Міністерствоосвіти Російської Федерації
Тюменський державний університет
Інститут держави і права
Спеціальність: Державне імуніципальне управління
Р Е Ф Е Р А Т
на тему:
Конституційно-правовіоснови
державної служби
Виконав студент IV курсу
денного відділення гр. 1597
Лісовий Сергій Юрійович
2002р.
Законодавство про державну службуРосійської Федерації утворюють нормативні правові акти, що регулюють їїорганізацію і правове становище державних службовців- Умови і порядок їх роботи, права і види заохочення, обов'язки тавідповідальність, припинення ними державної служби і т. п.
Основні джерела цього законодавстваперераховані у Федеральному законі "Про основи державноїслужби Російської Федерації "від 31 липня 1995 р. (ст. 4 п.1). Зрозуміло, і самцей закон є одним з головних їїджерел. Будь-яке законодавство являє собою систему, а система законодавства про держ. службі єдворівневою. Перший з рівнів - федеральний. Тут мова йде про Конституцію РФ, Федеральному законі "Про основи державної служби Російської Федерації", інших федеральних законах та інших нормативнихпра-вових актах РФ. Другий рівень - законодавство суб'єктів Федерації - їх конституції, закони, статути іт. п. Все це законодавство маєконституційне походження.
У Конституції РФ немає конкретного регламентудержавної служби, але є цілий ряд положень, що закладають її основи:
Верховенство Конституції РФ і федеральнихзаконів на всійтериторії Російської Федерації (ст. 4 ч. 2). Це положення пов'язане з федеративноюприродою держави і означає, що федеральна Конституція і федеральнізакони в силу їх верховенства на всій території Російської Федерації непотребують підтвердження в якій формі суб'єктами Федерації; на всійтериторії держави вони діють прямо і безпосередньо.
Єдність системи державної влади,розмежування предметівведення між РФ і її суб'єктами (ст. 5 ч. 3). Це означає, що влада Федераціїпоширюється на всю її територію, забезпечує тісну функціонуваннявсього державного механізму різних рівнів.
Пріоритет прав і свобод людини ігромадянина, їх безпосередня дія (ст. 18). Права ісвободи людини і громадянина, невідчужувані від людини і загальновизнанісвітовою спільнотою, є безпосередньо діючими, тобто їхздійснення не залежить від того, визнає їх держава чи ні. Права ісвободи людини - явище об'єктивної соціальної реальності. Держава недарує людині права і свободи, воно лише пізнає і закріплює їх у своємузаконодавстві. Саме права і свободи людини і громадянина визначаютьсенс, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої івиконавчої влади, місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям.При цьому слід мати на увазі, що в діяльності всіх гілок державноївлади - законодавчої, виконавчої і судової, органів і посадових осібмісцевого самоврядування визнання, забезпечення і захист прав та свобод людиниі громадянина мають пріоритетне значення. З цього випливає вимога, згіднояким всі органи державної влади та місцевого самоврядування повиннізвіряти свою діяльність з безпосередньо діючими правами і свободамигромадян.
Обов'язок держави визнавати,дотримуватися і захищати права і свободи людини і громадянина (ст. 2).
Поділ законодавчої, виконавчої тасудової влади (ст. 10). Тут мова йде не про паралельноіснуючих і абсолютно незалежно один від одного розвиваються владах, а проїх співпрацю і навіть єдності, в рамках яких зберігається іконституційно забезпечується відмінність і самостійність органів,здійснюють законодавство, управління та правосуддя.
Іншими словами, у вітчизнянійконституційній практиці поняття поділу влади рівнозначно поняттюорганізаційного відокремлення влади. Законодавчу владу в РосійськійФедерації здійснює Федеральне Збори - парламент Російської Федерації,виконавчу - Уряд Російської Федерації, судову - суди РосійськоїФедерації. При цьому згідно з 10 статтею державна влада єдина, але функціїїї - законодавство, управління та правосуддя - здійснюються різними органами,кожен з яких може виконувати, і в практиці російського конституціоналізмуі конституційній практиці інших держав справді виконує окреміповноваження, з точки зору класичних уявлень про поділ владивходять до компетенції цих органів.
Рівний доступ громадян до державної служби (ст. 32 ч. 4). Це положення відповідає ст. 25Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якоюгромадяни без жодних необгрунтованих обмежень і дискримінацій мають правоі можливість допускатися у своїй країні на загальних умовах рівності додержавній службі.
Деякі обов'язки всіх посадових осіб(Ст. 24 ч. 2, ст. 41 ч. 3, ст. 46 ч. 2 та ін).
Нормативною підставою для визначеннясистеми виконавчої влади в структурному плані єКонституція РФ. Стаття 5 її говорить про В«єдність системидержавної влади В»; гл. 12 - про В«системі органів державноївлади В»; у п.В« г В»ст. 71 Конституції РФ в числі інших гілок владисказано про В«системі федеральних органів виконавчої владиВ».У підсумку виходить, що досить повногосистемно-структурного визначення виконавчої влади вКонституції немає. У ст. 77 говориться про єдину системувиконавчої влади, утвореною федеральними органами виконавчої владиі органами виконавчої влади суб'єктів Федерації в рамкахпредметів виняткового ведення федерації і спільного ведення.У такому ж контексті ці підсистеми органів згадані і в ст.78, а в ст. 112 побічно сказано про структуру органів виконавчої влади В».Крім того, Конституція використовує термін В«державнийорган В». Це ставить проблему співвіднесення цих понять і термінів міжсобою з метою вироблення єдиного уявлення про органівиконавчої влади, а також про систему виконавчої влади вЗагалом, про відмінність правового статусу органу виконавчої влади відправового статусу органу управління державного танедержавного.
З конкретних органів виконавчої владиОсновний Закон виділяє Уряд РФ (ст. 110). Іншіоргани згадані у загальній формі - як федеральні органи виконавчої влади,як органи виконавчої влади суб'єктів РФ (ст. 77,112).
Списоклітератури:
1.КонституціяРосійської Федерації. - М.: 2001. - 48с.
2.Науково-практичнийкоментар до Конституції Російської Федерації./Відп. ред. В.В. Лазарєв. 2-еизд., доп. і перероб. - М.: Спарк, 2001. - 670с.
3.Пікулькін А.В.Система державного управління: Підручник для вузів. - 2-ге вид., Перероб. ідоп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 399с.
4.Чиркин В.Є.Державне управління. Елементарний курс. - М., МАУП, 2002. - 320с.
