Реферат
Культураусного мовлення
Виконала студентка 1 курсу
ФакультетуДержавного Управління
спеціальності АнтикризовеУправління гр.109
Попова Д.Б
Частина 1: Стежки риторики
Стежки
Стежки - (від грец. tropos- Спосіб, прийом, спосіб). Стежки - це такі звороти, які грунтуються навживанні слів у переносному значенні. Вони використовуються для виразностімови оратора. До стежинами ставляться окремі слова, які вживаютьсянезвичайним чином. Механізм утворення, а згодом і впливу тропівзаснований на його двуплановості, суміщенні двох семантичних планів.Вживання тропів включає в себе сучасну реалізацію двох значень: 1)буквального, тобто загальномовного; 2) алегоричної, переносного,ситуативного, тобто що відноситься до конкретного, даного випадку. Поєднання цихзначень у тропах і дозволяє створювати з їх допомогою образ.
Єдиної загальноприйнятої класифікації тропів (так самояк і фігур) не існує. Зате є деякий варіант класифікації. Стежкиможна розділити на дві групи: 1) тропи слів (М.В.Ломоносов називав їх стежкивисловів); 2) стежки пропозицій. У першу групу входять стежки, використовувані дляпосилення виразності. Найбільш часто в цю групу включаються наступністежки:
В·метафора,
В·метонімія,
В·синекдоха,
В·антономазія,
В·ономатопейя,
В·катахреза,
В·металепсіс.
Другу групу тропів складають стежки, уживанідля прикраси. До них найчастіше відносяться такі тропи, як
В· алегорія,
В· емфаза,
В· перифраза,
В· епітет,
В· іронія,
В· гіпербола,
В· Літота,
В· евфемізм,
Говорячи про проблеми, пов'язані з класифікацієютропів, визначенням того, які саме мовні звороти можна до них відносити, В.П.Григор'єв виступає проти спроб віднести до стежках перифразу і епітет, а такожі параномазію, які, на його думку, часто, але не обов'язково завжди володіютьВ«Тропічним значеннямВ». Мають місце випадки включення до складу тропів такогообороту мови, як порівняння (хоча, строго кажучи, порівняння, наприклад, влогіці, розглядається як прийом, схожий з операцією визначення).В.П.Грігорьев відзначає також, що недостатньо з'ясовані стосунки метафори зуособленням, символом, алегорією, а також оксиморон (оксюмороном).Існує і цілий ряд інших проблем, пов'язаних з вивченням тропів.
Класична теорія тропів сходить до Аристотеля,Деметрию, автору В«Риторики до ГеренніюВ», Цицерону, Псевдо-Лонгіну і Квинтилиану.Деметрій, зокрема, говорив про можливість, використовуючи стежки, в деякихвипадках підняти незначний предмет. Правда, він наполягав на необхідностіВ«Блюсти помірністьВ». Автор В«Риторики до ГеренніюВ» розглядав стежки як В«прикраси,утворюють єдиний, особливий рід В». Він вважав, що для всіх тропів характерніВ«Відмова від звичайного значення слів і супроводжуваний деякої неприємністюперехід промові до іносказанню В».
У сучасній стилістиці і поетиці стежкирозглядаються як один з різновидів фігур. Зокрема, М. Л. Гаспароввключає їх в спеціальну групу фігур переосмислення.
Якісно новий етап у розробці вчення про тропи- Тропологов - настає у другій половині ХХ ст. з двох причин. По-перше,дослідження Р.О.Якобсона, які підтвердили протиставлення метафори іметонімії, бо метафора генерує асоціації за подібністю, а метонімія - посуміжності. Це дозволило, як підкреслює В.М. Топоров, не тільки розрізнятипоетичний (метонімічний) мову, але й відіслати до двох осях мови: 1)парадигматичною, на якій відбувається вибір елементів; 2) синтагматичною,на якій відбувається комбінація вибраних елементів. По-друге, виникненнянової, або загальної, риторики (неориторики), в першу чергу у Франції та франкомовнійчастини Бельгії (Льежский університет). Н.А. Безменова виділяє кільканапрямків неориторики, найбільш важливими з яких є наступні: 1)аргументативна ріторікаІсследованія фахівців в області неориторикидозволили абсолютно по-новому поглянути на класифікацію тропів. По-перше,було виділено три основних або головних, стежка: метафора, метонімія, синекдоха(Вид метонімії). По-друге, було зроблено кілька спроб знайти якийсьВ«ПервотропВ», який є вихідним і до якого можна звести (або,навпаки, з нього вивести) два інших основних стежка, а потім на їх основіпровести систематизацію інших тропів і фігур.
Таким чином, дослідження тропів в сьогоднішнійнауці - одне з найбільш що розвиваються і перспективних напрямків.
Метафора
Метафора (від грец. metathora- Перенесення) - троп слова, що полягає у перенесенні властивостей одного об'єкта,процесу або явища на інший за принципом їх подібності в якомусь відношенніабо за контрастом. Аристотель в В«ПоетиціВ» відзначав, що метафора - цеВ«Невластиве ім'я, перенесене з роду на вид, або з виду на вид, або поаналогією В». З чотирьох родів метафори, писав Аристотель в "Риториці",найбільшої уваги заслуговують метафори, засновані на аналогії. Особливосильною вважає Аристотель метафору дії, тобто таку, де аналогія заснованана представленні неживого одухотворинними, що зображує все що рухається іживуть.
При створенні метафори, згідно Квінтіліану,найбільш типовими будуть наступні чотири випадки:
v заміна(Перенесення властивості) одного одухотвореного предмета іншим одухотворинними (сьогодніможна говорити про перенесення властивості від живого до живого, бо у греків і римлянодушевленими вважалися не лише люди); Наприклад Гомер: Ахілл-лев, левовесерце. В«Коні були - не коні, тигриВ» (Е.Замятин, Русь).
v одиннеживий предмет замінюється (відбувається перенесення властивості від неживого донеживому) іншим неживим; Наприклад, у М.Ф. Достоєвського: В«Хіба цесерйозно? Зовсім не серйозно. Так, заради фантазії сам себе тішу; іграшки! Так,мабуть, що й іграшки! В»;
v заміна(Перенесення від живого неживому) неживого предмета одухотворинними; Наприклад,М. Горький В«Стара ІзергільВ» В«Ще й тепер по небу блукали обривки хмарВ»
v заміна(Перенесення властивості) одухотвореного предмета неживих; Наприклад,у М.Горького В«Стара ІзергільВ» В«Я, як сонячний промінь, жива була і от повиннабула сидіти нерухомо, наче камінь В».
Аристотель в "Риториці" підкреслював, що самеметафори поряд з загальновживаними словами рідної мови, єєдиним матеріалом, корисним для стилю прозової мови. Метафора дужеблизька до порівняння, але між ними існує й відмінності. Метафора - троприторики, перенесення властивостей одного предмета чи явища на інший за принципомїх подібності в якомусь відношенні, а порівняння - це логічний прийом, подібнийз визначенням поняття, образний вислів, в якому зображуване явищеуподібнюється іншому. Зазвичай порівняння виражається за допомогою слів як, подібно,немов. Метафора, на відміну від порівняння, володіє більшою експресією.Засоби мови дозволяють розділити порівняння і метафору абсолютно строго. Цезроблена ще в В«РиториціВ» Аристотеля. Хоча одночасно слід зазначити, щоАристотель підкреслював: В«А що порівняння суть метафори, про це було сказанобагато разів В». Якщо метафора здається дуже небезпечною, то її легко перетворити напорівняння, вставивши як би, і тоді враження ризикованості, властивеметафорі, ослабне.
Велику увагу приділено метафор як таким втрактах риторів. Споживані і красивим з тропів риторики називав їїКвінтіліан. Вона примножує багатство мови, змінюючи або запозичуючи все те, чого вньому бракує. Метафора вживається для того, щоб вразити розум, сильнішепозначити предмет і представити його як би перед очима слухачів. Римськийритор Квінтіліан говорив, що метафора є чимось вродженим і навіть уповних невігласів виривається самим природним чином. Зрозуміло, не можнагіпертрофувати її роль. Квінтіліан зазначав, що надлишок метафор утруднює увагуслухача, перетворює мова в алегорію і загадку. Не варто вживати низькі інеблагопристойного метафори, а також метафори, засновані на помилковому подобі.Аристотель бачив одну з причин пишномовності, холодності мови орато...
