Інтонація як стилістичний засіб виразності
План
Введення. 3
1. Інтонаціяяк атрибут мови. 6
1.1 Мелодика. 7
1.2 Гучність. 8
1.3 Логічненаголос. 8
1.4 Темп. 10
1.5 Паузи .. 11
2. Інтонаціяяк засіб виразності. 14
2.1 Інтонація і фігури мови. 14
2.2 Інтонація і функціональні стилі. 18
2.2.1 Публіцистичний стиль. 20
2.2.2 Науковий стиль. 21
2.2.3 Офіційно-діловий стиль. 21
2.2.4 Художній стиль. 22
2.2.5 Розмовний стиль. 25
Висновок. 28
Бібліографія. 30
Введення
Виразність - найважливішийознака хорошої мови. Під виразністю розуміються такі її особливості,які дозволяють посилити враження від сказаногоабо написаного, викликати і підтримати увагу і інтерес у адресата,впливати не тільки на його розум, але й на почуття, уяву.
Виразність - це властивістьсказаного або написаного своєї словесної формою залучати особливу увагу слухача або читача, виробляти на нього сильневраження. Виразність оживляє правильність, точність,послідовність і чистоту висловлювання, надає цим якостям особливу силувпливу.
Мова називають виразною,якщо вона впливає не тільки на розум, але й наемоційну область свідомості, підтримує увагу та інтерес слухача абочитача, якщо справляє на нього сильне враження, додає правильності,точності, послідовності, чистоті висловлювання особливу силу впливу.
І в усній, і в письмовійформі вживання мови головні ресурси виразності містяться в лексиці іфразеології, розташовують такими ресурсами також морфологія та синтаксис.
Але в усній формі вживаннямови дуже важлива інтонація. Саме вона завждивважалася найважливішоюприкметою звучної, усного мовлення, засобом оформлення будь-якого слова або сполучення слів упропозиція (висловлення), засобом уточнення його комунікативного змісту таемоційно-експресивних відтінків.
Незважаючи на те, що інтонація насамперед характеризує звукову мову, письмовийтекст теж завжди В«звучитьВ» для авторів іозвучується - реально чи подумки - читачем. Для передачі інтонації на письмі - нехай і дещоумовно і обмежено - служать знаки пунктуації, графіка, розбивка на абзаци, строфи і рядки. Так чи інакше авторписьмового тексту прагне передати його інтонаційну забарвлення, підкреслюючи іуточнюючи зміст висловлювання, прагнучи донести до читача його сенс.
Дослідники по-різномувизначають поняття інтонації, виходячи з цілей ізавдань, що вирішуються ними. Деякі мовознавці тлумачать цей термін занадтовузько, маючи на увазі лише підвищення і зниження голосу, інші - ширше,підкреслюючи, що в інтонації поєднуються темп мови, сила, висота і тембр голосу.Є і більш широкий підхід, який розглядає вЯк взаємопов'язаних компонентів інтонації техніку мовлення, логікупроголошення та емоційно-образну виразність.
Але всі вони сходяться в одному: інтонація - не тільки засіб виразності, вона є важливим засобомформування висловлювання і виявлення його сенсу. Одне і те ж речення, вимовлене з різноюінтонацією, набуває інший зміст.
За допомогою інтонації виражаютьсяосновні комунікативні значення: твердження, питання, вигук, спонукання. Часто інтонації, з якою вимовлена ​​фраза,довіряються більше, ніж словами, тобто прямим змістом фрази. Крім того,інтонація несе важливу інформацію про людину: про його настрій, ставлення допредмету мови і співрозмовнику, про його характер і навіть пропрофесії. Це властивість інтонації було відзначено вже в давнину. Так, наприклад,Абу-ль-Фарадж, вчений XIII в., Писав: В«Той, хто розмовляє, поступовознижуючи голос, безсумнівно, чимось глибоко засмучений; хто говори слабким голосом -робок як ягня; той, хто говорить пронизливо інедоладно, - дурний як коза В».
Підкреслюючи важливість інтонаціїв передачі і сприйнятті сенсу, драматург С. Єрмолінський вспогадах про М. Булгакова зауважує: В«Без інтонації навіть думка, яку явідтворював, здається, безпомилково, наполовинувтрачала не тільки жвавість, але і повноту ще одного, невловимого важливого сенсу В»(Єрмолінський С. Драматичні твори. М., 1982, с. 587).
Інтонація відіграє особливу роль урамках цілого тексту: різними чином забарвлює тексти різних стилів і жанрів, розчленовує текст на смислові шматки,здійснюючи разом з тим межфразовой зв'язку, є активним факторомемоційно-естетичного впливу на слухача. Крім того, вхудожньому тексті інтонація виконує образотворчу функцію, малюючи деякі елементи дійсності: швидке іповільний рух, великих і маленьких персонажів, емоційний станперсонажів, сили добра і зла в казках і т.п.
Таким чином, інтонація тіснимчином пов'язана з усіма рівнями мови, є найважливішимзасобом комунікації, невід'ємним атрибутом мови, сприяючим їїрозумінню, що додає їй виразність і смислове і стильову оформленість.
1. Інтонаціяяк атрибут мови
Інтонація (від лат. intonare - голосно вимовляю) - звуковаформа висловлювання, система змін (модуляцій) висоти,гучності і тембру голосу, організована за допомогою темпу, ритму і пуаз(Темпорітміческі організована) і виражає комунікативний намірмовця, його ставлення до себе та адресату, а такождо змісту промови і обстановці, в якій вона вимовляється.
У висловлюванні інтонаціявиконує наступні функції:
- розрізняє комунікативнітипи висловлювання - спонукання, питання, вигук, оповідання, імплікацію(Подразумеваніе);
- розрізняє частини висловлюваннявідповідно їх смислової важливості, вибраного;
- оформляє висловлювання в єдине ціле, одночаснорозчленовуючи його на ритмічні групи (синтагми);
- виражає конкретні емоції;
- розкриває підтекствисловлювання;
- характеризуємовця і ситуацію повідомлення.
- різним чином забарвлюєтексти різних стилів і жанрів;
- є активним факторомемоційно-естетичного впливу на слухача;
- виконує образотворчуфункцію, малюючи деякі елементи дійсності:швидкість руху (швидко - повільно, прискорення - уповільнення), температурнівідчуття (холодно - жарко), зростання і додавання людей, розміри предметів (великий -маленький, товстий - тонкий, високий - низький) і т.п.
Інтонація включає в себе декілька компонентів: мелодику, гучність, логічнийнаголос, темп мови і паузу. Ці інтонаційні засоби в мові виступають врізних поєднаннях, надаючи їй різноманітність, яскравість і виразність.
1.1 Мелодика
Мелодика - це зміна (підвищення або зниження) висоти тону голосу протягом висловлювання. Вона єголовним компонентом інтонації, іноді її називають інтонацією у вузькому сенсіслова або фразової інтонацією,спостережуваної в рамках синтаксичних одиниць - словосполученняі пропозиції (в тому числі і однослівної пропозиції). Цей рух створюєтональний контур висловлювання і його частин і таким чином пов'язує і членуємова.
У російській мові виділяютьсякілька типів мелодики, основними з яких є:
- мелодиказавершеності, яка характеризується зниженням висоти голосу до кінцявисловлювання і властива оповідних речень, а такожпитальним пропозиціям з питальним словом; вона свідчить про закінчення вислови або його значної частини;
- питальна мелодика,яка характеризується підвищенням висоти тону і властива питальнимпропозиціям без питального слова (загальний питання);
- мелодика незавершеності,яка близька до питальній, але характеризується меншим підйомом висоти тону і реалізується в неконечних частинахпоширеного висловлювання, створюючи відчуття майбутнього продовження.
Як зазначав О.М. Пєшковський,питальна інтонація в російській мові найчастіше характеризується В«особливовисоким вимовою того слова, до якогопереважно відноситься питання В». Якщо це слово стоїть у середині або на початкупитального речення, то за різким підвищенням тону на його ударному складінезмінно слід пониження, наприклад: В«Ти вчора був з ним у театрі?В» при головному наголосі на був. Але якщо відпо...
