Тема
Дивіденднаполітика Ощадбанку Росії
Зміст
Введення
Глава 1. Дивідендна політикаОщадбанку Росії
Глава 2. Аналіз дивідендної політикиОщадбанку Росії
2.1 Аналіз фінансовогоположення Ощадбанку Росії
2.2 Структураакціонерного капіталу Ощадбанку Росії
2.3 Історіядивідендних виплат
Глава 3.Рекомендаціі по поліпшеннюдивідендної політики Ощадбанку Росії
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Головна мета процесууправління банківським капіталом полягає в залученні та підтримцідостатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту відризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмірдепозитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових ринках,максимальні розміри наданих кредитів, величину відкритої валютноїпозиції та інші важливі показники, які істотно впливають надіяльність банку. Для банків актуальними залишаються питання нарощуваннякапітальної бази і для більшості з них мета управління капіталом полягаєв його поповненні.
У банківській практицівикористовуються два методи поповнення капіталу:
В·метод внутрішніхджерел поповнення капіталу;
В·метод зовнішніхджерел поповнення капіталу.
За першим методом головнимджерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестуванняприбутку - найприйнятніша і порівняно дешева форма фінансування банку,який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощуваннякапітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючусистему контролю за діяльністю банку і уникнути зниження дохідності акційвнаслідок збільшення їх кількості в обігу.
Чистий прибуток, яказалишилася в розпорядженні банку після виплати податків, може бути спрямований увиконання двох основних завдань: 1) забезпечення певного рівня дивіденднихвиплат акціонерам; 2) достатнє фінансування діяльності банку. Отже,дивідендна політика банку справляє значний вплив на можливостірозширення капітальної бази за рахунок внутрішніх джерел.
Завдання менеджментуполягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, якаспрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерамбанку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акційбанку та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерногокапіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційнихакціонерів і може створити проблеми під час залучення капіталу в майбутньому,оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.
Високий рівеньдивідендних виплат приваблює акціонерів, але сповільнює процес накопиченнякапіталу. Це стримує зростання обсягу активних операцій, які генеруютьдоходи банку, та підвищує загальний рівень ризику. Зниження надійності банку такожможе стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій,які стають досить ризикованими. Дивідендна політика впливає не тількина внутрішні джерела поповнення капіталу, а й на зовнішні, адже можливостідодаткового залучення капіталу великою мірою визначаються розміромдивідендів.
Оптимальною дивідендноюполітикою є така, яка максимізує ринкову вартість акцій банку.Прибутковість акцій банку повинні бути не нижчою за дохідність інших видівінвестицій з таким самим рівнем ризику. У розвинених країнах середній рівеньприбутковості банківських акцій становить 14-17%.
Одним з важливих факторіввпливу на можливості банку залучати капітал у майбутньому є стабільність дивідендноїполітики. Для підтримки постійного рівня дивідендних виплат банки вОстаннім часом все більш велику частину своїх прибутків спрямовують саме навиплату дивідендів за акціями. Це пов'язано як з підвищенням вимог збоку акціонерів, так і з тенденцією загального зниження дохідності банківськоїдіяльності.
Дивідендна політика,якої дотримується організація, робить істотний вплив на їїрепутацію. Особливо це стосується тих організацій, акції яких котируються наринку: динаміка ціни акцій - пряме відображення дивідендної політики.
Актуальність даноїроботи обумовлена ​​впливом дивідендної політики на капіталізацію банку,вартість його акцій і банківську репутацію.
Підвищена увагавітчизняних і зарубіжних авторів до різних аспектів дивідендної політикивизначається низкою обставин:
В·по-перше,дивідендна політика робить вплив на відносини з інвесторами. Акціонеринегативно відносяться до компаній, які скорочують дивіденди, тому щопов'язують таке скорочення з фінансовими труднощами компанії і можуть продатисвої акції, впливаючи на зниження їх ринкової ціни;
В·по-друге,дивідендна політика впливає на фінансову програму і бюджет капіталовкладеньпідприємства;
В·по-третє,дивідендна політика впливає на рух грошових коштів підприємства("Компанія з поганою ліквідністю може бути вимушена обмежити виплатидивідендів ");
В·по-четверте,дивідендна політика скорочує власний капітал, оскільки дивідендивиплачуються з нерозподіленого прибутку. У результаті це призводить дозбільшення коефіцієнта співвідношення боргових зобов'язань і акціонерногокапіталу.
У науковому середовищі до цихпір існує полеміка про те, наскільки важлива дивідендна політика вдіяльності акціонерного товариства, чи слід виплачувати дивіденди, чи впливаєвиплата дивідендів на його ринкову вартість і, отже, надобробут акціонерів. Так, одна група зарубіжних вчених (М.Міллер,Ф.Модільяні і ін) вважає, що рішення про величину виплачуваних дивідендів невпливає на ринкову ціну акцій компанії і, отже, на добробут їїакціонерів, тому дивіденди платити необов'язково. Друга група зарубіжнихвчених (М. Гордон, Дж. Лінтнер та ін) стверджує, що акціонери зацікавленіу виплаті високих дивідендів, що, в свою чергу, сприяє підвищеннюпопиту на акції, збільшення їх курсової вартості і, в кінцевому підсумку, зростаннюдобробуту акціонерів. Третя група зарубіжних вчених (Р. Літценбергер, К.Рамасвамі та ін) впевнена, що дивіденди потрібно виплачувати залежно відрівня оподаткування і при більшому оподаткуванні дивідендів у порівнянні зоподаткуванням доходів від приросту капіталу, підприємству слідмінімізувати дивіденди, а чистий прибуток направляти в перспективніінвестиційні проекти. Тільки при дотриманні цих умов ринкова вартістьпідприємства і добробут акціонерів будуть рости.
Метою роботи єрозробка рекомендацій щодо вдосконалення дивідендної політики ВАТ ОщадбанкРосії.
Виходячи зцілей роботи, були поставлені наступні завдання:
1)розглянути теоретичні основи дивідендної політики банку;
2)здійснити аналіз дивідендної політики Ощадбанку Росії;
3)проаналізувати результати фінансової діяльності ВАТ В«ОщадбанкВ» і дати йогоорганізаційно-економічну характеристику;
4)розробити рекомендації щодо вдосконалення організації дивідендної політики.
Предметомдослідження є дивідендна політика, як вартісна економічнакатегорія, виражає економічні відносини, пов'язані з перерозподіломтимчасово вільних грошових коштів.
Об'єктомдослідження є діяльність ВАТ В«ОщадбанкВ» РФ, спрямована на виплатудивідендів акціонерам.
Теоретичноюбазою дослідження є нормативні акти РФ, праці російських і зарубіжнихекономістів, дані періодичного друку і дані, надані ВАТВ«ОщадбанкВ» РФ.
ГЛАВА 1. ДИВІДЕНДНАПОЛІТИКА СБЕРБАНКУ РОСІЇ
Дивідендна політикаОщадбанку РФ розроблена відповідно до Цивільного Кодексу РФ [1], Федеральнимзаконом В«Про акціонерні товаристваВ» [2], Федеральним законом В«Про банки ібанківську діяльність В»[3], Федеральним закономВ« Про ринок цінних паперів В»[4],Інструкцією Банку Росії від 10 березня 2006 р. N 128-І "Про правила випуску іреєстрації цінних паперів кредитними організаціями на території РосійськоїФедерації "[5], Кодексом корпоративної поведінки, рекомендованим дозастосуванню розпорядженням ФКЦБ Росії від 04.04.2023 № 421/р, Статутом Акц...
