небесних тіл.
Першою, як і слід було очікувати,була Місяць - найближча сусідка і природний супутник Землі. Перший Луннік пішовзі стартує 2 січня 1959 року, в точно призначений траекторщікамі час - цебув перший в історії космонавтики астрономічний пуск, коли треба буловраховувати взаємне положення небесних тіл. Але ... в Місяць не потрапили, промахнулися.4 січня 1959 Луннік пролетів приблизно в 5 - 6 тисячах кілометрів від Місяця(Діаметр Місяця 3476 кілометрів) і став маленькою штучною планетою десьміж орбітами Землі та Марса. При цьому були отримані нові відомості про складзаряджених частинок в радіаційних поясах Землі, заміряна інтенсивність первиннихкосмічних променів, рентгенівського і гамма - випромінювання в міжпланетномупросторі, реєструвалися метеорні частки. Але в Місяць не потрапили.
Другий Луннік стартував 12Вересень 1959 з відхиленням від розрахункового часу старту менше однієїсекунди і досяг Місяця 14 вересня в 0 год 2 хв. 24 сек. з відхиленням від центрумісячного диска на 800 кілометрів. З урахуванням подоланого відстані (350 тис.км.) жодна ракета у світі ніколи не літала з такою точністю. У Місяць потрапили йдосить точно.
На черзі стояв відповідь на одвічномучівшій всіх астрономів питання: як виглядає зворотний бік загадковоїСелени?
Експедиція, яка повинна буладати відповідь на це питання, була підготовлена ​​в рекордно короткі терміни - 4Жовтень 1959 В«Луна-3В» почала свій політ. Старт пройшов без зауважень. Черездва дні, проходячи над невидимою частиною Місяця, автоматична станціязорієнтувалася по небесним світилам та направила об'єктиви своїх фотоапаратівна місячний потилицю. Передача зображення невидимого боку Місяця була виконанапри підльоті станції до Землі. 7 жовтня 1959 людство отримало В«знімокстоліття В»- фотографію зворотного боку загадкового нічного світила.
На черзі були Марс і Венера. Щоми знали про ці планетах за всю попередню історію їх спостереження?
Найближчий сусід Землі з боку,протилежної Сонцю, виділяється своїм червоним кольором. Ймовірно томустародавні римляни дали планеті ім'я бога війни Марса. Марс віддалений від Сонцяприблизно на 228 млн. км. За віддаленості від Землі Марс займає третє місцепісля Місяця й Венери. Від того, що Марс буває від Землі порівняно недалеко йогоможна добре розглянути в телескоп. Було встановлено, що весь свій шляхнавколо Сонця Марс проходить за 687 днів, або за 1 рік і 11 місяців. ОскількиМарс і Земля рухається в одну і ту ж сторону, Земля кожні 2 роки і 50 днівобганяє Марс на цілий оборот.
Діаметр Марса невеликий, майже вдвічіменше діаметра Землі. Так як атмосфера на Марсі дуже розріджена і в ній маловоди, хмари у ній відсутні і він дуже зручний для оптичних спостережень. Втелескопи видно досить великий диск з червонуватим відтінком, велика частинаповерхні покрита плямами жовтого або червонуватого кольору названихматериками. На тлі материків досить чітко виділяються темні плями названіморями. Пізніше ...
