МІНІСТЕРСТВОАГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ
ГОУ ВПОВ«Тверський державний університетВ»
Факультетіноземних мов та міжнародної комунікації
Кафедра теоріїмови та міжкультурної комунікації
СпеціальністьВ«Переклад і перекладознавствоВ»
Курсова робота
В«буквалізмВ» і В«вільністьВ»ЯК ОСНОВНА перекладацьких ОПОЗИЦІЯ
Твер 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
Глава 1. ПЕРЕКЛАД: ВИНИКНЕННЯ,ОСНОВНІ ВИДИ І ТЕНДЕНЦІЇ
1.1Історіявиникнення поняття В«перекладВ»
1.2Видиперекладу
1.3Змінатенденцій В«буквалізмуВ» і В«вольностіВ» в різні епохи
Глава 2. ПРОЯВ ТЕНДЕНЦІЙВ«БуквалізмВ» І В«ВОЛЬНОСТІВ» У ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
Практична частина
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Дана робота присвяченазміні тенденцій В«буквалізмуВ» і В«вольностіВ» в різні епохи. В роботірозглядаються різні варіанти перекладу одного і того ж тексту з метоювиявлення цих тенденцій в художньому перекладі.
Мета роботи -простежити зміну тенденцій В«буквалізмуВ» і В«вольностіВ» в різні епохи.
Завдання полягають унаступному:
В·розглянутипоняття В«буквальний перекладВ» і В«вільний перекладВ»;
В·порівнятирізні варіанти перекладу одного і того ж тексту оригіналу;
В·з'ясувати,яка з тенденцій переважала в різні епохи.
Теоретичноюбазою послужили роботи, присвячені проблемам перекладу: роботи вітчизнянихлінгвістів (В.Н. Комісарів, І.С. Алексєєва, Л.С. Бархударов, А.Н. Паршин, А.В.Федоров, В.С. Виноградов, Л.А. Черняхівська), зарубіжних лінгвістів (A.Lefevere, G.Toury, K.Reiss), а також представниківтверський герменевтичною школи (Н.Л. Галеева, Є.В. Гарусова).
Практичнимматеріалом послужив монолог Гамлета з трагедії Вільяма Шекспіра В«ГамлетВ» і двайого перекладу на російську мову, виконані М.П. Вронченко і П.А. Каншін.
Ціліі завдання роботи визначають її структуру. Робота складається з вступу, двох розділів,висновку і списку використаної літератури.
Впершому розділі мова йде про переведення, його виникненні, основних видах ітенденціях. Цей розділ складається з трьох параграфів, в кожному з яких доситьдокладно розглядається один з перерахованих вище аспектів перекладу.
Впершому параграфі дано кілька визначень поняття В«перекладВ» з точки зорувітчизняних і зарубіжних лінгвістів і розглянуто питання про те, як виниклопоняття В«перекладВ» і сама перекладацька діяльність в цілому.
Піддругому параграфі розглянуто декілька класифікацій видів перекладу. Врезультаті був зроблений висновок про те, що не всі лінгвісти у своїх класифікаціяхприділяли увагу двох протилежних полюсів: В«буквалізмВ» і В«вольностіВ», хочасаме вони по суті справи визначають перекладацьку діяльність. Проаналізувавшиці тенденції, можна розглянути їх в якості критеріїв класифікаціїпереказів на різні види і оцінити виконану роботу перекладача.
У третьому параграфірозглядаються тенденції В«буквалізмуВ» і В«вольностіВ». Зміна тенденційВ«БуквалізмуВ» і В«вольностіВ» чітко простежувалася на протязі різних епох.Якщо в античності перекладачі більше тяжіли до буквального перекладу, оскількив першу чергу це стосувалося Біблії, в перекладі якої все повинно бути так,як написано в тексті оригіналу, то пізніше стала переважати тенденціявільного перекладу, тому вона надає перекладачам більшу свободу діїі думки. Слід зазначити, що ці дві тенденції багато в чому були продиктованівимогами та потребами того чи іншого часу, політичної та соціальноїобстановкою, а також особливостями передавальної і приймаючої культур. В основномувсі ці фактори враховувалися в зарубіжній теорії перекладу, а у вітчизнянійтеорії перекладу вони називалися екстралінгвістичними і враховувалися дужерідко.
Однак у деякихвипадках саме екстралінгвістичні фактори дозволяють пояснити зміни втекстах перекладу в порівнянні з текстом оригіналу і наявність декількохваріантів перекладу культурозначімих художніх текстів.
Друга глава присвяченапрояву тенденцій В«буквалізмуВ» і В«вольностіВ» в перекладі художньоготексту, а точніше в монолозі Гамлета.
Для цього ми порівняємооригінал і два переклади, виконаних М.П. Вронченко і П.А. Каншін.
Глава 1. Переклад:виникнення, основні види та тенденції
1. Історіявиникнення поняття В«перекладВ»
Важливе місце серед численнихскладних проблем теорії перекладу займає В«перекладВ» або В«перекладацька діяльністьВ»,тобто вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності.
Існуєбезліч визначень В«перекладуВ», даних різними вченими, можливо тому,що переклад - це явище різноманітне і багатогранне. Л.С. Бархударовдає наступне визначення перекладу: В«Перекладом називається процесперетворення мовного твору на одній мові в мовленнєвий твір наіншій мові при збереженні незмінного плану змісту, тобто значення В»[Бархударов1975: 11].
Засловами А.Н. Паршина, В«переклад у будь-якому випадку являє собою творчурозумову діяльність, виконання якої вимагає від перекладача цілогокомплексу знань, умінь і навичок, здатності робити правильний вибір,враховуючи всю сукупність лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Переклад- Це засіб, який дозволяє забезпечити можливість спілкування (комунікації)між людьми, що говорять на різних мовах В»[Паршин 1995: ел. уч-к].
А.В.Федоров вважає, що переклад означає вміння В«висловити вірно і повно засобамиоднієї мови те, що виражено раніше засобами іншої мови В»[Федоров1983: 10].
Л.А.Черняхівська визначає переклад як В«перетворення структури мовноготвори, в результаті якого, за збереження незмінним плану змісту,змінюється план вираження, одна мова замінюється іншим В»[Черняхівська 1976: 3]. Представляється,що структуралістична визначення В«перекладуВ» Л.А. Черняхівської, якеподібно з визначенням Л.С. Бархударова, можна взяти до уваги, але воно нерозкриває всю багатосторонність поняття В«перекладВ», як, наприклад, визначенняА.Н. Паршина, в якому враховуються як лінгвістичні, так іекстралінгвістичні фактори.
Переклад- Це свого роду мистецтво, а мистецтво перекладача - передати на іншій мовізавдяки своєму розумінню, вмінню, знанню чужий дійсності те, щопобачив, відчув і зобразив письменник. Тому перекладач, на думку С.Флоріна, повинен не механічно переносити слова з однієї мови на іншу, анавчитися бачити, думати і писати на правильному, соковитому, звучному і образномумові перекладу так, як думав і висловлював свої думки її автор мовою оригіналу[Флорін 1983: 113-168]. Неможливо не погодитися з цією точкою зору, томущо, дійсно, перекладач повинен бути різнобічною людиною, здатнимпояснювати різні сторони, явища і події життя і давати їм найбільшточну і повну характеристику; дотримуватися при перекладі не тільки перекладацькінорми, але й В«мистецтвоВ» володіння мовою оригіналу (sourcelanguage) та мовою перекладу (targetlanguage) (Lefevere1998). А для цього, перш за все, треба належним чином проаналізувати ізрозуміти текст оригіналу (sourcetext).
Переклад - одне знайдавніших занять людини. Відмінність мов спонукало людей до цієї нелегкої,але вкрай необхідного праці, який служив і служить цілям спілкування та обмінудуховними цінностями між народами [Виноградов 2001: 5]. Як тільки в історіїлюдства утворилися групи людей, мови яких відрізнялися один від одного,з'явилися і В«білінгвиВ», допомагали спілкуванню між В«різномовнимиВ» колективами. Перекладдовгий час існував тільки в усній формі, без письмової фіксації. Але звиникненням писемності до усних перекладачів - В«товмачамВ» приєдналися іперекладачі письмові, перекладали різні тексти офіційного,релігійного і ділового характеру. З самого початку переклад виконував найважливішусоціальну функцію, роблячи можливим міжмовного спілкування людей. Поширенняписьмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягненьінших народів, зробило можливим взаємодія і взаємозбагачення літератур ікультур. Адже знання іноземн...
