Диплом на тему:
"Ісламський радикалізм наПівнічному Кавказі
як різновидсепаратистської загрози на рубежі XX - XXI в. "
Зміст
Введення
Глава I. Історія ісламу в Росії
Глава II. Ісламський радикалізм нарубежі XX-XXI ст.
В§ 1. Сепаратистськатрансформація
В§ 2. Різновидипроявів
Висновок
Примітки
Список використанихджерел та літератури
Введення
Актуальністьтеми. Сьогодні у світі одним з найбільш гострих є питання радикальногоісламу. Що робити з радикальним ісламом? У питанні цьому, що встали надзвичайногостро на рубежі минулого і нинішнього століть, чується прихований підтекст: яквзагалі бути з ісламом, з мусульманським світом? У цих питаннях вловлюєтьсядеякий ототожнення радикального ісламу і ісламу взагалі.
Такий підхід,на мій погляд, по-перше, не має під собою основи, оскільки радикальний іслам- Лише одна з численних течій в ісламі, причому не найчисленніше;по-друге, сприяє радикалізації ісламу, оскільки виходячи з цьогопредставлення далеко не завжди проводиться далекоглядна політика, аототожнення всіх мусульман з терористами і екстремістами зачіпаєрелігійні почуття мусульман, по-третє, такий підхід сприяєвиникненню в масовій свідомості необгрунтованого страху по відношенню до всіхмусульманам, що в цілому негативно впливає на розвиток ситуації.
Що стосуєтьсяРосії, то для неї ісламський чинник представляє виняткову важливість,оскільки він має не тільки зовнішню, але і внутрішню складові. І відчіткого розуміння його структури і властивостей, а також від здійснюваної на ційоснові політики по відношенню до ісламу і ісламському світу, в чималому ступенібуде залежати внутрішньо-та зовнішньополітичне стан Росії. Геополітичні іцивілізаційні виклики Росії, пов'язані з ісламським фактором, найбільшоюступеня відчуваються сьогодні на Північному Кавказі. Глибоку системну кризуросійського суспільства найбільш гостро проявляється в Північно-Кавказькому регіоні. Високийрівень безробіття, міжнаціональна напруженість і збройні конфлікти,загальний спад економіки і кричуще розшарування за рівнем життя актуалізували інтересв суспільстві до релігії.
На ПівнічномуКавказі немає жодної соціальної або політичної проблеми, в якій небув би присутній ісламський компонент, оскільки більшість корінних етносівПівнічного Кавказу складають мусульмани. Належність північнокавказькихнародів до ісламу часто використовується для підтвердження окремішності ПівнічногоКавказу від Росії. В умовах напруженості у відносинах між Москвою іПівнічним Кавказом радикалізація ісламської ідеології, політизація ісламу,цілеспрямована апеляція до нього місцевих радикалів, безумовно, робить йогодестабілізуючим чинником. Те, що відбувається сьогодні - продовження процесів,почалися не одне століття тому і в силу тих чи інших причин не завершилися.У цьому ряду можна позначити незавершеність російської експансії на ПівнічномуКавказі; неповноцінність модернізації місцевих товариств, незакінченість процесуісламізації.
Сьогодніпроблема ісламського радикалізму досить активно досліджується. Їй займаютьсяполітологи, етнологи, історики, релігієзнавці. Найбільш цікавим іперспективним мені здається ретроспективний аналіз цього явища. Ісламськийрадикалізм не є специфічним явищем, притаманним тільки рубежу 20-21вв. ,він з'явився ще на початку історії ісламу. Саме ретроспективний аналіз цього явищадозволяє зрозуміти закономірність його існування сьогодні, його суть іможливі, перспективні заходи впливу на розвиток ситуації.
Ступіньвивченості. Вивчення Північного Кавказу завжди проходило дуже активно. Ще Н. Ф.Дубровін (член Російської Імператорської Академії Наук) відзначав, що В«жоденкуточок нашої батьківщини не має настільки великої літератури по всіх галузяхзнань, яку має Кавказ В». Чимало робіт по Кавказу з'явилося ще до 1917р. вних в основному давалися конкретні фактологічні відомості. ВивченнюКавказької війни, присвячена, наприклад робота В.А. Потто. У другій половині19-начале20 століття з'явилися фундаментальні огляди Кавказької війни н. ф. Дубровіна,П.І. Ковалевського, Ф.А. Щербини, С.С. Есадзе та інших служили у військовому відомствівчених. На початку 20 століття поширення набула негативна інформації проРосії. Негативна інформація стала абсолютизуватися і відриватися відконтексту історичних реальностей. Для обгрунтування права на владу спочатку притимчасовому уряді, а потім у радянську епоху дискредитували діїцарського уряду, а дії Росії на Кавказі зводили до прагненнюрозширити кордони імперії.
У 20-30 рр.. 20століття визнання отримало висновок В«Росія до революції - тюрма народівВ». Сприйняттяминулого стало підганяти під нове розуміння російського історичного процесу.Відкидаючи досягнення старої науки М.Н. Покровський одним з перших на початку 20хрр.. почав впроваджувати в історичний процес класовий підхід. У 20-30х цейпідхід впроваджували У. Алієв, Н. Буркин, А. Тахо-Годи, Н. Янчевський. Але саме вонипоклали початок вивченню соціально економічних проблем.
З кінця 40-хроків 20 ст. минуле Росії стало зображуватися з позицій впливу рівня їїсоціально-економічного розвитку на інші народи, а дореволюційний етап якміцніюча дружба. У 50-80 погляд на Росію як тюрму народів знов запанував,але розвиток отримав і теза про дружбу народів. Рассмаріалісь в основномусоціально-економічні сюжети і на додаток до них окремі адміністративніперетворення. Тут заслуговують на увагу роботи А.Г. Гаджиєва. В.С. Гальцева,А.Д. Даніялова, М.А. Казанбіева, А.В. Фадєєва та ін Саме в другій половині20в. Було зроблено чимало у вітчизняній історичній науці для вивченнянаціональної проблематики, і перш за все, накопичення фактологічних даних, ввнаслідок чого розробка знань про Кавказ була виведена на якісно новущабель.
Слабкістюрадянського періоду розвитку вітчизняної історичної науки єігнорування попередніх знань. В останні радянські десятиліттяз'явилися роботи про Кавказ, не втратили свою цінність і донині. Цероботи М. М. Бліева, В. Г. Гаджиєва, В. Б. Виноградова, В.В. Дегоева. Впострадянський час т. з. про Росію як тюрмі народів перетворилася на одну знайпоширеніших і впливових як в зарубіжній (А. Авторханов, М. Гаммер),так і у вітчизняній історіографії М.А. Керашев, Ж.А. Калмиков, А.І. Хасбулатов).
На рубежі20-21 вв. з'явилися роботи стосуються безпосередньо ісламського радикалізму. Цероботи А. Малашенко, І.П. Добаева, В.Х. Акаєва, І.М. Сампіева та ін Запроблематики ісламу на північному Кавказі видаються словники, наприклад такі якВ«Іслам на території колишньої Російської імперіїВ», Енциклопедичний словникіслам.
Незважаючи навелика кількість робіт присвячених Північному Кавказу, зокрема проблеміісламського радикалізму в регіоні, в суспільстві не склалося адекватногоуявлення про події, що відбуваються. Недостатньо дослідженою, на мійпогляд, є проблема ісламського радикалізму у зв'язку з процесамиісламізації регіону, історичним розвитком ісламу, відносинами центру таіноетнічною периферії.
Мета і завдання.У даній роботі робиться спроба вивчити ісламський радикалізм наПівнічному Кавказі на рубежі 20-21вв. Завдання дослідження: розкрити витоки,причини, передумови появи в регіоні ісламського радикалізму; простежитивзаємозв'язок між процесом ісламізації регіону і появою в ньому ісламськогорадикалізму, розглянути як політика царської а потім радянської влади впливалана розвиток ісламу в регіоні, встановити чи сприяв цей фактор появиполітизованого ісламу в регіоні на сучасному етапі, розібратися в сутівідбуваються на рубежі 20-21вв. на північному Кавказі подій.
Методологічнаоснова дослідження включає принципи об'єктивності, розгляд проблемивиходячи з реальності, що існували протиріч, історизму, послідовнев часі виклад фактів, подій, з виявленням їх взаємозв'язків і змінв конкретн...
